Український законопроєкт про медіа, схвалений за основу парламентом, покликаний оновити законодавство, яке регулювало індустрію ще в 1990-х. За задумом авторів, він має регулювати діяльність телебачення, радіо, преси, онлайн-медіа, стримінгових сервісів і платформ загального доступу до інформації. За словами спікера парламенту України Руслана Стефанчука, оновити законодавство в галузі аудіовізуальних послуг – один із кроків, необхідних для початку переговорів про вступ України до ЄС, тож він входить до пакету євроінтеграційних законопроєктів, які Верховна Рада планує розглянути до кінця року. Нині документ оцінюють експерти з Ради Європи та Єврокомісії. Що хочуть у ньому бачити й наскільки відповідає український законопроєкт європейським нормам? Радіо Свобода вивчало думки й погляди у Брюсселі й Києві.
Органи ЄС оцінюють трансформацію українського медіапростору
30 серпня Верховна Рада голосами 233 депутатів ухвалила законопроєкт «Про медіа» у першому читанні, тобто – за основу. Його мета, як зазначено в пояснювальній записці, – створити єдину та взаємоузгоджену систему правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері медіа, виконання Україною зобов’язань перед європейськими партнерами та впровадждення норм законавства ЄС у національне.
«Наголошую: це – євроінтеграційний законопроєкт», – цитувала голову Верховної Ради Руслана Стефанчука пресслужба українського парламенту.
Цей законопроєкт – серед кроків, необхідних, щоб безпосередньо почати переговори про вступ до ЄС, зазначала народна депутатка «Слуги народу» Євгенія Кравчук.
Що є ключовим для Єврокомісії, чиї експерти разом з фахівцями Ради Європи нині оцінюють законопрєкт, що містить понад 300 сторінок? Про це Радіо Свобода поцікавилося у віцепрезидентки Єврокомісії, комісара з питань цінностей та прозорості Вери Юрової.
«Український медіазакон має відповідати аудіовізуальній директиві (ЄС – ред.). Для нас головне побачити в українському медіазаконі належну організацію структур, які спостерігають за медіапростором, тому що в кожній країні має бути якась незалежна інституція, яка має бути представлена дуже поважними людьми, незалежними особами, які спостерігають за функціонуванням медіаринку», – каже Юрова.
Законопроєкт про медіа, вважає віцепрезидентка Єврокомісії, слід проаналізувати на предмет незалежності структури, що спостерігала б за медіапростором. Вера Юрова додає, що це непросто, оскільки і в державах-членах ЄС є чимало проблем, до того ж іноді – «це предмет жорсткої політичної боротьби».
«Дехто каже, що хто має ЗМІ, той має владу. У нашому розумінні ніхто з політиків не повинен мати ЗМІ. Тому ми так наполегливо прагнемо бачити незалежний орган, який стежить за ЗМІ», – зауважила Юрова.
Наскільки відповідає медіазаконопрооєкт вимогам ЄС?
Національна спілка журналістів України розкритикувала законопроєкт. «Нинішній державний медійний регулятор отримує широкі повноваження і розширюється сфера його реагування. Крім теле- і радіопростору, як це є у сфері Нацради, регулятор тепер може здійснювати приписи і втручатися в діяльність онлайн-медіа і друкованих ЗМІ», – каже голова НСЖУ Сергій Томіленко в коментарі Радіо Свобода.
Він нагадує, що половина членів Нацради з питань телебачення й радіомовлення, згідно з Конституцією України, призначається парламентом, інша половина – президентом, а в умовах монобільшості в парламенті, яка є в нинішніх умовах, це, по суті, вплив однієї й тієї ж політсили.
«Базові застереження, які у нас є, – це фактична можливість державному регулятору в позасудовий спосіб блокувати засоби масової інформації, зупиняти випуск друкованих ЗМІ або застосовувати блокування для онлайн-медіа. Зрозуміло, що там є певний такий спосіб застосування цих репресивних санкцій, але водночас ми більше прихильники застосовувати судові певні механізми, ніж дозволяти саме регулятору ухвалювати рішення і категорично вплинути – зупинити діяльність ЗМІ», – зауважує Томіленко.
