На хвилі публічного невдоволення через корупцію, війну на сході та низький рівень життя, які і посадили Володимира Зеленського у президентське крісло, його партії «Слуга народу» прогнозують перемогу на парламентських виборах, які мають відбутися 21 липня.
Якщо це станеться (а опитування вказують на підтримку понад 40%), то десятки нових облич вперше увійдуть до парламенту.
Новій партії співака Святослава Вакарчука також прогнозують добрі результати. Таким чином новий парламент України нараховуватиме 70-80 відсотків абсолютно нових депутатів. Це буде найбільше оновлення законодавчої гілки в історії України.
В залежності від того, як ці новачки справлятимуться зі своєю владою, це може означати більший прогрес для країни, яка потребує важливих реформ для забезпечення кредитів вартістю в мільярди доларів від міжнародних донорів.
Вони також матимуть справу з підтримуваними Росією сепаратистами на сході України. Але також це може означати, що новий парламент піде шляхом старих парламентів – розділених та непродуктивних, і, зрештою, непопулярних.
Але якщо ви стежили за українськими новинами протягом останніх кількох тижнів перед виборами, то, можливо, ви читали не лише про перспективу оновлення, але й також про перспективу проросійського «реваншу».
Це слово можна побачити всюди в охопленій виборчою лихоманкою Україні – від дописів у соціальних мережах до шпальт ЗМІ. Це навіть стало основною темою ТБ-марафону за кілька днів до виборів.
Дійсно, «реванш» також став одним з гасел цього циклу українських виборів.
Повернення старої гвардії?
Але хто говорить, постить та протестує проти реваншу? По-перше, українські націоналісти та праві політичні табори, які відчайдушно борються за перебування у парламенті. По-друге, це прозахідні активісти, які заявляють, що вони занепокоєні майбутнім України.
Що мають на увазі під «реваншем»? Сприйняття повернення олігархів і політичних еліт епохи колишнього авторитарного президента Віктора Януковича і загрози нахилу в бік Росії після зміни влади, що ризикує відкотити прогрес після Євромайдану на пів десятиліття назад, пояснюють аналітики.
Провідний «крик» реваншу – колишній президент Петро Порошенко і його партія «Європейська солідарність», яка після поразки Зеленському на квітневих президентських виборах намагалася заручитися підтримкою на парламентських виборах. Опитування показують, що партія експрезидента набере близько 7-8 відсотків.
15 липня три телевізійні канали, у тому числі два, які належали або були тісно пов’язані з Порошенком, провели спільний двогодинний марафон «Стоп реванш», під час якого колишній президент і члени його партії звинувачували Зеленського у підтримці – відкрито або принаймні мовчазно – російського реваншу, посилаючись на зв’язок Зеленського з олігархом Ігорем Коломойським, а також зв'язок з деякими його спірними призначеннями і пропозиціями з моменту вступу на посаду.
«Партія Порошенка прагне максимально роздути цю проблему, особливо в соціальних мережах, і залякати колишніх прихильників Євромайдану загрозою «помсти», – сказав Володимир Фесенко, директор Київського Центру політичних досліджень «Пента».
Порошенко намагається переконати виборців, що тільки його партія здатна захистити від реваншуВолодимир Фесенко
«Водночас Порошенко намагається переконати виборців, що тільки його партія здатна захистити від реваншу», – додав він.
Втіленням реваншу є Андрій Портнов, колишній заступник голови адміністрації Януковича, який втік з експрезидентом та іншими урядовцями під час Євромайдану у 2014 році, побоюючись переслідування.
Через п’ять років він повернувся в Україну і висловлює свою думку публічно, в тому числі в соціальних мережах. Головною серед його цілей є Порошенко, якому він погрожував судом.
Портнов, який повернувся в Україну 19 травня 2019 року, каже, що збирається подати до суду на експрезидента Порошенка та його союзників. Портнов покинув Україну більше п’яти років тому.
