Доступність посилання

ТОП новини

Як Росія розкручує свою катастрофу в Сирії і чому


Коли Росія була на висоті в Сирії, Кремль використовував потужну пропаганду. Тепер, коли Башар аль-Асад відійшов, а становище Росії поставлено під сумнів, Москва була відносно мовчазною та дистанціювалася від довгого правління автократа та його падіння.

Це був момент «завершеної місії» для Володимира Путіна: у травні 2016 року він з’явився на екрані, встановленому на освітлених сонцем руїнах римського амфітеатру в сирійській Пальмірі, і хвалив російські війська перед тим, як відомий оркестр з його рідного міста зіграв концерт перед старовинними колонами.

Приблизно сім місяців перед тим Росія розпочала масштабну кампанію авіаударів, військове втручання, яке сприяло порятунку президента Башара Асада від потенційної поразки від рук супротивників у громадянській війні в Сирії.

Соратник Володимира Путіна, віолончеліст Сергій Ралдугін грає під час концерту симфонічного оркестру Мариїнського театру (Санкт-Петербург) в місті Палміра в Сирії. 7 травня 2016 року
Соратник Володимира Путіна, віолончеліст Сергій Ралдугін грає під час концерту симфонічного оркестру Мариїнського театру (Санкт-Петербург) в місті Палміра в Сирії. 7 травня 2016 року

Це було шоу, буквально покликане підкреслити новий вплив Росії на Близькому Сході – частину хвилі пропаганди, яка зіграла на руку Москві.

Нині ж на хвилі приголомшливого наступу повстанців, який усунув Асада від влади менш ніж за два тижні – темпи, які самі по собі були докором Путіну, чия очевидна віра в те, що повномасштабне вторгнення в Україну поставить Київ на коліна за такий же ж короткий проміжок часу, була дуже недоречною – Росія грала набагато більш приглушену мелодію.

Сирійські повстанці та їхні симпатики після взяття Дамаску. 8 грудня 2024 року
Сирійські повстанці та їхні симпатики після взяття Дамаску. 8 грудня 2024 року

8 грудня, коли стало відомо, що Асад пішов у відставку після чверті століття перебування при владі, деякі з головних російських телепрограм взагалі не згадували про Сирію, тоді як деякі інші не згадували про роль Росії там.

Наступного дня, коли майбутнє Сирії та доля російського плацдарму і військових баз там невизначені, драматичні події останніх двох тижнів привернули набагато менше уваги в російських ЗМІ – порівняно з висвітленням багатьох ЗМІ в інших країнах.

У «Російській газеті», офіційному урядовому віснику, на першій сторінці домінувала величезна фотографія та шість колонок про Путіна та його автократичного білоруського союзника Олександра Лукашенка, які підписали пакт про безпеку, із заголовком, який згадував про боротьбу у світі в часи Другої світової війни.

Сирія була в нижній частині, поряд із матеріалом про Кубу. І повстанським лідером на фотографії на першій сторінці був не Абу Мухаммад аль-Джолані, керівник терористичної групи Хаят Тахрір аш-Шам (HTS), яка очолила наступ, який повалив Асада, – це був Че Гевара.

Абу Мохаммед аль-Джолані виступає в головній мечеті Дамаска після взяття столиці Сирії повстанцями. 8 грудня 2024 року
Абу Мохаммед аль-Джолані виступає в головній мечеті Дамаска після взяття столиці Сирії повстанцями. 8 грудня 2024 року

Без попередніх знань читач цієї статті та кількох інших може не зрозуміти, що Росія відіграє важливу роль у Сирії протягом майже десятиліття – країна в центрі зусиль Путіна кинути виклик Вашингтону та Заходу.

А що з офіційною реакцією?

Такого контексту також не було від офіційних осіб.

У Кремлі заявили, що Росія надала Асаду притулок і що цей політичний притулок –гуманітарний жест Путіна. Але більше ніж через 36 годин після підтвердження усунення Асада ні Путін, ні міністр закордонних справ Сергій Лавров публічно не прокоментували цей або будь-який інший аспект ситуації в Сирії.

І хоча Росія не соромилася приписувати собі заслуги у відновленні Асада після повітряної кампанії Москви, засоби масової інформації були зайняті тим, що звинувачують у його швидкому падінні деінде, зокрема, самого Асада та збройні сили Сирії, які, на їхню думку, розтопилися без будь-яких спроб боротися.

У статті популярного таблоїду «МК» із заголовком «Ніж крізь масло» міжнародний редактор Андрій Яшлавський написав, що невдача з порятунком Асада стала серйозним репутаційним ударом по «іноземним союзникам» Сирії, але сказав, що немає сенсу приходити на допомогу йому на полі бою.

«Якби солдати Сирійської арабської армії продовжували чинити впертий опір… було б кому допомогти і була б причина це зробити. На жаль, цього не сталося».

Володимир Путін мав давні теплі стосунки з Башаром аль-Асадом. Фото грудня 2006 року
Володимир Путін мав давні теплі стосунки з Башаром аль-Асадом. Фото грудня 2006 року

Російські коментатори, які зосереджуються на військових питаннях і війні в Україні, також висловлювали свою думку, одні підкреслюючи збентеження російського керівництва, а інші націлюючись на сирійський уряд і військових.

«Падіння Сирії – це якась неймовірна квінтесенція боягузтва і зради [з боку] оточення Башара Асада та сирійських еліт загалом і сирійської армії зокрема», – написав у Telegram Сергій Колясников, він же Зергуліо.

7 грудня, коли доля Асада дедалі більше здавалася вирішеною, оскільки його опоненти наближалися до Дамаска, Лавров знайшов ще одну часту мішень для звинувачень: Сполучені Штати та НАТО.

Виступаючи на форумі в Досі (Катар), він припустив, що війна в Сирії є частиною серії «агресивних авантюр, започаткованих США та їх союзниками в Іраку, Лівії, Палестині… Все це повторення старого, дуже стара звичка створювати якийсь хаос, якийсь безлад, а потім ловити рибу в каламутній воді».

«Ми абсолютно впевнені в неприпустимості використання терористів типу «Хаят Тахрір аш-Шам» для досягнення геополітичних цілей, як це робиться зараз при організації цього наступу», – сказав Лавров.

Портрет Башара аль-Асада в сирійському міста Хама після взяття його повстанцями 7 грудня 2024 року
Портрет Башара аль-Асада в сирійському міста Хама після взяття його повстанцями 7 грудня 2024 року

Буквально через день Москва вже не називала HTS терористами.

У заяві від 8 грудня МЗС Росії повідомило, що Асад вирішив залишити свій пост і країну після переговорів з «декількома учасниками збройного конфлікту». А державні інформаційні агентства ТАСС і РІА «Новості» цитують джерело в Кремлі, яке стверджує, що російські офіційні особи «підтримують контакт з представниками озброєної сирійської опозиції, лідери якої гарантували безпеку російських військових баз і дипломатичних об’єктів на території Сирії».

Така зміна у формулюванні і передбачувана гарантія безпеки, свідчить про те, що головний мотив дистанціювання Росії від Асада є прагматичним: Кремль хоче зберегти якомога більше присутності в Сирії, як це можливо, коли розгортається епоха після Асада.

Ще одна причина, чому Росія може бути обережною щодо привернення уваги до падіння Асада, полягає в тому, що вона розгорталася так швидко, що свідчить про те, що лідера, який, здається, одного разу міцно закріпився, може бути швидко зміщено від влади, якщо ситуація зміниться.

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG