Президент США Дональд Трамп прилетить до Європи, щоб запобігти будівництву «Північного потоку-2»

Todd Prince

Президент США Дональд Трамп у серпні прилетить до Європи, щоб досягти мети, якої не вдалося досягти його попередникам – від Джона Кеннеді до Рональда Рейгана. Із 1960-х років​ минулого століття американським президентам не вдавалося завадити побудові трубопроводів для експорту російської нафти і газу. Нині адміністрація Трампа та Конгрес США намагаються заблокувати проект «Північний потік-2», який коштує 9,5 мільярдів євро (10,6 мільярда доларів), висловлюючи побоювання, що новий газогін по дну Балтійського моря зробить союзників по НАТО та європейські країни загалом, вразливішими до російського впливу. Окрім того «Північний потік-2» завдасть прямої шкоди Україні, позбавивши її транзитних зборів.

Газопровід на 1220 кілометрів, який простягається від російської Ленінградської області по дну Балтійського моря до північного німецького курорту Любмін, удвічі збільшить німецький імпорт російського природного газу.

«Це дійсно робить Німеччину заручницею Росії, якщо коли-небудь трапиться щось погане», – сказав Трамп під час зустрічі у Вашингтоні 12 червня із президентом Польщі Анджеєм Дудою, який теж є затятим противником газопроводу.

Використовуючи свій політичний та економічний вплив на європейських союзників, США неодноразово намагалися зупинити кремлівські енергетичні проекти в минулому – такі як нафтопровід «Дружба» в 1960-х та газопровід «Братство» у 1980-х.

Ці попередні спроби не тільки зазнали невдачі, вони викликали нарікання європейських лідерів, які звинуватили США у втручанні у їхні внутрішні справи.

Деякі аналітики кажуть, що американські зусилля щодо блокування «Північного потоку-2» може спіткати та ж сама доля.

«Йдеться про європейський суверенітет, і це не розуміють у Вашингтоні», – сказав Йозеф Брамл, керівник програми «Трансатлантичні відносини США» в Німецькому товаристві зовнішньої політики у Берліні.

«Північний потік-2» можна відкласти і зробити дорожчим, але його не можна зупинити. Поїзд пішов», – сказав він.

Трамп планує відвідати Польщу з 31 серпня по 2 вересня, а потім поїхати в Данію, уряд якої ще не дав Росії дозволу на будівництво трубопроводу через свої балтійські води.

Росія сподівається завершити проект до кінця року. Цей термін залежить від Данії, а також від можливих санкцій США.

Данське енергетичне агентство розглядає два запропоновані проектом маршрути через свою виключну економічну зону, що включає огляд впливу на навколишнє середовище та безпеку.

«Наразі неможливо сказати, як довго триватиме цей процес», – сказано у відповіді агентства на запит Радіо Свобода від 8 серпня.

Два дні раніше Єнс Мюллер, прес-секретар «Північного потоку-2», сказав Радіо Свобода, що більше понад 70 відсотків проекту завершено.

Час спливає, конгрес рухається швидше

31 липня Комітет із міжнародних зв’язків Сенату схвалив законопроект, який передбачає накладення санкцій на судна, що будують трубопровід, а також на їхніх власників.

Сенат може проголосувати за цей законопроект вже у вересні після літніх канікул.

У червні республіканські сенатори внесли окремий законопроект, спрямований на запровадження санкцій щодо інвестицій, товарів та послуг, що сприяють розвитку російських проектів із експорту енергії, таких як «Північний потік-2».

Трамп рекомендував Німеччині купувати американський скраплений природний газ (СПГ) замість російського газу.

«У нас є щось набагато краще. У нас величезний обсяг СПГ», – заявив Трамп 12 червня, перш ніж оголосив, що Польща купить СПГ ще на 8 мільярдів доларів США.

Незважаючи на те, що вартість доставки американського СПГ до Європи вища, аніж російський газопровід, це не означає, що європейські споживачі будуть платити більше за енергію в США, заявив Нікос Цафос, енергетичний аналітик Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні.

Тим не менш, поки що немає ознак того, що європейські компанії відступлять від своїх планів.

Європейські компанії Shell, OMV та Wintershall продовжують фінансувати проект, який належить підконтрольного Кремлю державному гіганту «Газпром».

Жоден оператор судна не покинув проект, сказав Єнс. «Більше 1000 компаній з 25 країн працюють над цим і сповнені рішучості завершити проект», – сказав він.

Тим часом Москва не задоволена протидією «Північному потоку-2».

Ігор Сечін, глава державного нафтового гіганта «Роснефть» та близький довірений президента Володимира Путіна, у червні звинуватив США у запровадженні санкцій щодо країн, які виробляють енергію – таких як Росія та Іран – щоб знищити конкурентів для власного зростаючого видобутку нафти та газу.

Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), США експортуватимуть близько половини світового газу до 2024 року, частина якого буде купуватися Європою.

