Доступність посилання

ТОП новини

«Режим деморалізований, якщо так метушиться»: логіка Лукашенка очима білоруської опозиції


Валерій Карбалевич
Валерій Карбалевич

Опівночі на 26 жовтня закінчився термін «народного ультиматуму», що його висунула Світлана Тихановська, яка називає себе обраним президентом Білорусі, Олександрові Лукашенку. За умовами ультиматуму, Лукашенко мав би був оголосити про свій відхід, звільнити всіх політв’язнів і припинити насильство на мирних акціях. Нічого з цього Лукашенко не виконав: 25 жовтня силовики в Мінську знову застосували проти протестувальників світлошумові гранати і стріляли гумовими кулями, лідери опозиції, як і раніше, за ґратами. Чим був зайнятий Олександр Лукашенко в останній тиждень і чим він керується в своїх діях, пояснив 25 жовтня білоруський політолог Валерій Карбалевич.

Які ваші враження від сьогоднішньої (25 жовтня – ред.) акції?

– За оцінками фахівців, вона наймасовіша за жовтень.

Понад 100 тисяч – це показна цифра. Це пов’язано з завтрашнім (планованим на 26 жовтня – ред.) національним страйком, який оголосила опозиція?

– Я думаю, тут багато чинників відіграло свою роль. По-перше, сьогодні (25 жовтня – ред.) силові структури менше перешкоджали об’єднанням різних колон, ніж це було в дві попередні неділі. Це теж важливий чинник. Оголошений Тихановською народний ультиматум відіграв свою роль, плюс видно, що влада почуває себе невпевнено, вона починає метушитися: то оголосили проведення мітингу (провладного – ред.), то відмовилися від нього. І це демонстрація слабкості, демонстрація того, що режим деморалізований, якщо так метушиться.

Ну, і геополітичний аспект. Тут приїжджав до Мінська керівник Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, потім – дзвінок держсекретаря США Майка Помпео. Білоруське питання виходить на геополітичну орбіту більш рішуче, ніж раніше. Я думаю, це теж впливає на настрої людей.

Чому влада відмовилася від мітингу, на вашу думку?

– Багато причин. Найголовніша, що мобілізаційні можливості вертикалі виявилися не такими, як розраховувала влада, і влада зрозуміла, що їй не вдасться зібратися людей більше, ніж на опозиційний мітинг. І це могло створити ще більше враження слабкості режиму.

Другий момент – виникли конфлікти в ході мобілізації трудових колективів. Люди відмовлялися, люди протестували, люди оголошували себе хворими. І це могло стати додатковим чинником роздратування, невдоволення в суспільстві, що теж, мабуть, влада враховувала.

Нарешті, влада побоялася, що в цю колону під червоно-зеленими прапорами можуть затесатися її супротивники. І разом із тими, кого примусили і кого насильно загнали, це могло створити таку гримучу суміш, що могло зіпсувати всю гру.

Ви маєте на увазі, що всі ці люди могли перейти на бік протестувальників?

– Може, не всі, але зіпсувати картину цілком могли. І це нагадувало б ситуацію з Чаушеску 1989 року.

Наришкін у Мінську – це важливо, це що-небудь значить?

– Я думаю, що він привіз послання від Путіна, і це послання невдоволення. Невдоволення тим, що Лукашенко не виконує зобов’язання, які він узяв на себе в Сочі.

Які?

– Домовилися з Путіним, що Лукашенко піде протягом року-півтора. Він оголошує про те, що проводить конституційну реформу, дострокові президентські вибори і після цього йде. Але уявіть, якщо раптом зараз Лукашенко оголосить, що він іде через рік-півтора. Реакція номенклатури буде абсолютно очевидна, люди почнуть потихеньку відходити, потихеньку сипатися. Я вже не кажу про поведінку ОМОНу – вони теж стануть замислюватися: «А навіщо нам це треба?» Тому Лукашенко ухиляється від будь-якого графіка цієї реформи і, судячи з усього, зовсім не збирається йти.

Ви впевнені, що вони про це домовилися?

– Лавров через якийсь час після Сочі в інтерв’ю RTVI досить прозоро сказав, що, перше, Лукашенко сам каже, що він засидівся. Друге – Лукашенко повинен оголосити своєму народові графік реформ. І про ці домовленості Лавров сказав відкритим текстом.

Ви думаєте, що Наришкін прилетів до Мінська, щоб сказати: «Іди, як обіцяв»? Або, принаймні, «оголошуй, як обіцяв»?

– Я думаю, що Наришкін прилетів із якимсь черговим московським попередженням, що обіцянки треба виконувати.

Як ви оцінюєте розмову з Помпео?

– Розмову з Помпео я розцінюю як крок навпір Москві. Якщо Москва тисне, то Лукашенко робить хід в інший бік, показуючи, що в нього є простір для маневру. Раніше він відмовлявся розмовляти з Меркель, а тепер із Помпео раптом вирішив поговорити – немає значення навіть, про що. Сам факт цієї розмови – це роздратування для Москви, і я думаю, що це сигнал Москві, що «не треба на мене сильно тиснути».

Недавнє опитування британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House свідчить, що більшість опитаних не розуміє, чим займається Координаційна рада (опозиційний орган – ред.). Як ви думаєте, чому? І чи можна це змінити? Що треба робити Координаційній раді?

– Координаційна рада в тому вигляді, в якому вона зараз існує, – орган мало працездатний. Члени його президії – частина в тюрмі, частина за кордоном. А сама Координаційна рада складається з декількох сотень людей, вона в принципі не може бути працездатною. Тому від його імені говорить Світлана Тихановська. Ці закиди, можливо, зрозумілі і справедливі, але це така об’єктивна ситуація.

А чи є вже якісь незгоди в білоруських провладних елітах?

– Публічного прояву цих розбіжностей, розколу поки не помітно, але, мабуть, там відбуваються серйозні бродіння, серйозні процеси, є відколювання. Сам той факт, що Лукашенко вже в перебігу кризи поміняв голову КДБ, секретаря Ради безпеки, генерального прокурора, говорить про те, що ці процеси відбуваються, інакше в такий складний слизький момент ключових фігур силового блоку не змінюють.

Ви припускаєте, що Лукашенко сьогодні вночі (в ніч на 26 жовтня – ред.) погодиться на цей ультиматум?

– Ні, я цього не припускаю в принципі.

А вам не здається, що це недієвий метод – оголошення такого ультиматуму? Можливо, вам відомо, чи ведуться якісь непублічні переговори?

– Я не маю інсайдерської інформації, я можу судити тільки за тим, що відбувається в публічному просторі.

За вашими оцінками, чи вийдуть люди на завтрашню (26 жовтня – ред.) оголошену акцію? Чи зупинять завтра люди виробництва, перестануть стригти людей, пекти хліб, продавати кефір?

– Загального політичного страйку, цілком очевидно, не буде. Окремі локальні події цілком можуть бути.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG