«Прописка»: зручно і небезпечно?

Із квітня цього року глава Мінцифри Михайло Федоров обіцяє в Україні Е-прописку замість штампу в паспорті. Офіційно це називається в Україні «реєстрація за місцем проживання», неофіційно, за звичкою, радянським терміном «прописка». Хоча суть однакова. Обіцяний міністром електронний формат швидший і зручніший від «паперового». Але при всій «поголовності» «смартфонізації» чимало літніх людей досі користуються кнопковими мобілками, не заходять в інтернет. І взагалі – який сенс навіть від зручнішої Е-прописки, якщо кожен третій українець (це дані Федорова) проживає не за місцем реєстрації?

«Прописка» в Україні вже 20 років визнана неконституційною. Таким чином тоді відмовилися від радянського спадку феодального закріплення населення за певними територіями. Сільські жителі у сталінські часи взагалі не мали права на паспорти і «прописку», їх перетворили фактично на кріпаків. Можливостей вирватися з цього поневолення у селян було небагато – військова служба, вербування на «великі» комсомольські будівництва і тому подібне. Після смерті Сталіна віжки послабили, однак усе одно проживання у будь-якому регіоні без «прописки» було заборонене. Винятками були тільки канікули, відрядження, лікування в санаторіях, відпустки, відвідини родичів в інших містах.

«Прописатися» або «виписатися» можна було через «паспортний стіл» відділення міліції. Але не кожному охочому це вдавалося, а за ігнорування можна було опинитися за ґратами. В ухваленому 1960 року Кримінальному кодексі Української РСР у статті «за злісне порушення правил паспортної системи» передбачалося позбавлення волі на термін до одного року.

Після розпаду СРСР за «проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання» у тюрму не саджають. Але стаття 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає за два такі порушення протягом року (якщо вони, звісно, зафіксовані) штраф «від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Хоча Конституційний суд визнав «інститут прописки» неконституційним, а стаття 33 Основного закону держави гарантує «кожному, хто на законних підставах перебуває на території України», «свободу пересування, вільний вибір місця проживання».

При президентові Володимиру Зеленському зроблено крок не до скасування «прописки», але до її спрощення. Після перемоги Зеленського на виборах 2019 року активну діяльність розвинув його висуванець – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. «Держава у смартфоні», мобільний застосунок «Дія», декларована «мета – відцифрувати на 100% всі електронні послуги в Україні».

У тому числі глава Мінцифри анонсував, що в Україні скасують паперову «прописку». І не треба буде носити із собою витяг з ID-картки.

«Впевнено дивлюся в майбутнє без паперової «прописки»... Сьогодні ухвалили постанову про експеримент для реалізації електронної зміни місця реєстрації. «Прописка» – найпоширеніша послуга в нашій країні. Ми довго шукали рішення, яке дозволить нейтралізувати той хаос, який був створений у цій сфері багато років тому. Знайшли», – написав Федоров торік у фейсбук.

Нейтралізація хаосу має виглядати таким чином: без бюрократії, без черг у держустановах, без збору документів. Просто «зайшов» у смартфон чи портал і вказав адресу, де фактично живеш. На сторінці застосунку «Дія» у фейсбуці розповіли «покроково» (step by step):

📱Як оформити E-прописку для дорослих (від 14 років):

• заповнення заяви та даних на порталі;
• отримання згоди власника чи співвласника житла (якщо живеш не у своєму);
• сплата адміністративного збору.

📱Як оформити E-прописку для дітей (до 14 років):

• батьки дитини зможуть заповнити заяву на порталі і того ж або наступного дня (крім вихідних) змінити реєстрацію місця проживання.

А напередодні в ефірі телеканалу «Україна 24» Федоров уточнив, що послугу Е-прописки запускають з квітня цього року. Як висловився міністр, «вона буде напівдекларативна». І додав: «Ми скасовуємо штамп у паспорті, який є на сьогодні».

«Ми спрощуємо цю процедуру, і чиновники не матимуть права вимагати цей штамп, довідку, коли ми повноцінно запустимо цю послугу. Буде запис у реєстрі про те, де проживає конкретна людина. І це вже завдання не людини, а чиновника – зайти в цей реєстр і перевірити, підтвердити, налагодити взаємодію, щоб дізнатися, де проживає людина. Тому що папірець з «пропискою» – це суто справа неефективності держави. Ми перекладаємо це завдання з плеч людини на плечі чиновника», – стверджував глава Мінцифри.

