(Рубрика «Точка зору»)
Міністерство економіки України направило на розгляд соціальним партнерам проєкт Трудового кодексу (ТК), який, на думку військової профспілкової спільноти не відповідає сучасним викликам і суперечить Конституції України.
Оскільки, на думку експертів, там є певні обмеження прав робітників і профспілок, зокрема права на страйк, а це віддаляє країну від європейської інтеграції.
Хто регулятор?
Проєкт передбачає, що регулювати трудові спори та соціальний діалог мають Національна служба посередництва і примирення (НСПП) та Національна тристороння соціально-економічної рада (НТСЕР). Однак їх формування Президентом України суперечить Конституції, оскільки регулювання трудових і соціально-економічних відносин не входить до його повноважень (ст. 106).
Вкрай важливо, щоб такий орган був створений винятково в правовому полі, без жодного натяку на неконституційність чи сумнівну легітимність, адже, Україна, з одного боку, рухається євроінтеграційним шляхом, а з іншого – може і повинна показувати приклад новітнього підходу до вирішення соціальних викликів та принципового ставлення до відповідності своїх систем функціонування букві закону.
Елементарно не повинно бути такого, щоб державний орган, створений з порушеннями Конституції України, вирішував би, які профспілки та роботодавці мають право вести соціальний діалог, а які – ні.
До того ж поняття «репрезентативність», яке наразі базується на кількості членів і обмежує участь малих профспілкових організацій, має бути повністю переглянуто. Створення Реєстру первинних профспілкових організацій має гарантувати кожному колективу право бути частиною соціального діалогу без штучних обмежень.
Права ветеранів і військовослужбовців?
Законодавство досі містить суперечності стосовно участі військовослужбовців у профспілковій діяльності.
Військовослужбовці та правоохоронці повинні мати можливість створювати власні профспілкові організації і брати участь у соціальному діалозі.
Разом з тим, абсолютно зрозумілою є норма, що під час служби забороняється безпосередня участь у страйках.
МОП рекомендує розширити в нашому національному законодавстві визначення терміну страйк як такого, уточнивши, що страйки солідарності та протестні страйки, спрямовані на критику економічної та соціальної політики уряду, або страйки, в основі яких лежать вимоги щодо визнання профспілок, також є законними формами здійснення права на страйк.
Якщо визначення страйку у проєкті ТК буде розширене відповідно до рекомендацій МОП, це, зі свого боку, надасть можливість небайдужим профспілковцям проводити страйки солідарності на підтримку військовослужбовців та правоохоронців.
Враховуючи зростаючу кількість ветеранів російсько-української війни, які долучені до всіх сфер суспільного та трудового життя, тих, хто бажає солідарно підтримати діючих військовослужбовців, буде більше ніж достатньо.
Саме ці люди, як ніхто інший знає, з якими труднощами стикаються захисники і захисниці під час служби.
Проєкт ТК загалом викликає занепокоєння через спроби обмеження права на страйк, особливо у період воєнного чи надзвичайного стану.
Профспілки наполягають на необхідності зважити на позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої «навіть у контексті надзвичайного стану має переважати основоположний принцип верховенства права».
Бентежить те, що в запропонованій редакції ТК про учасників бойових дій та ветеранів згадується лише один раз.
Видається, що законодавець забуває, що в Україні триває війна з екзистенційним ворогом за існування української нації та української держави, відповідно нормативні акти повинні враховувати і турботу про тих, хто отримав інвалідність під час війни, і створення безбарʼєрного простору, і регулярну військову підготовку громадян, зокрема, проходження відповідних навчальних курсів, і надання ветеранам російсько-української війни додаткової оплачуваної відпустки для проходження психологічної та фізичної реабілітації за рахунок коштів державного бюджету.
ТК і люди з інвалідністю
Хочу звернути увагу на ст. 303 проєкту ТК, яка вимагає, щоб роботодавці, які використовують працю людей з інвалідністю, враховували індивідуальну програму реабілітації та рекомендації медико-соціальної експертизи при адаптації умов праці. І, у разі потреби, мали б здійснити заходи розумного пристосування. Диспозиція цієї статті чітко не вимагає від роботодавця, зокрема за рахунок державного бюджету, пристосовувати робочі місця та простір до потреб людей з інвалідністю. А враховуючи негативні наслідки війни, таких людей в країні ставатиме дедалі більше.
Але ж згідно із конвенцією ООН «Про права осіб з інвалідністю», розумне пристосування означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод.
Насправді не всі заходи, яких може потребувати людина з інвалідністю для забезпечення реалізації права на працю, будуть заходами розумного пристосування. Як зазначено у визначенні, такі заходи не повинні накладати на роботодавця надмірний чи невиправданий тягар.
В Україні відсутні критерії розуміння надмірного чи невиправданого тягаря. Втім, у ЄС є відповідь на це питання – директива Ради 2000/78/ЄС (імплементація якої включена до переліку зобов'язань України в Угоді про асоціацію) визначає, що таке навантаження не буде непропорційним, якщо воно достатньо компенсується державною підтримкою.
Тож, проєкт Трудового кодексу ще потребує доопрацювання, тим більше, що в його основу проєкту лягли ще не ухвалені Верховною Радою України законопроєкти, до яких була надана велика кількість зауважень соціальними партерами, міжнародними інституціями, зокрема й «Про колективні трудові спори».
