Підвищення пенсійного віку: що чекає нинішніх та майбутніх пенсіонерів?

Українські жінки йтимуть на пенсію пізніше, в тому ж віці, що й чоловіки, водночас пенсії для працюючих пенсіонерів – зростуть. Такі рішення ухвалив Кабінет міністрів першого квітня, виконуючи вимогу закону про пенсійне страхування. Експерти, втім, не вважають, що ці кроки бодай трохи поліпшать стан пенсійної системи і добробут людей, та закликають владу запустити комплексну пенсійну реформу. Як вона може виглядати, і що чекає нинішніх та майбутніх пенсіонерів – з'ясовувало Радіо Свобода.

З 1 квітня 2021 року пенсійний вік для жінок в Україні становитиме 60 років, це передбачає пенсійна реформа, ухвалена попередньою владою ще у 2011 році. Як пояснили у Пенсійному фонді, йтимуть на пенсію в 60 років ті жінки, які народилися після 1 квітня 1961 року.

В якому віці українці йтимуть на пенсію?

• Всі українські громадяни, які мають трудовий стаж 28 років та більше, можуть піти на пенсію у 60 років: як чоловіки, так і жінки.
• Жінки, які народилися до 1 квітня 1961 року – мають право на пенсію раніше свого 60-річного ювілею. Втім, більшість із них цим правом вже скористалася.
• Є й ті українці, в яких трудовий стаж є меншим за 28 років. Вони також мають право йти на пенсію, але пізніше: у віці 63 роки.
• Варіант піти на пенсію раніше залишається для деяких категорій громадян: до прикладу, це працівники авіації, вантажного автотранспорту, залізничники, метробудівники, частина акторів, медиків та педагогів, а також спортсмени. Вони мають право на пенсію за вислугою років.

Десять років тому в Україні набула чинності пенсійна реформа. Відповідний закон від 2011 року, зокрема, поступово підвищив пенсійний вік для жінок від 55 до 60 років і зрівняв його з чоловічим. Підвищення пенсійного віку жінок до 60 років, ідеться в цьому законі, є останнім.

Втім, для частини пенсіонерів є і позитивні новини: 1 квітня уряд підвищив пенсії тим, кого не охопила індексація на 11%, що відбулася місяць тому: а саме – пенсіонерам, які працюють.

Кому та як підвищили пенсію?

• Йдеться лише про пенсіонерів, які досі працюють.
• Підвищення охоплює лише тих, хто почав отримувати пенсію (або пенсія була перерахована) до 1 квітня 2019 року.
• Ті, кому почали виплачувати, або перераховували пенсію пізніше – підвищення не отримають. В Україні таких близько 700 тисяч, із загальної кількості пенсіонерів близько 11,2 мільйонів.
• Переважна більшість пенсіонерів, понад 8 мільйонів, отримали підвищення пенсій трохи раніше – з 1 березня.

Збільшення пенсії залежить від тривалості страхового стажу та зарплати, яку працюючий пенсіонер отримує зараз. Якщо нині вона менша, ніж до виходу на пенсію, то враховується лише страховий стаж. Фіксованої суми немає: кожному пенсіонерові, що працює, підвищують виплати індивідуально, повідомляє Пенсійний фонд.

Чи матиме першоквітневе підвищення пенсійного віку та зростання пенсій суттєвий вплив на ситуацію, і якою має бути ефективна пенсійна реформа в Україні?

З таким запитанням Радіо Свобода звернулося до профільних експертів.

«Солідарність» поколінь працює дедалі гірше

Підвищення пенсійного віку, яке відбувалося, є вимушеним кроком, однак його недостатньо для подолання дисбалансів в українській пенсійній системі, із цим погоджується більшість експертів, з якими поговорило Радіо Свобода.

Так, політолог Кирило Сазонов, автор резонансних дописів про те, що нинішня молодь уже не матиме пенсій, говорить про те, що зменшити дисбаланс можуть лише непопулярні кроки.

«Можна було б кинути всі зусилля на заохочення народжуваності, але це матиме ефект у віддаленій перспективі...

Другий варіант – підвищення пенсійного віку: так уряд виправить диспропорцію, штучно зменшивши кількість пенсіонерів.