Але він також висунув суперечливі пропозиції, які дещо підживлюють аргументи Порошенка.
Портнов написав у своєму телеграм-каналі про те, що закон про заборону чиновникам епохи Януковича обіймати урядові посади має поширюватись і на високопосадовців часів Порошенка, а Зеленський також підтримав цей крок.
Та ця пропозиція викликала чимало критики, в тому числі серед прихильників самого Зеленського. Посли країн «Групи семи» в Україні оприлюднили заяву до Зеленського з застереженнями.
«Зміна шляхом виборів і політична ротація є нормою в демократичних країнах», – йдеться у заяві.
У Зеленському, пояснив Володимир Єрмоленко, директор аналізу Internews Ukraine і головний редактор UkraineWorld, дехто бачить «більш вправне і хитре повернення» дружніх до Росії фігур, «замаскованих під якийсь проєвропейський рух».
Окрім Портнова, «антиреваншисти» вказують на підйом дружньої до Москви «Опозиційної платформи – За життя», яка посідає в опитуваннях друге місце, і, схоже, отримає десь від 10 до 12 відсотків.
Лідери партії, Юрій Бойко та Віктор Медведчук, є досить суперечливими політичними діячами, близькими до Кремля. Вони вже здійснили декілька поїздок до Росії під час цієї кампанії. Платформа вимагає відновлення відносин з Москвою і відвернення України від її проєвропейського шляху, на який вона стала у 2014 році.
Олексій Гарань, професор політології у Києво-Могилянській академії не вважає, що Портнов чи проросійська партія зможуть отримати реванш у тому сенсі, що люди часів Януковича опиняться при владі.
Ще одним свідченням цього може бути те, що інша дружня до Росії партія, «Опозиційний блок», наповнена людьми, пов’язаними з Януковичем, але вона набирає значно нижче необхідного 5-відсоткового порогу для отримання місць в парламенті.
«Реванш» вже колись був
А от справжній реванш був у 2006 році, згадує Фесенко. Тоді Янукович вдруге став прем’єр-міністром, через два роки після продемократичної Помаранчевої революції, і в 2010 році, коли Януковича обрали президентом. Після цього відбулися призначення десятків дружніх до Москви посадових осіб.
«Тоді це було справжнє повернення колишніх [еліт] до влади», – сказав Фесенко, додавши, що сьогодні не бачить подібної цифри з шансом на такі позиції.
Гарань сказав, що, на його думку, деякі політики, дружні до Росії, «використовують цей період перехідного періоду і невизначеності, щоби спробувати відновити свої позиції в суспільній сфері».
Що каже соціологія
Опитування показують, що більшість українців не бачать проросійського реваншу. Фактично, опитування українського Міжнародного республіканського інституту, опубліковане 9 липня, показує, що українці все більше вірять, що держава рухається у правильному напрямку.
Згідно з опитуванням, 34% українців вважають, що Україна рухається в правильному напрямку, порівняно з лише 16% у грудні. А 39% вважають, що Україна рухається в неправильному напрямку, порівняно з 70% у грудні.
Ще більш оптимістичними є дані опитування Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова. Було встановлено, що 41 відсоток українців вважає, що події в Україні розгортаються у правильному напрямку, порівняно з 36 відсотками, які мають протилежну думку; 23% не визначилися.
Результати опитувань вказують на те, що, починаючи з 2005 року, вперше більше тих українців, які вважають, що події в Україні рухаються у правильному напрямку, ніж тих, хто вважає протилежне.
Грудневе опитування показало, що лише 18% українців вважали, що Україна рухається у правильному напрямку, тоді як 70% вважали в кінці минулого року, що напрям розвитку неправильний.
Ба більше, за даними опитування групи «Рейтинг», проведеного цього тижня, 58% українців задоволені роботою Зеленського, 19% – ні, а 24% не визначилися.
