(Рубрика «Точка зору»)
Нещодавно відповідальний за Офіс прем'єр-міністра Угорщини Гергель Гуляш заявив, що ратифікація вступу до НАТО Фінляндії та Швеції у парламенті Угорщини ймовірно відкладеться на другу половину березня.
Причина – у правлячій партії «Фідес» є група депутатів, які хочуть проведення додаткових переговорів з цими державами, хоча до останнього часу Угорщина, на відміну від Туреччини, не висувала жодних умов. Спочатку рішення у Будапешті очікували під кінець 2022 року, далі - після повернення парламенту з різдвяної перерви, а ось тепер очікуване 6-9 березня голосування знову відкладається.
Загалом процес ратифікації вступу Фінляндії та Швеції до НАТО Угорщина розглядає ще із липня минулого року, залишившись єдиною країною ЄС, яка цього досі не зробила.
Це виглядає як продовження офіційним Будапештом своєї гібридної антиєвропейської і антиатлантичної політики, яка збігається з інтересами Росії. Однак тут Угорщина фактично намагається шантажувати Гельсінкі та Стокгольм, начебто дуже переймаючись серед іншого й тим, що членство Фінляндії та Швеції у Північноатлантичному альянсі загострить відносини між Заходом та Російською Федерацією.
У цьому контексті цікавими є оцінки такої поведінки Угорщини у польському експертному середовищі, а також поступова зміна ставлення до Віктора Орбана у цій державі, яке зазнало великої трансформації з часу масштабного російського вторгнення в Україну.
«Поляк, угорець - два брати: і до шаблі, і до склянки»
Польщу та Угорщину історично пов’язує майже тисячолітня історія активних політичних, економічних та культурних відносин. І така пам’ять, і дружня емоція є важливим фактором двосторонніх стосунків.
Це і угорські королі на польському троні, і династичні шлюби та військові союзи, і подібні моделі шляхетської демократії, підтримка Угорщиною (незважаючи на те, що вона була союзником нацистської Німеччини) польських біженців у 1939 році, а поляками – угорської революції 1956 року. Та й ще донедавна Угорщина під керівництвом Орбана розглядалася як чи не єдиний союзник консервативного уряду Польщі в чисельних суперечках з Брюсселем щодо моделі поглиблення інтеграції та централізації ЄС.
Однак поведінка Угорщини після 24 лютого 2022 року (за невеликим винятком в частині прийому українських біженців) на тлі величезної підтримки Польщею України відверто розчарувала поляків.
Неодноразово доводилося чути, наприклад, порівняння, що було б, якби доля військового та гуманітарного транзиту настільки залежала не від Польщі (близько 90% всього обсягу), а від Угорщини.
Будапешт не постачає Києву зброю, більш того, Орбан неодноразово закликав США припинити військову допомогу Україні, оскільки тільки це, на його думку, є гарантією швидкого миру. А нещодавно, коли відносини Польщі з Білоруссю ще більше загострилися після вироку журналісту польського походження Анджею Почобуту, міністр закордонних справ Петер Сіярто відвідав Мінськ, заявивши що має на меті прискорення мирних переговорів.
Але повернемося до оцінки з Польщі, яку дає у своєму аналізі відомий польський аналітик, експерт у справах Росії та країн пострадянського простору Марек Будзіш.
Угорщині доведеться заплатити величезну геостратегічну ціну в разі перемоги УкраїниБудзіш
У статті «Біля витоків стратегічного провалу Віктора Орбана. Угорщина опинилася в безвихідному становищі» Будзіш спростовує тезу, що нинішній угорський лідер, начебто, керуючись інтересами власної країни, вирішив обрати відмінний від ліберальної більшості на Заході курс в питанні російсько-української війни, і тому має громадянську мужність закликати до розсудливості, миру і не розривати відносини з Росією, адже це може бути небезпечним.
Польський аналітик доводить, що така оцінка є хибною і сьогоднішня позиція Орбана є наслідком багаторічних помилок, які завели Угорщину в глухий кут. В результаті сьогодні Будапешт може діяти лише на припинення війни, продовження якої послаблює позиції Угорщини настільки, що їй доведеться заплатити величезну геостратегічну ціну в разі перемоги України.
Російський корупційний вплив в Угорщині як інструмент спецслужб
Пояснюючи причини такого курсу Орбана, експерт пригадує результати журналістського розслідування російського опозиційного порталу The Insider 2017 року, в якому стверджувалося, що 90-х роках тоді ще молодий антиросійський лідер партії «Фідес» міг отримати валізу з грошима від одного з ватажків Солнцевського організованого злочинного угруповання Семена Могилевича, який тоді мешкав у Будапешті.
Марек Будзіш наводить і інші приклади численних зв’язків між представниками угорського політичного істеблішменту та російськими підприємцями сумнівного походження, які все ще мають там свої інтереси.
Це, зокрема, сини Мегдета Рахімкулова, які на даний час є найбагатшими громадянами Угорщини. У минулому цей російський підприємець із казахським корінням очолював дочірню компанію «Газпрому», яка постачала російський газ в Угорщину, а також володів 10% пакетом акцій спільної нафтогазової компанії угорської MOL і російського «Газпрому».
У 2020 році контрольний пакет акцій угорського виробника залізничних вагонів з міста Дунакесі купив інвестиційний фонд, контрольований, як пишуть ЗМІ, нинішнім міністром оборони Угорщини Крістофом Салаєм-Бобровницьким та російським підприємцем Іскандером Махмудовим, статки якого у 2021 році оцінювали на 9,41 млрд доларів.
