Шанси Петра Порошенка на переобрання не добрі, стверджує український журналіст на сайті німецького громадського регіонального мовця MDR (Mitteldeutscher Rundfunk). Про перешкоди, які влаштовує Росія судноплавству в Керченській протоці й Азовському морі, пише німецьке видання Süddeutsche Zeitung. Агентство Bloomberg зі США друкує велику статтю про волонтерів і добровольців, автор якої непокоїться через «ультранаціоналістів» і «нацистів» у їхніх лавах.
«Гра Порошенка проти часу» – такий заголовок має стаття на сайті німецького громадського регіонального мовця MDR (Mitteldeutscher Rundfunk). Автор допису в розділі «Блогер зі Сходу», український журналіст родом із Севастополя Денис Трубецькой, відомий критичними відгуками про президента Петра Порошенка і його владу, вважає, що шанси чинного голови держави на переобрання не добрі.
На думку дописувача, з наближенням президентських виборів 31 березня команда Порошенка нервується дедалі більше. Адже чинний президент відстає від колишньої прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яку її партія «Батьківщина» висунула кандидатом на вибори в київському Палаці спорту, пише автор, називаючи його «найбільшою залою України» (зали Міжнародного виставкового центру, де про своє висування оголосив Петро Порошенко, більші і за площею, і за кількістю розміщуваних глядачів).
Це масштабно інсценоване шоу з висуванням Тимошенко змусило Порошенка змінити свої плани щодо висування, мовиться у статті. Автор стверджує, не наводячи джерел, що спершу захід Порошенка планувався на 2 лютого, але його зсунули вперед на 29 січня (українські засоби інформації, навпаки, писали, що висування Порошенка хотіли влаштувати 22 січня, в День соборності України, але цю дату «зайняла» Тимошенко, так що захід президента довелося перенести на пізніший термін).
Відтак автор цитує німецькому читачеві «суперечливий, але часто добре поінформований», за його словами, сайт «Страна.ua», який писав, що голова президентської адміністрації Ігор Райнін оцінював шанси голови держави на переобрання як «погані». Та й від себе дописувач називає вихідну позицію Порошенка на вибори «аж ніяк не чудовою». На його думку, голова держави нині змагається навіть не з колишнім прем’єром, а з коміком Володимиром Зеленським – за друге місце і вихід у другий тур виборів, хоча 2014 року він переміг уже в першому турі з 55 відсотками голосів.
Як вважає автор статті, тодішні виборчі обіцянки Порошенка «сьогодні більше нагадують поганий жарт». Журналіст пригадує президентові його обіцянку 2014 року закінчити АТО за лічені години чи повернути мир за два тижні (не згадуючи, що Порошенко публічно вибачився за ті свої слова, які не зміг здійснити). А ті два визначально важливі досягнення, які Порошенко таки зробив за час на посаді, Угоду про асоціацію з Європейським союзом і безвізовий режим для громадян України з біометричними паспортами до країн «шенгену», на думку дописувача, цілком затьмарило зволікання в боротьбі з корупцією.
Ба більше, пише автор, власні дії Порошенка руйнують його прийнятність навіть в очах колишніх прихильників, і серед них – згадка про президента України в «панамських паперах» і «скандал із його новорічним відпочинком на Мальдівах за 500 тисяч доларів» (при цьому він не згадує, що в «панамських паперах» виявилися компанії, відкриті на власне ім’я Порошенка вартістю в кілька тисяч доларів із метою спроби продати його бізнес за британським законодавством, а на Мальдівах президент провів коротку відпустку за власний кошт).
Загалом, на думку автора, «досі не видно якоїсь продуманої стратегії передвиборчої боротьби президента». «Це погана ознака, бо час іде – і він працює проти Порошенка», – вважає Денис Трубецькой.
Денис Трубецькой: «Петро Порошенко буде сьогодні (29 січня – ред.) оголошувати повторне кандидування на посаду президента. Шанси на його переобрання погані. Мій текст для MDR»
Німецьке видання Süddeutsche Zeitung пише про перешкоди, які влаштовує Росія судноплавству в Керченській протоці й Азовському морі, під заголовком «Бити байдики у відкритому морі». Наслідки цих перешкод відчувають у першу чергу українські порти Маріуполь і Бердянськ, пише східноєвропейський кореспондент видання Флоріан Гассель, який 2014 року був його репортером із зони подій на сході України.
