30 років тому світ був вражений образками з Москви, де сталася спроба державного перевороту, але сотні тисяч людей вийшли протестувати проти комуністів-консерваторів, які оголосили в СРСР надзвичайний стан і намагалися скасувати реформи тодішнього радянського керівника Михайла Горбачова.
Фотографії працівників агентства Associated Press у Москві потім здобудуть премію Пулітцера за репортажі з місць подій путчу серпня 1991 року і подальшого занепаду радянського режиму.
Фотограф AP Олександр Земляниченко кинувся на вулиці Москви вранці 19 серпня і дістався до будинку, де була канцелярія президента Росії Бориса Єльцина.
«Єльцина широко вважали поборником демократичних реформ, який протистояв консерваторам, що намагалися зберегти правління Комуністичної партії, – пригадує Земляниченко. – Його канцелярія в будівлі, яка вежею нависала над берегом річки і яку москвичі прозвали «Білим домом», стала точкою збору для тих, хто виступив проти путчу».
«Коли я дістався будинку, там юрба оточувала танки, відправлені оточити будівлю, – розповідає Земляниченко. – Дехто з членів екіпажів танків виходив зі своїх машин і заявляв, що переходить на бік учасників протесту».
«Тоді прибув Єльцин і заліз на один із танків, щоб виступити з палкою промовою, закликаючи людей постати проти путчистів, – згадує кореспондент. – А я весь той хаотичний день фотографував демонстрантів навколо канцелярії Єльцина і бігав назад до нашого бюро, щоб проявити фотоплівки».
Фотографії Земляниченка й інших кореспондентів AP передавали засобам інформації в усьому світі за допомогою найсучаснішої на той час технології «електронних фотолабораторій», які отримували оцифровані фото з системи завантаження цифрових фотографій по знімку за хвилину – на зміну попередній системі, через яку чорно-біле фото передавалося за дев’ять хвилин, а кольорове за тридцять.
Ця нова система, також відома як PhotoStream, давала можливість передавати фотографії, відскановані в Москві, супутниковим зв’язком усім передплатникам агентства, які мали належне обладнання. На відміну від сучасної норми, коли цифрові фото пересилаються в вигляді комп’ютерних файлів, технологія PhotoStream 1991 року видавала на виході роздруковані знімки на фотопапері разом із пропонованими підписами.
Рано-вранці 23 серпня, коли завдяки масовим демонстраціям і переходові військ на бік Єльцина й Горбачова путч зазнав поразки, Земляниченко все ще був на вулицях, знімаючи «тріумфальні юрби по всьому місті».
«Я зловив момент, коли демонстранти скинули велику поставу Фелікса Дзержинського, засновника радянської таємної поліції, перед головною будівлею КДБ на Луб’янській площі, – розповів Земляниченко. – То був переламний момент, який символізував занепад репресивної радянської системи».
Архівні примірники роздруківок системи PhotoStream агентства Associated Press із їхніми первісними пропонованими підписами дають можливість поглянути на те, як роботи Земляниченка і його колег побачив світ у час невдалого путчу серпня 1991 року.
Фотографії працівників агентства Associated Press у Москві потім здобудуть премію Пулітцера за репортажі з місць подій путчу серпня 1991 року і подальшого занепаду радянського режиму.
Фотограф AP Олександр Земляниченко кинувся на вулиці Москви вранці 19 серпня і дістався до будинку, де була канцелярія президента Росії Бориса Єльцина.
«Єльцина широко вважали поборником демократичних реформ, який протистояв консерваторам, що намагалися зберегти правління Комуністичної партії, – пригадує Земляниченко. – Його канцелярія в будівлі, яка вежею нависала над берегом річки і яку москвичі прозвали «Білим домом», стала точкою збору для тих, хто виступив проти путчу».
«Коли я дістався будинку, там юрба оточувала танки, відправлені оточити будівлю, – розповідає Земляниченко. – Дехто з членів екіпажів танків виходив зі своїх машин і заявляв, що переходить на бік учасників протесту».
«Тоді прибув Єльцин і заліз на один із танків, щоб виступити з палкою промовою, закликаючи людей постати проти путчистів, – згадує кореспондент. – А я весь той хаотичний день фотографував демонстрантів навколо канцелярії Єльцина і бігав назад до нашого бюро, щоб проявити фотоплівки».
Фотографії Земляниченка й інших кореспондентів AP передавали засобам інформації в усьому світі за допомогою найсучаснішої на той час технології «електронних фотолабораторій», які отримували оцифровані фото з системи завантаження цифрових фотографій по знімку за хвилину – на зміну попередній системі, через яку чорно-біле фото передавалося за дев’ять хвилин, а кольорове за тридцять.
Ця нова система, також відома як PhotoStream, давала можливість передавати фотографії, відскановані в Москві, супутниковим зв’язком усім передплатникам агентства, які мали належне обладнання. На відміну від сучасної норми, коли цифрові фото пересилаються в вигляді комп’ютерних файлів, технологія PhotoStream 1991 року видавала на виході роздруковані знімки на фотопапері разом із пропонованими підписами.
Рано-вранці 23 серпня, коли завдяки масовим демонстраціям і переходові військ на бік Єльцина й Горбачова путч зазнав поразки, Земляниченко все ще був на вулицях, знімаючи «тріумфальні юрби по всьому місті».
«Я зловив момент, коли демонстранти скинули велику поставу Фелікса Дзержинського, засновника радянської таємної поліції, перед головною будівлею КДБ на Луб’янській площі, – розповів Земляниченко. – То був переламний момент, який символізував занепад репресивної радянської системи».
Архівні примірники роздруківок системи PhotoStream агентства Associated Press із їхніми первісними пропонованими підписами дають можливість поглянути на те, як роботи Земляниченка і його колег побачив світ у час невдалого путчу серпня 1991 року.