Експерт наводить приклад і вкрай сумнівного рішення Будапешта у 2019 році залучити до себе Міжнародний інвестиційний банк, який заснований за часів СРСР для управління зовнішньою торгівлею країн Східного блоку і сьогодні розглядається безпосередньо як філія російської розвідки, що забезпечує інтереси російських спецслужб. Співробітники цього банку мають дипломатичний статус, а серед акціонерів після російського масштабного вторгнення відбулися суттєві зміни – Болгарія та Румунія оголосили про продаж своїх акцій, отже Угорщина залишилася в компанії Росії, Монголії, Куби та В’єтнаму.
Фокус полягає в тому, що частка Росії в капіталі цієї установи не перевищує 50% (складає 45,4%), тому вона не потрапила під міжнародні санкції та є зручним інструментом для обходу обмежень.
На атомній і газовій голці Кремля
Пояснюючи економічні мотиви курсу Орбана, експерт зазначає, що угорська економіка дуже взаємопов’язана та залежна від Німеччини.
Тому, перебуваючи роками у політичній суперечці з Берліном і Брюсселем, і водночас маючи залежну від німецької економіку, Орбан намагався відшукати джерела дешевої енергії, а також зробити Угорщину логістичним центром і важливим хабом для китайської торгівлі з Європейським Союзом.
З точки зору енергетичної політики одним із головних проєктів було розширення АЕС «Пакш» з участю «Росатому». Для цього в 2014 була укладена угода про будівництво росіянами двох нових блоків цієї електростанції, на що Росія виділила 10 мільярдів євро.
Окрім дешевої атомної енергії останніми роками Будапешт цікавиться розбудовою газового інтерконектора, що з’єднує турецький хаб, побудований після введення в експлуатацію російського газопроводу «Турецький потік», з австрійським Баумгартеном, в якому зрештою мали зустрітися «Північний потік-2» і газопроводи через Чорне море до Туреччини і далі через Болгарію та Сербію до Угорщини та Австрії.
Успіх обох проєктів мав забезпечити Угорщині як доходи від транзиту російського газу, так і створити альтернативний маршрут постачання, оскільки у вересні 2021 року Будапешт відмовився від отримання російського газу через Україну.
Незважаючи на попередження офіційного Києва, що Угорщині вигідніше отримувати газ транзитом через розгалужену газотранспортну систему України, цей крок був пов'язаний з підписанням 15-річного контракту з «Газпромом», який обіцяв:
- перспективу закупівлі російського газу за нижчими цінами, т
- можливість політичного впливу на Київ в питання угорської меншини на Закарпатті.
Не так сталося як гадалося
Однак широкомасштабна війна, яку Росія розв'язала проти України, консолідація західних країн, унезалежнення від російського імпорту енергоносіїв, запровадження санкцій і ембарго, а також загострення відносин між Заходу із Китаєм, означають крах довгострокових планів Будапешта.
Крім того, затяжна війна викликає зростання тиску щодо збільшення військових витрат країн НАТО, чого хоче уникнути Віктор Орбан, адже це означало б непопулярне зменшення соціальних витрат. Консолідація в таборі демократичних держав з точки зору Угорщини може означати як припинення його зусиль щодо розвитку співпраці з Китаєм, так і посилення тиску з боку Європейського Союзу, чому уряд Орбана не буде в стані протистояти.
Якщо війна в Україні завершиться перемогою Києва, то й можливості Угорщини чинити тиск на Україну, використовуючи чинник Закарпаття, також різко зменшуються.
Угорщина заплатить 17 млрд євро замість очікуваних 7 млрд за російський газ
Крім того, сам Орбан в грудні минулого року визнав, що незважаючи на ексклюзивну угоду з «Газпромом», Угорщина заплатить 17 млрд євро замість очікуваних 7 млрд за російський газ.
Потрясіння, викликані війною, виявилися більш серйозними для Угорщини, ніж для інших країн регіону. Інфляція споживчих цін сягає 22,5% (а у випадку з продуктами харчування навіть 40%), ціни на паливо для споживачів різко зросли, а економіка країни вже впала в рецесію ще в четвертому кварталі 2022 року.
Чи остаточно стане Будапешт «троянським конем» Європи?
Таким чином Угорщина зараз перебуває у вкрай складній економічній ситуації. Поряд із збереженням політичного тиску Брюсселя на Будапешт, на тлі триваючої російсько-української війни, Орбан також потрапив у політичну ізоляцію в Європі.
Перспективи вступу України до Європейського Союзу, не кажучи вже про побудову нової системи безпеки континенту, об’єктивно послаблюють позиції Будапешта.
Крім того, продовжуючи шантажувати Швецію та Фінляндію, Угорщина ризикує ще й суттєво погіршити стосунки зі США, адже про важливість їхньої «натовізації» говорив Джо Байден під час недавнього візиту в Варшаву.
Нинішня політика Будапешта разюче не вписується у бачення архітектури безпеки у тій частині Європи, яка є надважливою не лише для України, а й Польщі, країн Балтії та інших держав, згаданих американським лідером.
Отже, можна цілком погодитися з висновками Будзіша, що політична лінія Орбана, розрахована на якнайшвидше припинення війни на невигідних Україні умовах, є заручницею його фундаментальних стратегічних помилок.
Зважаючи на дух Варшавського саміту глав країн Бухарестської дев’ятки (до якої входить і Угорщина), з президентом Сполучених Штатів Америки, який мав на меті демонстрацію підтримки регіональної інтеграції східного флангу НАТО за провідної ролі Польщі, Будапешту варто було б серйозно переглянути свою лінію. Адже через політику Орбана Угорщина дедалі більше стає схожою не лише на п’яте колесо у євроатлантичній колісниці, а й на «троянського коня» Кремля у Європі.
Анатолій Курносов – аналітик Центру політичних студій «Доктрина», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