Політично цей крок є вкрай непопулярним, але багато країн вимушено йдуть на нього, бо не мають вибору – визнає політолог. – Більш довготерміновим вирішенням проблеми є запуск накопичувальної системи, але він потребує і додаткових коштів, і надійних способів їхнього інвестування, яких в Україні практично немає».

Кроки, які зробила влада першого квітня – є лише виконанням ухвалених раніше законів, і вони не вирішують проблем української пенсійної системи, сказав Радіо Свобода економіст Борис Кушнірук.

«Дисбаланси закладені в самій моделі української солідарної пенсійної системи, яка давно вже ненадійна. Солідарну систему винайшли та вперше запровадили в 19 столітті, в Німеччині в часи Отто фон Бісмарка, коли була висока народжуваність, а тривалість життя – коротка. Після виходу на пенсію люди жили в середньому два-три роки»

Борис Кушнірук радить уряду залишити тільки гарантовану мінімальну пенсію, не підвищувати її, а натомість – розбудовувати систему пенсійних накопичень. Це пропонують й інші експерти.

Ті, зміни, які запровадив уряд щодо пенсіонерів, не є елементом пенсійної реформи та не здатні поліпшити українську пенсійну систему, наголошує старший економіст «CASE-Україна» Володимир Дубровський.

«Наступним кроком має бути відмова від солідарної пенсійної системи, яка вже давно мертва. Демографія не дає змогу виплачувати пенсію українцям в достатньому розмірі», – пояснює експерт.

Він пропонує докорінно змінювати пенсійну систему в Україні.

Отже, якою вона є зараз, і якою має бути?

Дві системи: замінити чи поєднати

• Українська пенсійна система тримається не на заощадженнях українців, які вийшли на пенсію, а на соціальних внесках тих, хто працює зараз. Таку систему, поширену в багатьох країнах світу, називають «солідарною».

Але пенсіонерів щороку більшає ( в Україні їх зараз 11,2 мільйона). А тих, хто працює, меншає (зараз їх 13 мільйонів), і їхні доходи значно скромніші, ніж у розвинених державах. Тому підтримувати баланс солідарної системи дедалі важче.

«Ми пропонуємо такі зміни: держава гарантує лише мінімальні пенсії. Все інше – накопичує сама людина. Накопичувальна частина пенсії не має бути обов'язковою, тому державі не треба на неї ніде брати гроші, – доводить Володимир Дубровський. – Причому накопиченнями можуть бути не лише рахунки в недержавних пенсійних фондах, а й інші інструменти».

Також експерт пропонує змінити українське законодавство: зокрема виключити з Конституції норми про гарантування права на працю та на забезпечення у старості, оскільки держава не має і не матиме на такі гарантії коштів, а самі ці норми Дубровський вважає рудиментом радянського часу, який закріпили в українській Конституції з ініціативи комуністів.

Дубровський є співавтором проєкту «Ціна держави», який показує, скільки податків та зборів держава стягує з українців та куди саме вони витрачаються. За даними проєкту, забезпечення пенсій є найбільшою статтею витрат і в державі в цілому, і виходячи з коштів одного платника податків.

Зрештою, труднощів зазнають всі без винятку країни, де є солідарна пенсійна система. Водночас, у всіх розвинених державах вона є лише частиною пенсійного забезпечення. І досить часто – не головною.

• Накопичувальна пенсійна система – це основа добробуту літніх людей у заможних країнах, і не тільки в них. Вона досить гнучка, і має безліч інструментів: індивідуальні пенсійні рахунки у державних чи приватних пенсійних фондах, пакети пенсійного страхування, пайові інвестиційні фонди, орієнтовані на потреби майбутніх пенсіонерів, певні види депозитів, а також частка в бізнесі чи нерухомість, здатні давати регулярний дохід. І цей перелік зовсім не є вичерпним.

Україні варто поєднувати переваги солідарної та накопичувальної систем. В тому чи іншому вигляді це радять всі експерти, опитані Радіо Свобода.

Що робити? Думки експертів

• Для повноцінного запуску пенсійної реформи потрібен економічний розвиток, який би збільшив наповнення бюджету без підвищення податків, поява ринку акцій та інших надійних інструментів вкладення пенсійних коштів.

