У «Мистецькому арсеналі» у Києві 31 жовтня та 1 листопада – прем'єра опери «Чорнобильдорф». Це дійство є синтетичним вивершенням міжнародного дослідницько-культурологічного і мистецького проєкту. Про усе незвичайне і надзвичайне, що є в опері, Радіо Свобода розпитало авторів проєкту – композиторів Романа Григоріва і Іллю Разумейка.
Проєкт «Чорнобильдорф» реалізує творча група формації NOVA OPERA за підтримки Українського культурного фонду, програми «Дім Європи» і Австрійського культурного форуму в Києві.
Слово «Чорнобильдорф» виникло із об’єднання назв двох атомних електростанцій – Чорнобильської (на якій сталася найбільша в історії людства техногенна аварія) і Цвентендорфської (яка була збудована в Австрії, але не почала працювати через протести людей).
Про проєкт і оперу CHORNOBYLDORF – у розмові із авторами ідеї, композиторами Романом Григорівим та Іллею Разумейком:
Ілля Разумейко:
– Реалізація цього проєкту потребувала регулярних багатогодинних репетицій без залучення мобільних телефонів, участі артистів в експедиціях, пошуку артефактів, сюжетів, локацій, нових форм. І в результаті ми отримали сучасну оперу і театр.
Наразі в Україні дуже консервативний театр і опера.
Сподіваємося, що «Чорнобильдорф» принесе свіжі віяння та актуальний погляд на цей світ.
Роман Григорів:
– Тут є своя історія і вона абсолютно унікальна. Для цього ми створили цілий світ «Чорнобильдорфу» з його персонажами, сюжетними лініями та артефактами. Це кропітка праця і, як завжди, не вистачає часу на репетиції. Постійно хочеться щось вдосконалити: якісь сцени вилучаємо, інші додаємо.
Певна складність полягає і у тому, що ми лише місяць до прем'єри отримали можливість проводити репетиції в стінах Мистецького Арсеналу, щоб адаптуватись до простору, «відзвучитись», звести декорації, продумати простір та заповнити його історією «Чорнобильдорфу».
– Які головні відкриття ви зробили для себе під час дослідницьких експедицій? Чи чіткіше для вас проявилося те, якими нас зможуть уявити люди майбутнього?
Роман Григорів:
– Ми завчасно продумали наші експедиції. Під час них ми збирали артефакти для «Чорнобильдорфу» і знімали колосальні відео-новели.
Денис Мельник підійшов до процесу творчо. Кожне відео дуже стильне, це справжнє мистецтво.
Загалом здійснили три поїздки.
Перша, звісно, до Чорнобильської зони. Прип'ять мені не сподобалася через туристичну традиційність. Разом з тим відкриттям була церква в селі Красно. Це 10-ти кілометрова зона.
Там ми знімали наш відеоматеріал – Чорнобильський псалом. Задіяли Сусанну Карпенко та Олексія Зайця.
Також ми визначили постапокаліптичну столицю України. Це – Кривий Ріг. Там абсолютна цілина з фантастичними краєвидами. Саме тут потрібно знімати кіно про постапокаліпсис. Величезні кар'єри, фабрики, заводи.
Ми там знімали новелу про Орфея та Еврідіку. Особисто я по-новому відкрив Каховське водосховище і лепи (лінії електропередач). Це урбаністична Амазонка України.
Фантастичні пейзажі довкола Енергодарської електростанції. Тут у нас ожила Електра. Ми поєднуємо кіно і театр, танець і живий перформанс. Це те, що на початках нас дуже надихало. Щось інтегрується, щось прибираємо. Поки ще відточуємо.
Але я навіть не уявляю, що ці люди майбутнього будуть думати про нас. Що ми по собі залишаємо їм? Поліетиленові кульки…?! Тільки вони вже не висітимуть на деревах, а заплутаються у хребтах мертвих тварин. Така собі картина Босха у XXXI столітті.
– Чи справді можливо через матеріальні артефакти минулого відчути загальне звучання епохи, яка відійшла?
Роман Григорів:
– Так, це можна відчути, а потім трансформувати у мистецький процес. Ми зараз намагаємося почути звуки майбутнього. У процесі приходимо до висновку, що це ідеальна музика, де немає базових кліше, яка повертається до своїх початків. Повертається природний вокал – без втручань педагогів та різних технік. Повертається справжній магічний ритм.
Це енергія, що повністю пов'язана з організмом, із життям людини, її свідомістю і способом життям. Злам ще попереду, коли все зникне, знищиться. Щось відродиться, щось закам'яніє. Цей біологічний злам призведе до катастрофи свідомості людини.
– Що схожого між людьми атомної і постатомної доби, і чим вони кардинально відрізнятимуться, на вашу думку?
Ілля Разумейко:
– Між ними жодної різниці немає. Всі люди однакові – від кам'яної доби через стародавню Грецію і Новий світ до Апокаліпсису.
В основі всіх – дика природа і боротьба за виживання. Сподіваюсь, що в людей майбутнього буде краще мистецтво, аніж зараз.
– Чому саме опера? Які аргументи на користь того, що саме такий жанр мистецтва є адекватною формою для втілення цієї ідеї?
Ілля Разумейко:
– Якщо повертаємося в глибину віків, то це – давньогрецький театр. Саме з нього і виникла опера, або, якщо висловлюватися точніше – музична драма. Нам здається, що для вираження постапокаліпсису саме музична драма є найадекватнішою формою.
Роман Григорів:
– Опера може міксувати різні види мистецтва. Наразі ми поєднали хореографію, музику, кіно, сценографію. Препарували все це. У нас настільки різноманітний полістилістичний жанр, так багато еклектики, що ми вже витворюємо якийсь інший жанр. Це вже окремий мистецький продукт.
Читайте ще:
«Йов» Влада Троїцького: чому ця опера у десятці найкращих опер світу
Мистецькі події 2019 року в Україні та нові тренди у сприйнятті культури