Першим етапом реформування медійного законодавства, на думку голови НСЖУ, могла б стати імплементація аудіовізуальної директиви Євросоюзу, утім, вона відображена в українському законопроєкті про медіа на 10-15 відсотків, стверджує Томіленко.
«Українська влада розраховує на те, що під соусом виконання європейських зобов’язань та імплементації відповідної директиви Євросоюзу, що Європа дасть добро на посилення контролюючих повноважень Нацради над усіма журналістами. (…) Зараз будемо дивитися, що, якщо горітимуть терміни виконання зобов’язань України як країни-кандидатки перед Євросоюзом і, відповідно, наскільки будуть уважними наші експерти з Європейської комісії, які зараз аналізують ось цей законопроєкт», – зазначав голова НСЖУ, спілкуючись із Радіо Свобода.
Як відгукуються про ініціативу європейські медіаспілки?
У середині вересня Радіо Свобода направило запит із проханням проаналізувати український законопроєкт про медіа організації «Репортери без кордонів», чия місія – захищати свободу преси, втім, на відповідь наразі чекаємо. Також направляли лист бельгійському комітету Human Rights Watch, на їхній відгук також очікуємо.
Європейська федерація журналістів (EFJ) зі штаб-квартирою в Брюсселі, що представляє близько 320 тисяч медійників і понад 71 медіаорганізацію, у коментарі Радіо Свобода зазначила, що «не має змоги вдаватися в подробиці українського медіазакону». Але висловила солідарність із Національною спілкою журналістів України, закликаючи українську владу привести законодавство у відповідність до європейських стандартів свободи преси. У EFJ нагадують, що надання Україні статусу країни-кандидата в члени ЄС передбачає ґрунтовний перегляд українського законодавства про ЗМІ.
«Нинішній проєкт закону про ЗМІ (…) містить багато положень, які суперечать європейським цінностям. Він пропонує надати свавільні та непропорційні регуляторні повноваження національному регулятору, Національній раді з питань телерадіомовлення, яка матиме повноваження не лише над аудіовізуальними медіа, а й над друкованими та цифровими ЗМІ», – йдеться у заяві Європейської федерації журналістів від липня 2022 року, оприлюдненій, відповідно, ще до ухвалення законопроєкту за основу.
Регулювання ЗМІ має здійснюватися органом, незалежним від уряду, і його метою має бути незалежність медіа, а не їхній контроль, зауважував генеральний секретар EFJ Рікардо Гутьєррес, порадивши українській владі краще комунікувати з представницькими журналістськими організаціями в Україні, зокрема НСЖУ, та експертами з Венеційської комісії Ради Європи та «служб ЄС».
«Примусове регулювання, яке передбачається законопроєктом і перебуває в руках регулятора, повністю контрольованого урядом, гідне найгірших авторитарних режимів. Його треба вилучити. Державі, яка б застосовувала такі положення, просто не місце в Європейському союзі. Не знаю, чи вони дослухалися до моєї поради», – сказав Гутьєррес у коментарі Радіо Свобода.
Європейська федерація журналістів направила лист президентці Єврокомісії, змальовуючи ситуацію довкола українського медіазакону, й Урсула фон дер Ляєн на нього відповіла, що вже є хорошим знаком, віздзначила голова EFJ Майя Север, передаюючи лист НСЖУ. Голова Єврокомісії у своїй відповіді наголосила на необхідності для українського медіарегулятора бути незалежним, і щоб під час підготовки законопроєкту проводилися консультації з медіаорганізаціями.
Урсула фон дер Ляєн також додала, що проєкт ЄС-Ради Європи сприяв процедурі оцінки остаточної версії законопроєкту, зареєстрованої в парламенті.