Борис Кушнірук радить для цього поетапно зменшувати єдині соціальні внески (ЄСВ) для тих категорій громадян, яких переводять на мінімальну гарантовану пенсію та індивідуальні пенсійні накопичення. Він пропонує починати це з малого та середнього бізнесу, який має найбільшу частку зарплати в структурі видатків. Зменшення ЄСВ для них не лише дасть ресурси для індивідуальних заощаджень, а й сприятиме виходу економіки з тіні, визнає експерт.

• Кабміну варто розділити державну пенсію на дві незалежні частини: одна, як державне страхування, виплачуватиметься лише з ЄСВ, а друга буде у вигляді державної допомоги і надходитиме з бюджету, радить Світовий банк.
• Уряду доведеться стимулювати підвищення народжуваності або піднімати пенсійний вік. Імовірно, доведеться застосовувати обидва підходи.
• Накопичувальну пенсійну систему держава має запропонувати кожному, однак українець повинен мати право відмовитися від неї та самостійно збирати на старість, зокрема через пенсійні чи страхові фонди.
• Мінімальна гарантована державою пенсія має залишатися і надалі, однак вона не стане великою.
• Заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко закликає зберегти «солідарну» частину пенсійної системи як найбільш надійну.

«Якщо в цій системі нічого не чіпати, то і надалі збиратимуть єдиний соціальний внесок (ЄСВ), по 22% від зарплати кожного працівника. Ці кошти у Пенсійного фонду будуть завжди», – наголошує експертка.

• Українцям варто використовувати різні способи накопичення грошей на старість, не обмежуючись пенсійними фондами: це зменшить ризики, вважають експерти Володимир Дубровський, Борис Кушнірук, Марія Репко.

Втім, остання експертка вказує на проблему: зазвичай у світі накопичувальна система вкладає кошти у цінні папери: акції успішних компаній, облігації державної позики (ОВДП) тощо. В Україні ж, на думку Марії Репко, «фактично немає фондового ринку, тому приватні пенсійні фонди переважно вкладають в ОВДП». А державні цінні папери пов’язані з тими ж бюджетними й інфляційними ризиками, що й вся фінансова система держави, то ж «накопичувальна» пенсійна система не збільшить надійності українських пенсій, припускає економістка.

Ці поради експертів значною мірою суголосні з заявами урядовців про плани держави щодо пенсійної реформи. Обов’язкову «накопичувальну» систему для кожного українця уряд має почати запускати вже цього року. А наступним кроком мало би стати вдосконалення «приватного накопичувального» елемента пенсійної системи, який має працювати за європейськими правилами гри.

Наразі в Україні діють кілька недержавних пенсійних фондів. Але їхня прибутковість не є високою через економічні проблеми в Україні та не до кінця сформовані правила гри для недержавних пенсійних сервісів. До того ж, ними користується менше ніж кожен дванадцятий найманий працівник.

Пенсійна реформа в Україні передбачає:

• щорічну індексацію пенсій;
• запровадження накопичувальної пенсійної системи: накопичувальні пенсійні рахунки будуть обов’язковими для кожного, але додатково людина може мати «професійне» пенсійне накопичення і рахунки в недержавних пенсійних фондах;
• збільшення надійності недержавних пенсійних фондів та уніфікація правил гри для них за стандартами ЄС.

Міністр соціальної політики Марина Лазебна в інтерв'ю Радіо Свобода пояснила, яким чином держава запускатиме обов'язкову накопичувальну частину пенсійної системи.

Міністр прогнозує, що від початку трудової діяльності всі працівники зі своєї зарплати і роботодавець у рівній пропорції будуть сплачувати обов’язковий внесок на накопичувальний пенсійний рахунок.

«Потім людина обирає недержавний пенсійний фонд з тих, які гарантовані, що там буде забезпечений захист і інвестування правильне активів. І ці кошти (кому 20 років, кому 15 років) мають працювати в економіці і на них нараховуватися дохід. Людина має бачити, скільки в неї коштів на рахунку, має мати можливість перевести ці кошти в інший недержавний пенсійний фонд, якщо її щось не влаштовує», – заявила Лазебна.

