Чи загрожує щось Керченському мосту? Чи повертатиме Україна всі свої окуповані території, враховуючи Крим? До чого готуватися кримчанам? Про це в ефірі проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії розповів Владислав Селезньов, військовий експерт, полковник ЗСУ, який у 2014 році виїхав із Криму, не зламавши присягу. До 2014 року Владислав був начальником Кримського медіацентру Міністерства оборони України. Із листопада 2014 року до 2017 року він був начальником пресслужби Генерального штабу Збройних сил України.
Де війна почалася, там вона і закінчиться?
«Українська армія за підтримки українського народу вестиме бойові дії до повного звільнення всіх територій нашої країни від чобота окупанта. Ми маємо унікальну підтримку західних партнерів. Хочу нагадати, що після Другої світової війни вперше у такому форматі збирається «антипутінська коаліція» (на сьогодні в її складі близько 42-х країн), яка готова економічно та у військовому плані підтримувати дії української армії, українського народу, спрямовані на звільнення нашої землі від російських окупантів».
Доля Криму – постійно бути чиєюсь військовою базою?
«Я гадаю, що це позиція російської окупаційної влади. Тому що вони мислять категоріями ХХ, а може, ХІХ століття. Логічно, що в сучасних умовах, коли високоточна ракетна зброя здатна діяти на відстанях, що набагато перевищують тисячі кілометрів, абсолютно неважливе географічне розташування тієї чи іншої військової бази, звідки здійснюються пуски. У рамках нинішньої війни ми бачимо: найчастіше ті ракети, що летять углиб нашої країни на Закарпаття, росіяни випускають з акваторії Каспійського моря. Тому прив’язуватися до географічної точки не зовсім логічно. А те, що Крим абсолютно унікальний за своїм місцем розташуванням, за тими кліматичними зонами, що представлені на території півострова – це абсолютно очевидно. Безумовно, розвивати рекреаційні можливості цього регіону – це вкрай важливо та перспективніше, ніж вкладати гроші у військову інфраструктуру.
Адже робота буквально кількох сучасних кораблів класу «есмінців», припустимо, Збройних сил США, здатна за лічені години за допомогою високоточних ракет класу Tomahawk знищити на нуль усю військову інфраструктуру на території півострова. Це хибна думка російських генералів, російського військово-політичного керівництва з приводу того, що «Крим їхній» і вони створили там «непотоплювану базу авіаносців», – це маячня. Сучасні засоби ураження готові працювати з будь-якої відстані максимально точно, буквально зі скальпельною точністю та ефективністю».
Чи загрожує щось Керченському мосту?
Маючи високоточну сучасну зброю, українська армія здатна творити дива
«Кримський міст є важливим інфраструктурним об’єктом. Через нього відбувається переміщення військових вантажів, військової техніки та особового складу Збройних сил РФ, які беруть участь у бойових діях (в Україні – ред.). Тому виведення його з ладу було б гарною операцією Збройних сил України стратегічного характеру. Адже у разі обвалу конструкції Кримського мосту РФ була б змушена використовувати інші сили та засоби для реалізації логістичних постачань. Але ми маємо бути реалістами і розуміти, що той арсенал коштів, який є нині у Збройних сил України, не дозволяє ефективно виконати ці завдання. І реалізація інших проєктів, пов’язаних із залученням ВМС України, також не дозволяє реалізувати цей проєкт зі знищення Кримського мосту. Але всьому свій час. Війна – це дуже динамічна історія. Ми всі чудово пам’ятаємо настрій російських генералів, коли вони наприкінці лютого цього року розпочинали військову авантюру проти нашої країни. Ми бачимо настрій у російському експертному середовищі нині. Будь-які політичні процеси, переговорні процеси, підсумки війни – вони формуються на полі бою. Маючи високоточну сучасну зброю, українська армія здатна творити дива».
«Міф про «другу армію у світі» розносять «в хлам»
«Нині українські солдати «в хлам» розносять цей міф. Міф, що формувався російською пропагандою протягом близько 30 років, про те, що «російська армія – друга за потужністю у світі», практично непереможна і має всі можливості, щоб реалізувати будь-які завдання свого військово-політичного керівництва. Виявилося, що це не так, і бої, що йдуть, та величезний список знищених російських окупантів свідчать про те, що з російською армією можна воювати, її можна успішно знищувати. І той процес, що зараз триває, – він цілком логічний у своєму фіналі: перемога українського народу, українських Збройних сил над державою-агресором та її збройними силами».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
