Анди Гейл
Міністриня-націоналістка з тимчасового уряду Північної Македонії розпалила політичний скандал напередодні позачергових парламентських виборів, публічно використавши стару назву країни – просто Македонія. Це може спричинити країні проблеми.
Вкрай невдалий час цього «тролінгу» тимчасової міністрині розлютив сусідню Грецію і знову привернув увагу до одного з найбільш суперечливих питань у перебігу передвиборчої кампанії.
Виконувачка обов’язків міністрині праці і соціальної політики Рашела Мизрахі, представниця націоналістичної партії «ВМРО-ДПМНЄ», стала виступати на тлі старого задника, де назва країни написана ще без слова «Північна», як тільки її призначили на цю посаду у складі тимчасового багатопартійного уряду на початку січня.
За результатами так званої Преспинської угоди з Грецією 2018 року, подальшого референдуму і затвердження в парламенті країна була офіційно переназвана Північною Македонією. Завдяки цьому Греція, член Європейського союзу і НАТО, припинила свій багаторічний опір приєднанню Скоп’є до цих організацій – Афіни все вважали, що первісна назва «Македонія» свідчить про територіальні і культурні претензії цієї країни на однойменний історичний регіон на півночі Греції.
Просування цієї зміни і кампанія за вступ країни до ЄС забрали два роки роботи прем’єр-міністра, представника соціал-демократів Зорана Заєва і його уряду – аж поки Брюссель не дав знати в жовтні, що розширення Євросоюзу наразі припинене. Це змусило Заєва оголосити позачергові вибори на 12 квітня.
За час, що минув від перейменування, в урядових приміщеннях десь уже встановили нові постійні задники й таблиці з написами «Північна Македонія» – а десь досі ще ні.
Попередня міністриня праці Мила Царовська, яка також була віцепрем’єр-міністром із економічних питань, свої пресконференції проводила в іншому приміщенні, в апараті віцепрем’єра, де на заднику була нова назва країни – Республіка Північна Македонія.
Рашела Мизрахі нині виступає в будівлі свого міністерства на тлі первісного, ще не зміненого задника зі старою назвою країни.
І – на офіційному сайті свого міністерства – розмістила заяву, в якій каже, що в міністерстві немає старого й нового задника, а є лише один, який дістався їй у спадщину. «Дякуємо віцепрем’єрці з економічних питань (друга урядова посада Царовської, яку вона зберегла в нинішньому тимчасовому уряді – ред.) за те, що вона не змінила задник і що вона глибоко усвідомлює, що це – Республіка Македонія, і це македонський народ», – додала Мизрахі.
За її словами, «демократичним правом, але й моральним обов’язком кожного громадянина є, коли він бачить несправедливість, реагувати на неї» – «несправедливістю» ж вона вважає нову назву своєї країни.
А ця зміна назви й далі лишається гарячим питанням по обидва боки 234-кілометрового кордону між Північною Македонією і Грецією.
Фотографії виступів Мизрахі на пресконференціях на тлі задника з написом «Республіка Македонія» образили греків настільки, що Афіни виступили з вербальною дипломатичною нотою з цього приводу, яка збентежила Скоп’є.
Виконувач обов’язків міністра закордонних справ Північної Македонії Никола Димитров закликав Мизрахі 9 лютого припинити виступи перед тим задником або очікувати на звільнення з посади.
«Держава не дозволить такого інфантилізму. Міністерство праці і соціальної політики – не її приватне помешкання, а конституція – не просто аркуш паперу, – заявив Димитров. – Міністрині може не подобатися конституція чи Преспинська угода, але це не дає їй права не дотримуватися їх. Без дотримання принципів конституційності і законності від держави нічого не залишиться».
12 лютого виконувач обов’язків прем’єр-міністра Олівер Спасовський попросив парламент, якому лишилося працювати днів зо три, звільнити Мизрахі. Як очікують, цього тижня парламент проголосує за саморозпуск.
Позиції сторін
Розпал пристрастей навколо задників у міністерстві наводить на думку про можливість повернення політичних сварок, які протягом трьох років паралізували країну, збурювали невдоволення на національному ґрунті й гальмували економічні реформи, поки 2017 року до влади не прийшов прозахідний уряд.
І в кампанії перед новими виборами тон задаватимуть ті самі дві провідні партії, що змагалися й раніше – консервативна націоналістична і останнім часом дедалі більш проросійська «ВМРО-ДПМНЄ» («Внутрішньомакедонська революційна організація – Демократична партія за македонську національну єдність») і лівоцентристський «Соціал-демократичний союз Македонії» («СДСМ»).
«ВМРО-ДПМНЄ», до якої належить Мизрахі, була при владі десяток років, протягом яких намагалася подолати невтримну корупцію; соціал-демократи були весь той час в опозиції. Два роки тому вони помінялися місцями – до влади прийшов «СДСМ» Зорана Заєва в коаліції з меншими партіями албанської національної меншини.