«Будьте впевнені, що дотримання цих рекомендацій буде взято до уваги при оцінці відповідності медіа-законодавства у процесі підготовки до вступу. У наших тісних контактах з українською владою ми й надалі підкреслюємо, що рівень узгодження має бути пріоритетом, а також, що слід, як і раніше, консультуватися з громадянським суспільством та медіа-організаціями», – зазначила фон дер Ляєн.
Віцепрезидент GLOBSEC (Бельгія) Роланд Фройденштайн заявив, що Європейська комісія, оцінюючи українську заявку на членство, уже висловила задоволення рухом України на зустріч стандартам ЄС у галузі медіарегуляції.
Водночас, оцінюючи, наскільки достатнім є цей крок, Фройденштайн зазначив, що «це – хороший перший крок». Для Євросоюзу, який оцінює нині український законопроєкт, додав він, принципово, щоби ринок медіа був вільним, також – прозорість щодо медіавласності, менш «впливові» олігархи», незалежність регуляційних органів, які, відповідно, мають обмежену владу й не можуть просто «закрити медіа».
«Я вірю українському громадянському суспільству, коли воно висловлює певні побоювання щодо цього конкретного закону. Це не означає, що Європейський союз чи Європейська комісія повинні встановлювати барикади та протестувати на цьому етапі (…) Українське громадянське суспільство справді має йти вперед, якщо є сумніви щодо справедливості цього закону та його сумісності з верховенством права. В такому випадку це має бути озвучено», – каже Фройденштайн.
Що готова змінити в законопроєкті українська влада?
Журналісти Радіо Свобода, записуючи інтерв’ю з міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком, згадали критику, що лунала на адресу медіазакону, зокрема, від Комітету захисту журналістів (CPJ) (Комітет захисту журналістів – міжнародна неурядова організація зі штаб-квартирою у Нью-Йорку, що займається захистом прав журналістів).
У разі ухвалення закон розширить повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, державного регулятора телерадіомовлення, дозволяючи йому регулювати онлайн- та друковані видання, анулювати реєстрацію та ліцензію будь-якого ЗМІ, блокувати онлайн-ЗМІ без рішення суду, і вимагати від платформ соціальних медіа та веббраузерів видаляти вміст, заборонений законом, згідно з повідомленнями багатьох ЗМІ, йдеться на сайті CPJ, організації, що закликала зняти документ із розгляду.
«Український законопроєкт про засоби масової інформації серйозно загрожує свободі преси в країні, посилюючи державний контроль над інформацією в той час, коли громадяни потребують її найбільше», – сказала Гульноза Саїд, координатор програм CPJ у Європі та Центральній Азії.
Міністр Олександр Ткаченко в інтерв’ю відповів на посилання на ці заяви так: «Наскільки я розумію, це американський комітет, не міжнародний. І він відповідає на звернення, власне, керівника Спілки журналістів щодо того чи іншого закону. В цьому сенсі пан Томіленко послідовний. Він критикував цей закон і в минулих редакціях, і в нинішніх. І так само підтримував усі медведчуківські ЗМІ, які він вважав «світочем» свободи слова в Україні. Тому в мене тут коментарі відсутні».
Голова профільного комітету Верховної Ради Микита Потураєв теж відкидав зауваження щодо збільшення повноважень Нацради з питань телебачення і радіомовлення, що зараз видає ліцензії й стежить за виконанням їхніх умов ефірними, супутниковими або кабельними телеканалами й радіостацніями, а отримає право регулювати роботу майже всього українського медіапростору, включно з Youtube-каналами. Нацрада отримає також право відкликати реєстрацію медіа й зупиняти їхню роботу в разі суттєвих порушень, як-от: недостовірні дані про власника, поширення дискримінаційного контенту тощо. Парламентар заявляє, що посилення ролі регулятора і його автономності не вплине на свободу слова, і що це – одна з вимог Євросоюзу.
«Це приведення українського медійного законодавства у відповідність із європейським, і те, що вони кажуть, що наче можна імплементувати директиви, не приймаючи такого великого закону, – це просто є неправда», – зауважував у коментарі Радіо Свобода Потураєв.