Електронна «прописка» чи паперова, штамп у паспорті чи «прописка у смартфоні», декларативний принцип реєстрації чи напівдекларативний… Прописка в Україні давно перетворилася на «совковий» анахронізм, на здебільшого формальність, яка іноді дошкуляє, але загалом не має особливого значення. Це засвідчує на власному досвіді уродженець Львівщини Мар’ян, який понад 10 років тому переїхав до Києва. Він розповів Радіо Свобода, що після переїзду до столиці певний час не міняв «прописку». Але це не дуже йому заважало. Якби не потреба вклеювати нове фото у паспорт із досягненням 25-річного віку, наявність/відсутність реєстрації за новим місцем проживання не мала б значення взагалі. Навіть під час поїздок на Донбас після початку війни у Мар’яна проблем не виникало.

«Я не стикався з якимись соціально-побутовими речами через відсутність київської «прописки». Хіба що, коли я купив квартиру, мені довелося до Податкової певні документи подавати, й тоді закрутилася іншу штука – в мене не було місцевої «прописки», і якраз тоді мені виповнилося 25 років і треба було вклеїти нове фото у паспорт. Я був «прописаний» на Львівщині, а не у Києві, тому саме через це виникли проблеми з новим фото у паспорті. Довелося їхати на Львівщину і через тамтешній Паспортний сервіс вклеювати нову фотографію. І вже потім я зробив місцеву реєстрацію в Києві. Це єдина складність – довелося поїздити, почекати. А крім цього, проблем у мене не виникало. Більше ніхто, ніякої «прописки» не вимагав. Я певний період часу був узагалі без «прописки». От мені доводилося їздити на Донбас, і там перевіряють – хто і звідки? Бачили стару «прописку». А те, що немає нової – ну, ок. Нікого це не хвилювало», – розповів Мар’ян.

Щодо запровадження з квітня E-прописки, Мар’ян вітає будь-яку діджиталізацію і можливості позбутися збору довідок та стояння у чергах. Але його бабуся та дідусь мають кнопкові стільникові телефони й не заходять в інтернет. При тому, що мобільність молодих є значною більшою, літні люди теж іноді міняють місце проживання. І для них реєстрація не полегшиться.

А правозахисник Євген Захаров не впевнений, що обіцяна Михайлом Федоровим Е-прописка буде втілена. У коментарі Радіо Свобода Захаров зазначив: при всій діджиталізації папери важко оминути.

Каже: давнє гасло бюрократів «Без бумажки ты букашка, а с бумажкой человек» не втратило своєї актуальності в цифрову епоху.

«Для успіху в цій царині треба змінити всю систему роботи в державі, яка є, розумієте? Щоб вона перестала бути дозвільною. Відмовитися від паперів важко, оскільки в багатьох ситуаціях без довідки не обійтися і доводиться її приносити», – констатував Захаров.

Правозахисник при цьому розвіює міф, що у державах Заходу паспорти, посвідчення і тому подібні документи потрібні хіба що для виїзду за кордон. А всередині певних країн, мовляв, вистачає водійського посвідчення. Звісно, «прописки» радянського штибу в ЄС або США ніколи не було і немає. Але реєстрація так чи інакше відбувається, розповів Захаров. Однак при цьому дбають і про права людей, на відміну від України, вважає правозахисник.

«У Сполучених Штатах, між іншим, є 15 видів документів, які ідентифікують особу. І законом там заборонено відомствам обмінюватися інформацією, зібраною за цим персональним ID-кодом без згоди його носія. А в Україні, навпаки, все хочуть зібрати в один великий банк даних. І зробити номер ідентифікаційний, податковий, який ми маємо, фактично єдиним ідентифікаційним кодом особи. І великою мірою саме так зробили – в цьому ЄДДР (Єдиному державному демографічному реєстрі, який створюється під час оформлення біометричних документів). Однак у цьому присутня певна загроза. Державні органи оперуватимуть нашими персональними даними, а ми про це навіть гадки не матимемо. Так не можна. Це суперечить і Конституції України, і захисту персональних даних, якого дотримуються в Європі. Тому питання (з Е-пропискою) не таке просте, як видається. Це дуже зручно стосовно обробки даних, я розумію. Все мати в одній базі. Але це водночас може призвести до малоприємних речей», – зауважив Захаров.

Наразі не має «прописки» понад один мільйон українців. Й кожен третій від усього населення проживає не за місцем реєстрації. Таку статистику навів саме глава Мінцифри Михайло Федоров. Станом на грудень 2019 року в Україні проживало 37 мільйонів 289 тисяч громадян (без урахування окупованих територій). Про це повідомляв тодішній міністр уряду Дмитро Дубілет. Кожен третій із них – це понад 12 мільйонів. Додаємо мільйон «непрописаних» – без «прописки» або мешкають поза місцем реєстрації понад 13 мільйонів українців.

Не всім із них пощастило уникнути проблем так, як Мар’яну. Влаштувати дитину в дитсадок або школу, оформити паспорт або пенсію, застрахувати авто, одержати пільги (субсидію на оплату ЖКГ, наприклад), піти на прийом до лікарів місцевої поліклініки – це та інше без прописки законно не зробиш.