Профільний комітет Державної думи Росії із міжнародних справ уже погодив поданий Володимиром Путіним законопроєкт, який пропонує відкликати заяву СРСР щодо визнання компетенції комісії із розслідування порушень гуманітарного права при збройних конфліктах. Експерти передбачають, що Держдума підтримає цю пропозицію. Чому Путін хоче вивести Росію з-під дії норм гуманітарного права? Що це може означати? Радіо Свобода зібрало думки експертів.
Президент Росії Володимир Путін вніс до Державної Думи законопрєкт про вихід Росії з міжнародної угоди, яка визнає компетенції комісії із розслідування порушень гуманітарного права при збройних конфліктах. Путін фактично пропонує Держдумі погодити відкликання заяви, яку зробив СРСР при ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
Це протокол – «Протокол I», ратифікований Верховною Радою СРСР 1989 року, стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів і містить гарантії:
- дотримання прав цивільного населення в зоні бойових дій;
- дотримання гуманітарних норм поводження із військовополоненими,
- дотримання прав медиків
- збереження життєво важливої інфраструктури на окупованих територіях
- зобов'язання про безумовне співробітництво щодо кримінального переслідування і видачі військових злочинців.
У поясненні до поданого президентом Росії законопроєкту стверджується, що комісія, яка повинна захищати права жертв міжнародних конфліктів, «фактично не виконує своїх функцій», «російського представника в її складі немає», але «Російська Федерація сплачує до бюджету комісії щорічний внесок».
Окрім цього, вихід з протоколу мотивується «винятковими обставинами, що зачіпають інтереси Російської Федерації і вимагають вжити невідкладні заходи», а також тим, що «в нинішній міжнародній обстановці ризики зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав істотно зростають».
Законопроєкт уже погодив профільний Комітет Державної думи з міжнародних справ і передбачають, що найближчим часом його ухвалять обидві палатами Федеральних зборів.
Для чого це Росії і що це може означати?
Радіо Свобода зібрало думки експертів.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI»
– Це черговий індикатор підготовки путінського режиму до війни. Причому, війни із застосуванням збройних сил, масованих авіаційних та ракетних ударів, застосування заборонених касетних бомб, невибіркового вогню по площадних цілях, де будуть і цивільна інфраструктура і мирне населення тощо.
Це черговий індикатор підготовки путінського режиму до війни.Михайло Гончар
І у Кремлі цього не приховують. Навпаки. Вони розуміють, що навіть інформація про це справить політико-психологічний вплив на адресатів і зробить їх більш податковими до «миру» на умовах Кремля.
Варто пригадати, що Росія вже давно проголосила пріоритет внутрішнього законодавства над міжнародно-правовими документами. Тому тепер ще один крок – зачистка від міжнародно-правових документів внутрішньої законодавчої бази на випадок порушення Конвенції під ведення російською армією бойових дій.
І Росія відчуває, що у неї розв'язані руки. Адже жорстокі бомбардування житлових кварталів Алеппо в Сирії у 2016 році із загибеллю великої кількості цивільного населення зійшли їй з рук.
Після такого рішення Франція та Німеччина мали би оголосити про заморожування проекту «Північний потік-2» на невизначений час. Адже мати справу з російським режимом після подібного рішення – все одно, що мати справу з режимом червоних кхмерів чи Адольфа Гітлера.
Андрій Зубов, російський політолог, історик:
– На мою думку Ініціатива Путіна – це відповідь на доповідь генсека ООН Антоніо Гуттеріша про становище в Криму, опублікована 14 жовтня. У доповіді Гуттеріш звинувачує Росію у порушенні 4-ї Женевської конвенції за те, що Росія прагне змінити демографічний склад жителів Криму і уже переселила на окупований півострів 140 тисяч людей.
Вихід із Протоколу I до Женевської конвенції – це потурання злочину. Якщо російські депутати проголосують за це, то вони розділять із їхнім президентом відповідальність і за це теж.
Замість того, щоб дотримуватися міжнародних норм, які підписав ще СРСР, Путін хоче вийти з них і розв’язати собі руки. Однак, Путін забув, що за порушення норм гуманітарного права судити будуть навіть ті країни, які не ратифікували Протокол І, оскільки військові злочини не перестають бути злочинами від факту визнання чи невизнання компетенції комісії.
Юрій Костюченко, експерт із безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України:
– Гадаю, є сенс розглядати це в загальному контексті еволюції кремлівського режиму, і зокрема, зовнішньополітичного курсу Кремля в останні роки – як починаючи з «Мюнхенської промови» 2007, так і особливо – з початку новітніх агресивних кампаній в Грузії, Україні, Сирії, а тепер ще і в Африці.
Цей контекст передбачає застосування широкого курс на ізоляціонізм, агресивну політику, просування кланових інтересів правлячої верхівки під виглядом національних інтересів Росії за допомогою гібридних конфліктів, розміщення окупаційних контингентів, підкупу бізнес-, медіа- та політичних еліт, шантажу та залякування.
Гібридні конфлікти, що побудовані саме на нерозрізнені цивільних та комбатантів, стають основним інструментом досягнення зовнішньополітичних цілей Кремля.
Крім того, як показує, наприклад, практика сирійської кампанії, основною тактикою російських збройних сил на окупованих територіях, наразі, є масові каральні операції проти цивільного населення із застосуванням застарілих типів озброєнь невибіркової дії.
В таких умовах відмова від гуманітарних конвенцій є раціональним кроком путінського режиму, що відповідає системній довгостроковій політиці кремлівського керівництва.
Так само це віддзеркалює ізоляціоністські страхи Кремля. На думку кремлівського керівництва, відсутність російських представників в міжнародній комісії з розслідування гуманітарних злочинів під час воєнних дій, робить цю комісію «неефективною» та вразливою відносно «зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав».
Отже, ми маємо справу з черговим етапом закріплення та актуалізації довгострокової політики, а крім того, – зі спробами уникнути відповідальності за вже скоєні злочини.
Це рішення свідчить, що Кремль не змінився, не збирається переглядати свій курс, розуміє відповідні наслідки і загрози для себе, а тому вже не здатен зупинитися. Це показує, що всі загрози, пов’язані з політикою Кремля, залишаються актуальними, а рівень ризиків, генерованих цими загрозами, не знижується і не матиме тенденції до зниження в найближчій перспективі.
Втім, можна зауважити, що ця спроба залишитися безкарним навряд буде вдалою. По-перше, цей курс сам по собі, така політична поведінка в стилі «і що ви нам зробите?», об’єктивно веде до колапсу режиму і не дозволяє уникнути відповідальності в стратегічній перспективі.
По-друге, еволюція конфліктних інструментів відбувається в сьогоднішньому світі дуже швидко, і те, що ще вчора здавалося непереборною і переможною тактикою – як наприклад, гібридні впливи в асиметричних конфліктах, – сьогодні потроху втрачає і актуальність, і ефективність. Тобто це відповідь не лише на власноруч створені кремлівськими керманичами виклики і страхи, але і на виклики вчорашнього дня.
У 1993 році Рада безпеки ООН включила конвенцію до складу звичайних норм міжнародного права. Це зробило документ обов'язковим для виконання всіма країнами, залученими в військові конфлікти, незалежно від того визнають вони чи ні компетенції комісії.
Всі Женевські конвенції зобов'язують воюючі сторони розділяти мирне населення від безпосередніх учасників бойових дій.