На думку голови профільного парламентського комітету, законопроєкт відповідає директивам ЄС на 100 відсотків, і наведена ним цифра різко контрастує з тією, що згадує керівник НСЖУ.
«Є певні речі, які необхідно буде доопрацювати до другого читання. Сподіваюся, що дуже скоро ми отримаємо висновок Європейської комісії. Можливо, буде щось, що треба буде врахувати в якості пропозицій від європейських колег», – зазначав Потураєв. Депутат пояснював, що реагування регулятора на порушення будуть гнучкішими. «З’являється така історія, як припис. Припис – це фактично рекомендація усунути попередження», – зауважив Потураєв.
У Нацраді з питань телебачення та радіомовлення необхідність запроваджувати регулювання онлайн-медіапростору пояснювали тим, що частина ринку «працює в темну або анонімно». Реєстрація, нагадують, добровільна, однак і у випадку її відсутності Нацрада зможе реагувати на порушення.
«Якщо щось фіксується – то ми не звертаємося конкретно до Іванова там Васі, і говоримо, що ти тут прибери, або ми тебе будемо… Ми пишемо на платформу, і комунікуємо, власне, через платформу. Дуже простий і теж ліберальний підхід. Тобто, Нацрада зможе реагувати на ті чи інші порушення тільки через адміністрацію цієї платформи. Тобто, ми не «банимо» якусь сторінку у Facebook або канал на Youtube. Але якщо є скарга, ми там зафіксували, це контент, спрямований на Україну, на українського споживача. І є порушення – то Нацрада зможе написати платформі, і сказати: шановні, будь ласка, відреагуйте. Послухають Нацраду, не послухають? Ми сподіваємось, що буде рух якийсь, знаєте, з точки зору підписання меморандумів або договорів про співпрацю з цими платформами», – пояснив в інтерв’ю ICTV, опублікованому на сайті регулятора, член Нацради з питань телебачення й радіомовлення Олександр Бурмагін.
Коли медіазаконопроєкт стане законом?
На оцінку Єврокомісії, якою займаються експерти з Ради Європи, у профільному комітеті українського парламенту очікували у вересні. Джерела Радіо Свобода в Єврокомісії свідчать, що висновок буде готовим наприкінці жовтня. Міністр інформаційної політики Олександр Ткаченко сподівається, що законопроєкт стане законом у листопаді.
«Єдине, що я чув із приводу комунікації щодо нового тексту закону від наших колег із Ради Європи та Європейської комісії, – це певні параметри, пов’язані з законом про рекламу. Це єдині моменти, які викликають дискусію з боку наших європейських колег. Тому, я думаю, з законом буде все окей, і він буде ухвалений після обговорення поправок, яких, здається, подали вже кілька сотень, у парламенті найближчим часом», – підсумував Ткаченко.
Віцепрезидент GLOBSEC (Бельгія) Роланд Фройденштайн зазначив, щоб рухати Україну до ЄС зараз, не обов’язково на 100 відсотків відповідати нині європейському законодавству. Але, додав, що це стосується лише нинішніх реалій.
«Одного дня це буде дуже важливо просто тому, що верховенство права, система стримувань і противаг, а це означає вільне безперешкодна робота ЗМІ, – є невід’ємною частиною самого характеру Європейського союзу. Це наші базові цінності, і з цим у нас уже є певні проблеми всередині Європейського союзу. Нам не потрібні нові проблеми від країн, які одного дня приєднаються до нас. Тому ми хочемо переконатися, що у нас є дуже суворі критерії, перш ніж країна приєднається зараз. Але це не означає, що Україна вже сьогодні має на 100% відповідати законодавству ЄС», – каже Фройденштайн.
Велика частина документа присвячена протидії державі-агресору: Нацрада матиме більше повноважень вплинути на медіа з проросійським контентом, а надто – в режимі воєнного часу. Поправок до документа нині – понад дві тисячі, попередньо його планують схвалити до кінця року. На той час запланова і попередня оцінка Єврокомісією виконання завдань, які отримала Україна разом зі статусом кандидата в країни-члени ЄС.