За словами журналіста, коли директор Маріупольського порту Олександр Олійник вчергове чує заяви російських посадовців, ніби в Азовському морі немає ніяких проблем із судноплавством, він згадує про судна, що стоять на навантаженні в порту: одне мусило прочекати 33 години, поки росіяни пропустили його, друге чекало три доби, третє 86 годин, – і це повториться, коли вони вирушать назад у Чорне море.
«Мета росіян ясна: вони хочуть завоювати наш регіон, повільно задушуючи його економічно», – каже Олійник. Рахунок простий: один день очікування в Керченській протоці коштує судновласникові 15 тисяч євро. А результат часткової блокади, яку Росія влаштовує з травня 2018 року, – що коли 2007 року порт Маріуполя обробив 17,5 тонн вантажів, то за 2018 рік – лише 5,3 мільйона тонн.
Так само і в Бердянську: 2016 року порт перевантажив майже 4 мільйони тонн вантажів, а 2018-го – менш ніж 2 мільйони. «Без вільного судноплавства порт не має ніякої перспективи – і весь регіон так само», – каже комерційний директор Бердянського порту Олександр Барчан.
При цьому, на відміну від суден, що йдуть до Маріуполя чи Бердянська, російські судна, що йдуть до російських портів Таганрога чи Азова, можуть проходити Керченською протокою без очікування – це підтвердили німецькій газеті і західні дипломати, і власник одного з вантажних суден, що базується в Таганрозі.
Як мовиться у статті, Росія відкинула мандат ОБСЄ на моніторинг у Керченській протоці, так само не зрушили з місця переговори про створення там постійної німецько-французької місії. «Через це в ЄС Польща, Швеція, Англія чи Данія вимагають нових санкцій проти Росії. Дипломатія США теж, за повідомленнями, зважує таку можливість», – пише автор.
Агентство Bloomberg зі США друкує велику статтю «Мистецтво війни спільнокоштом» – про волонтерів і добровольців, які, за словами автора, «стали опорою боротьби України проти Росії». Як випливає зі статті, автор, журналіст Дейвід Ґові Герберт, працював над нею з минулого літа.
Повідомляючи читачеві про події 2014 року, він пише, що після втечі тодішнього президента Віктора Януковича «протягом лічених днів Росія скористалася з неспокійного становища, щоб захопити Крим, і також почала озброювати сили сепаратистів на Донбасі і, хоча вона це й заперечує, направляти туди і своїх власних військових і найманців». Але пізніше в цій же статті він уже стверджує інше: «Хоча українці часто паплюжать Росію за втручання, та воєнну кризу в їхній країні, що триває й досі, вони переважно спричинили собі самі».
Значна увага у статті приділена питанню «ультранаціоналістів» чи «нацистів» серед оборонців України. Коли волонтери і добровольці кинулися на допомогу зруйнованій армії, вони, за словами автора, «збиралися в батальйони, іноді пов’язані з ультранаціоналістичними групами, які об’єднувала русофобія і нав’язлива ідея національного самосприйняття українців, що в деяких випадках доходило до расизму».
Зокрема, у статті згадується колишній добровольчий батальйон «Азов» (нині це підрозділ спецпризначення Національної гвардії України), символ якого, за твердженням автора, «разюче нагадує знак нацистських СС» (насправді цей символ, перехрещені літери І й N від слів «ідея нації», практично збігається зі знаком «вольфсанґель», що його використовували й німецькі нацисти, але відмінний від знаку власне формувань СС). Автор нагадує, що ухвалений у США в березні 2018 року бюджетний закон забороняє допомогу «Азову» з бюджету США. «І є надто мало можливостей не допустити озброєння до рук неонацистів чи злочинців», – пише журналіст.
Він також наводить слова американця Романа Фонтани, мати якого була родом із України і який 2015 року три місяці працював як приватно найнятий інструктор для молодих офіцерів, що раніше були членами «Азову». Той каже, що з 45 його учнів лише 4 мали відверті неонацистські погляди. При цьому Фонтана додав: «Коли я служив у морській піхоті США, в нас теж траплялися селюки-куклукскланівці».