Консерватори-націоналісти приваблюють тих македонців, хто не згоден із Преспинською угодою, і їхні заклики будуть, найімовірніше, популістськими спробами консолідувати підтримку націоналістів і подолати відчуття, що ця партія надала легітимності урядові Заєва, каже Анґел Мойсовський, дослідник Інституту європейської політики в Скоп’є.
Низка чільних діячів цієї партії заявляла, що буде домагатися повернення країні старої назви. Але під час референдуму про зміну назви в вересні 2018 року «ВМРО-ДПМНЄ» організувала лише неенергійний бойкот, заявивши, що виборці мають голосувати за власним сумлінням (урешті референдум через низьку явку визнали таким, що не відбувся, хоча 90 відсотків його учасників підтримали зміну назви). А на голосуванні в парламенті зміна назви пройшла лише з незначною більшістю голосів – і за неї проголосували й четверо депутатів-націоналістів.
Як каже Мойсовський, передвиборча кампанія може перейти в дебати про Преспинську угоду, бо «саме цього хочуть від «ВМРО-ДПМНЄ» її виборці».
«Думаю, що «ВМРО-ДПМНЄ» перебуває в дуже складному становищі, бо мусить дотримуватися міжнародної угоди. Але коли її діячі виступають перед прихильниками, вони кажуть, що не будуть дотримуватися угоди чи знайдуть спосіб поліпшити або змінити в ній щось. Вони подають змішані сигнали», – каже він.
Дослідник вважає, що соціал-демократи Заєва натомість будуть звертатися до тих питань, які на попередніх виборах у грудні 2016 року принесли їм друге місце (тоді «ВМРО-ДПМНЄ» стала першою, отримавши на два мандати більше, ніж «СДСМ», але не змогла створити коаліції – яку врешті, вже в травні 2017-го, створили соціал-демократи) – це продовження економічного зростання і розширення прав меншин, у тому числі мовних прав, та інших питань прав людини.
«А більше їм ні про що й говорити, принаймні владній урядовій коаліції – їм нема що нового зробити чи нового сказати, – каже Мойсовський. – Вони мають просто виконувати те, про що говорили під час кампанії 2016 року, бо багато чого так і не було зроблено – вони все думали тільки про те, щоб отримати дату початку переговорів про вступ до ЄС».
Дослідження Інституту європейської політики влітку минулого року дало знати, що серед 1,8 мільйона виборців Північної Македонії важливими вважаються такі питання, як розвиток демократичних інституцій і питання рівності. Крім того, людей також турбують несправедливість суддів, посилення захисту прав працівників, корупція в державних і місцевих органах влади й установах, привілеї чільних чиновників чи мовне законодавство.
І «ВМРО-ДПМНЄ», і «СДСМ» напередодні нинішньої кампанії вже оголосили про зміни в своїх партійних програмах, каже Мойсовський.
«Не думаю, що вони зосередяться на кампаніях очорнення суперників, хоча це й може статися – просто щоб зайве вколоти суперника», – вважає він.
Європейські сподівання
Уряд «ВМРО-ДПМНЄ» впав 2015 року через звинувачення, що він незаконно прослуховував десятки тисяч македонців, зокрема суддів, дипломатів, журналістів чи релігійних діячів.
Наприкінці того року до влади прийшов тимчасовий багатопартійний уряд завдяки домовленості в країні, укладеній за посередництва ЄС і США. Але результати парламентських виборів 2016 року виявилися неоднозначними. Врешті, через пів року політичних торгів, до влади прийшла коаліція під проводом «СДСМ» Зорана Заєва.
Цей уряд уклав із Грецією Преспинську угоду і домігся її затвердження, незважаючи на значний опір у суспільстві такому компромісові щодо назви країни.
До 2018 року тодішню Македонію в багатьох міжнародних установах через опір Греції офіційно позначали як «Колишню югославську республіку Македонію», в англійському скороченні FYROM. Після укладення Преспинської угоди відносини Скоп’є й Афін переважно заспокоїлися. І ця угода відкрила тепер уже Північній Македонії шлях до поступу до Європейського союзу й НАТО.
Але в жовтні 2019 року Європейська комісія завдала по македонцях тяжкого політичного удару: будь-які розмови щодо початку переговорів про вступ країни до ЄС були припинені. Через це Заєв і призначив позачергові вибори, щоб виборці отримали змогу визначити майбутнє країни.
За домовленістю, що була укладена 2015 року і відома як Пржинська угода, македонські політичні партії погодилися, що за сто днів до виборів будуть приводити до влади тимчасовий уряд із участю і владних, і опозиційних партій, щоб забезпечити чесну кампанію. І 3 січня 2020 року в Північній Македонії склав присягу тимчасовий уряд на чолі з Олівером Спасовським, у складі якого є й Мизрахі.
Ставки на нинішніх квітневих виборах високі. Євросоюз уже заявив, що ще може переглянути свою позицію і таки включити Північну Македонію в процес переговорів про вступ напередодні планованого весняного саміту ЄС – Балкани. За повідомленнями, Вашингтон чинить тиск на Європейську раду, щоб там таки офіційно почали такі вступні переговори з Північною Македонією й сусідньою Албанією.