Ані Кеннеді ані Рейгану не вдалося

Питання радянських трубопроводів були особливістю «холодної війни». На початку 1960-х Кеннеді прагнув зупинити нафтопровід «Дружба», який пролягав із російського Татарстану до Європи. США намагалися змусити Західну Німеччину скасувати контракти з постачання сталевих труб до Москви.

Критики політики заявляли, що санкції змусили Радянський Союз, який завершив проект, стати самодостатнім у виробництві труб широкого діаметра, завдавши шкоди західним виробникам.

Приблизно через два десятиліття Рейган застосував аналогічну тактику, намагаючись перекрити трубопровід «Братство» у понад 4 000 кілометрів, який будувався для доставки природного газу з Уренгою в Сибіру до Західної Європи.

У грудні 1981 року він заборонив американським компаніям продавати Радянському Союзу продукцію та технології, потрібні для цього проекту. Як і Трамп сьогодні, Рейган запропонував американську енергію, включаючи вугілля.

У 1982 році він розширив ембарго, включивши європейські дочірні компанії американських компаній, а також обладнання, виготовлене в Європі за американською ліцензією, наприклад компресори.

Рейган ввів санкції після того, як Польща оголосила воєнне становище, яке підтримав Радянський Союз. Члени його адміністрації зазначили, що одним із його мотивів було скорочення фінансування радянських військових.

Джордж Болл, вищий чиновник Державного департаменту в адміністраціях президентів-демократів Кеннеді та Ліндона Джонсона стверджував, що політика-республіканця Рейгана буде служити інтересам Москви, створюючи розкол поміж західними союзниками.

«Несамовиті зусилля адміністрації Рейгана щодо перешкоджання будівництву радянсько-європейського газопроводу відзначаються лицемірством, самообманом і дивовижним незнанням минулого», – сказав він у редакційній статті The New York Times у вересні 1982 року.

«Скільки б ми не дурили наших друзів, ми не зупинимо радянський газопровід більш ефективно, ніж адміністрація Кеннеді», – написав він.

Болл також вважав, що уявлення про те, що Кремль зменшить витрати на оборону, бо йому не вистачатиме для цивільного бюджету, ігнорує те, як у такій ситуації діяв Радянський Союз.

«На відміну від лідерів демократій, кремлівські господарі можуть значною мірою ігнорувати громадську думку при розподілі ресурсів», – нагадує Болл.

Трамп та члени Конгресу припустили, що позбавлення Росії доходів, які вона може витратити на військових, є однією з причин, що змусить Росію припинити будівництво «Північного потоку-2».

«Ми захищаємо Німеччину від Росії. А Росія отримує мільярди і мільярди грошей від Німеччини», – заявив Трамп 12 червня.

Європейські потреби в газі

Тим часом, думка про те, що «Північний потік-2» загрожує європейській енергетичній безпеці, не є загальною.

За минуле десятиліття європейські ринки газу значно змінилися через зростання використання скрапленого природного газу, розвиток неросійських експортних трубопроводів та більший зв’язок між європейськими країнами.

Трансадріатичний трубопровід наступного року вперше почне транспортувати природний газ з азербайджанської ділянки Каспійського моря до Європи. Початково трубопровід перекачуватиме 10 мільярдів кубометрів, пізніше потужність можуть подвоїти.

Відкриття великих газових родовищ біля Єгипту, Кіпру та Ізраїлю та розвиток родовищ Чорного моря біля Румунії потенційно збільшує кількість європейських постачальників у найближчі роки.

«Запропонована мета санкцій – захистити Європу від російського енергетичного шантажу, базується на застарілому розумінні енергетичних ринків», – написав цього місяця Юджин Румер, директор програми «Росія та Євразія» у Фонді Карнегі за міжнародний мир.

«Завдяки цим новим відкриттям, революції сланцевого газу в Сполучених Штатах та будівництву терміналів СПГ, все більше постачальників змагатимуться за частку процвітаючого в Європі ринку газу», – сказав він.

Насправді Міжнародне агентство з енергетики прогнозує, що кількість російського газу, що транспортуватиметься до Європи не змінюватиметься протягом наступних шести років після рекордно високих близько 200 мільярдів кубометрів у 2018 році.

Частка Росії в загальному європейському попиті на газ трохи знизиться з 37 відсотків до відмітки між 33 і 36 відсотками до 2024 року, прогнозує агентство.

Цафос вважає, що тим, хто стурбований впливом «Північного потоку-2», потрібно лише подивитися на його попередника, «Північний потік».

«Північний потік», який почав функціонувати в 2011 році, не зашкодив європейській газовій безпеці, але змусив Європу змінити підходи до експорту російського газу.

Виграв навіть Київ. Незважаючи на те, що він скоротив деякий транзит через Україну, «Північний потік» дозволив Києву отримувати імпорт газу від своїх західних сусідів, покращивши його безпеку, що мало хто прогнозував на той час, сказав Цафос.

«Потрібно думати про це як про динамічну систему. Газотранспортна мережа може з часом налаштовуватися та адаптуватися. Тому багато проблем люди іноді можуть перебільшувати», – сказав він у розмові з Радіо Свобода.

Читайте ще:

Зима близько: як Росія може спровокувати нову газову кризу в Європі