Гала Кавун – голова Правління Військово-безпекової профспілкової організації «Київ»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Мініекономіки направило на розгляд соціальним партнерам проєкт Трудового кодексу (ТК), який, на думку військової профспілкової спільноти не відповідає сучасним викликам і суперечить Конституції України.
Оскільки, на думку експертів, там є певні обмеження прав робітників і профспілок, зокрема права на страйк, а це віддаляє країну від європейської інтеграції.
Хто регулятор?
Проєкт передбачає, що регулювати трудові спори та соціальний діалог мають Національна служба посередництва і примирення (НСПП) та Національна тристороння соціально-економічної рада (НТСЕР). Однак їх формування Президентом України суперечить Конституції, оскільки регулювання трудових і соціально-економічних відносин не входить до його повноважень (ст. 106).
Вкрай важливо, щоб такий орган був створений винятково в правовому полі, без жодного натяку на неконституційність чи сумнівну легітимність, адже, Україна, з одного боку, рухається євроінтеграційним шляхом, а з іншого – може і повинна показувати приклад новітнього підходу до вирішення соціальних викликів та принципового ставлення до відповідності своїх систем функціонування букві закону.
Елементарно не повинно бути такого, щоб державний орган, створений з порушеннями Конституції України, вирішував би, які профспілки та роботодавці мають право вести соціальний діалог, а які – ні.
До того ж поняття «репрезентативність», яке наразі базується на кількості членів і обмежує участь малих профспілкових організацій, має бути повністю переглянуто. Створення Реєстру первинних профспілкових організацій має гарантувати кожному колективу право бути частиною соціального діалогу без штучних обмежень.
Права ветеранів і військовослужбовців?
Законодавство досі містить суперечності стосовно участі військовослужбовців у профспілковій діяльності.
Військовослужбовці та правоохоронці повинні мати можливість створювати власні профспілкові організації і брати участь у соціальному діалозі.
Разом з тим, абсолютно зрозумілою є норма, що під час служби забороняється безпосередня участь у страйках.
МОП рекомендує розширити в нашому національному законодавстві визначення терміну страйк як такого, уточнивши, що страйки солідарності та протестні страйки, спрямовані на критику економічної та соціальної політики уряду, або страйки, в основі яких лежать вимоги щодо визнання профспілок, також є законними формами здійснення права на страйк.
Якщо визначення страйку у проєкті ТК буде розширене відповідно до рекомендацій МОП, це, зі свого боку, надасть можливість небайдужим профспілковцям проводити страйки солідарності на підтримку військовослужбовців та правоохоронців.
Враховуючи зростаючу кількість ветеранів російсько-української війни, які долучені до всіх сфер суспільного та трудового життя, тих, хто бажає солідарно підтримати діючих військовослужбовців, буде більше ніж достатньо.
Саме ці люди, як ніхто інший знає, з якими труднощами стикаються захисники і захисниці під час служби.
Проєкт ТК загалом викликає занепокоєння через спроби обмеження права на страйк, особливо у період воєнного чи надзвичайного стану. Ми наполягаємо на тому, що у цьому питанні потрібно ззважити на позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої «навіть у контексті надзвичайного стану має переважати основоположний принцип верховенства права».
Бентежить те, що в запропонованій редакції ТК про учасників бойових дій та ветеранів згадується лише один раз.
Видається, що законодавець забуває, що в Україні триває війна з екзистенційним ворогом за існування української нації та української держави, відповідно нормативні акти повинні враховувати і турботу про тих, хто отримав інвалідність під час війни, і створення безбарʼєрного простору, і регулярну військову підготовку громадян, зокрема, проходження відповідних навчальних курсів, і надання ветеранам російсько-української війни додаткової оплачуваної відпустки для проходження психологічної та фізичної реабілітації за рахунок коштів державного бюджету.
ТК і люди з інвалідністю
Хочу звернути увагу на ст. 303 проєкту ТК, яка вимагає, щоб роботодавці, які використовують працю людей з інвалідністю, враховували індивідуальну програму реабілітації та рекомендації медико-соціальної експертизи при адаптації умов праці. І, у разі потреби, мали б здійснити заходи розумного пристосування. Диспозиція цієї статті чітко не вимагає від роботодавця, зокрема за рахунок державного бюджету, пристосовувати робочі місця та простір до потреб людей з інвалідністю. А враховуючи негативні наслідки війни, таких людей в країні ставатиме дедалі більше.
Але ж згідно із конвенцією ООН «Про права осіб з інвалідністю», розумне пристосування означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод.
Насправді не всі заходи, яких може потребувати людина з інвалідністю для забезпечення реалізації права на працю, будуть заходами розумного пристосування. Як зазначено у визначенні, такі заходи не повинні накладати на роботодавця надмірний чи невиправданий тягар.
В Україні відсутні критерії розуміння надмірного чи невиправданого тягаря. Втім, у ЄС є відповідь на це питання – директива Ради 2000/78/ЄС (імплементація якої включена до переліку зобов'язань України в Угоді про асоціацію) визначає, що таке навантаження не буде непропорційним, якщо воно достатньо компенсується державною підтримкою.
Тож, проєкт Трудового кодексу ще потребує доопрацювання, тим більше, що в його основу проєкту лягли ще не ухвалені Верховною Радою України законопроєкти, до яких була надана велика кількість зауважень соціальними партерами, міжнародними інституціями, зокрема й «Про колективні трудові спори».
Гала Кавун – голова Правління Військово-безпекової профспілкової організації «Київ»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум