З 2018 року у Польщі набувають чинності нові правила працевлаштування іноземців. Зокрема, декларацію про намір працевлаштувати іноземця, які були безкоштовні, замінять платні дозволи на сезонні роботи, зокрема – рільництво, садівництво, роботу в туристичній та гастрономічній галузі. Президент Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник вважає, що ці нововведення краще захищатимуть самих іноземних працівників. А експерт дослідницького центру CEDOS Андрій Солодько переконаний, що більший контроль за міграцією з боку польської держави не зменшить потік українців, які шукають роботу за кордоном.
Нові правила полегшать контроль за мігрантами, але це не призведе до зменшення кількості трудових мігрантів з України, вважає експерт з питань міграції Центру CEDOS Андрій Солодько.
«Польща з однієї сторони, дещо ускладнює процедуру, але з іншої – вона подовжила терміни, протягом яких українці можуть працювати в Польщі. Це свідчить про те, що Польща зацікавлена в українських трудових мігрантах. Всі сплати лягають не на робітника, а на працедавця, при тому сума досить незначна. Це зроблено для того, насправді, щоб можна було краще контролювати, в першу чергу на кордоні, хто їде, куди він їде, на яких умовах і чим він буде там займатися», – сказав Солодько у розмові з Радіо Свобода.
Президент Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник уточнює: дозвіл на роботу буде оплачувати працедавець, проте потім вираховуватиме цю суму із зарплатні працівника. Також він зазначає, що Польща запроваджує три типи дозволів на роботу на своїй території для іноземних працівників.
«Перші два отримуються на території України: це стандартна робоча віза, друга – це робота в сезонній сфері, робота в полі, садівництво, туризм, гастрономія. І окремо українці можуть отримати за третім типом дозвіл, перебуваючи вже на території Польщі, якщо вони в’їхали туди на законних підставах, на підставі біометричного паспорту. За кожен дозвіл буде стягуватись плата в обсязі 30 злотих (близько 8,5 доларів за сьогоднішнім курсом, – ред)», – пояснює Воскобойник в студії «Ранкової Свободи».
Крім того, зазначає він, з 1 січня 2018 року польські роботодавці повинні мати інформацію про те, де конкретно мешкають трудові мігранти, або ж самі надавати їм житло.
Заввідділу Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олексій Позняк, посилаючись на оцінки польських вчених, припускає, що зараз в сусідній країні працює приблизно 770 тисяч українських мігрантів: як постійних, так і тих, хто їздить на заробітки періодично. За словами дослідника, останніми роками ця кількість значно зросла.
«Якщо раніше Польща перебувала приблизно на одному рівні з Чехією, можливо, трохи поступаючись, і з Італією, за кількістю українських трудових мігрантів, то зараз це основна країна працевлаштування українських трудових мігрантів в Європейському союзі», – стверджує Позняк. На його думку, основним чинником трудової міграції українців є економічне становище на батьківщині.
«В основному на трудову міграцію впливає те, що відбувається в Україні. Якщо ситуація не буде покращуватись або, не дай Бог, буде погіршуватись, то кількість трудових мігрантів, скоріш за все, зросте», – прогнозує він.
Польща ж, в свою чергу, створює сприятливі умови для мігрантів, зазначає експерт. Проте звертає увагу й на те, що заробітки в Польщі нижчі, ніж, наприклад, у Чехії чи інших країнах Євросоюзу.
«Цілком можливо і вірогідно, що частина тих наших громадян, які зараз працюють в Польщі, після того як там освояться, будуть шукати роботу в більш багатих країнах Євросоюзу».
Василь Воскобойник вказує й на продуману міграційну політику польської влади, започатковану ще в 2007 році у зв’язку з ростом тамтешньої економіки та браком працівників.
«Близько 2,5 мільйонів поляків поїхали в інші країни. Вони їдуть в Англію, Німеччину. Відповідно, Польща просто відчуває брак робочих рук. Їм потрібні люди, які приїжджатимуть та будуть працювати на їхніх підприємствах, їм треба чимось підганяти ріст власної економіки», – аргументує експерт.
Він згадує, що у 2010 році Польща видала 180 тисяч запрошень на роботу, тоді як у 2015 – вже 763 тисячі.
«За оцінками польських експертів, у 2018 році для українців буде видано вже три мільйони запрошень на роботу. Можна сказати, що за період 2010-2018 років ріст міграційного потоку склав 15 разів», – підсумовує він.
Зміни, за словами Воскобойника, зумовлені не лише тим, що польська влада хоче підвищити надходження податків з легально зареєстрованих працівників, а й бажанням унеможливити зловживання проти самих трудових мігрантів. Він посилається на власні дослідження Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
«43% українців працювали, за нашою соціологією, в сфері будівництва, близько 30% – в сфері сільського господарства. Якщо на збиранні полуниці ймовірність якоїсь виробничої травми у вас невелика, то коли ви працюєте на будівництві, такий ризик достатньо високий. Коли людина працює нелегально, вона, по-перше, викинута з соціуму, по-друге – якщо з нею щось станеться, то хто буде оплачувати лікування?», – питає він.
Воскобойник погоджується з Олексієм Позняком в тому, що економічна ситуація в Україні змушує людей виїздити. Він переконаний: якби середня заробітна плата в Україні дорівнювала польській мінус 200 євро (стільки коштує переїзд та проживання в Польщі), працівники лишалися б вдома.
«Мінімальна заробітна плата в них складає 1475-1485 злотих в місяць (11 910 – 11 991 гривень за сьогоднішнім курсом, – ред). Менше цього розміру не мають права платити людині, яку найняли на роботу, якщо мова про трудовий контракт. З 1 січня цей розмір виріс на 5%», – наводить цифри він.
При цьому циркуляційна міграція, на думку експерта, краща за постійну, адже більшість українців, за його даними, їдуть на заробітки терміном до п’яти місяців, після чого повертаються в Україну.
«Не дивлячись навіть на всі спрощення, які робить Польща, якщо людина виїздить за робочою візою, вона не має права працювати довше ніж 180 днів», – зауважує Василь Воскобойник.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