Голова Мінсоцполітики розповіла, що в Україні працює солідарний рівень і вже є добровільний накопичувальний рівень пенсійної системи. На добровільному рівні з 2004 року є 60 недержавних пенсійних фондів. Учасниками цих фондів є близько мільйона людей.

Пенсійна реформа: чотири шляхи для України

• Солідарна система залишатиметься основою пенсійного забезпечення в Україні. Але через демографічні проблеми пенсія буде дедалі меншою - визнають експерти.
• Солідарну систему доповнить накопичувальна, однак в Україні надійність накопичень буде під загрозою через низку причин.

Марія Репко вказує на проблему: зазвичай у світі накопичувальна система вкладає кошти у цінні папери: акції успішних компаній, облігації державної позики (ОВДП) тощо. В Україні ж, на її думку, «фактично немає фондового ринку, тому приватні пенсійні фонди переважно вкладають в ОВДП. А державні цінні папери пов’язані з тими ж бюджетними й інфляційними ризиками, що й вся фінансова система держави, тож «накопичувальна» пенсійна система не збільшить надійності українських пенсій, припускає економістка.

Вихід – реформи, економічне зростання та поява в Україні повноцінного ринку акцій, що дасть інструменти та ресурси для пенсійних заощаджень. Із цим погоджується і Марія Репко і Володимир Дубровський.

«Накопичувальна система повинна дати людям змогу експериментувати – але лише з розумінням того, що вони роблять. Якщо ж держава буде просто відбирати в них додаткові гроші та кудись вкладати, і це теж виявиться невдало – то буде як у Чилі. Їхня накопичувальна система вважалася зразковою, але зараз її вкладники засмучені втратою своїх коштів і влаштовують протести», – наводить паралелі Дубровський.

• Солідарна система зникне через 10-20 років, оскільки буде непосильною для бюджету. Пенсії отримуватимуть лише ті, хто мав індивідуальні накопичення, припускає політолог Кирило Сазонов.

Вже зараз пенсії є найбільшою статтею державних видатків, на яку витрачаються податки та збори в Україні, визнає Володимир Дубровський. Зрештою, держава має визнати це, і підготуватися до змін пенсійної системи, виводячи економіку з тіні, вважає Борис Кушнірук.

«Має відбутися послаблення податкового тиску та вихід з тіні. І всім тим, хто піде на пенсію через 10-15 років і пізніше, треба чесно сказати: за 10-15 років ніхто з них нічого від держави не отримає», – наголошує експерт.

Втім, є й найбільш оптимістичний сценарій, який, до того ж, вже прописаний в угоді про асоціацію України з ЄС.

• Україна приєднається до європейської системи пенсійного забезпечення: пенсійне законодавство відповідатиме асоціації України з ЄС, а українські пенсіонери зможуть мати пенсійні рахунки як вдома, так і за кордоном.

В Європейському союзі є тисячі різноманітних пенсійних фондів та пакетів пенсійного страхування, і Україні варто було б дати своїм громадянам доступ до них. Це було б «ідеальним сценарієм» продовження пенсійної реформи, визнає Марія Репко.

«Цей момент прописаний в угоді про Асоціацію з ЄС як норма про вільний ринок транскордонних фінансових послуг. Тобто, в угоді закладено, що європейські інституції та фінансові посередники можуть вільно пропонувати свої послуги на українському ринку, а українські – на європейському. Але до етапу імплементації не дійшло», – визнає експертка.

Тому, з одного боку, приватні вклади українських пенсіонерів залишаються в Україні. З іншого – надійність зберігання цих коштів менша, ніж в інших країнах Європи. Водночас мала конкуренція у цьому секторі призводить до більших адміністративних витрат, тому індивідуальні пенсійні рахунки українців (а таких вже близько мільйона) не такі вигідні, як могли б бути.

З іншого боку, західні інструменти накопичувальної пенсійної системи також вже не є достатньо надійними, враховуючи періодичні економічні кризи, зміни економічної картини світу та демографію, визнає Борис Кушнірук.

Для зменшення ризиків експерти радять українцям збільшувати свій арсенал пенсійних накопичень, а уряду – сприяти цьому.

Так, у ситуації, коли на час виходу на пенсію українець має мінімальну гарантовану державну пенсію, індивідуальний пенсійний рахунок (чи пенсійну страховку), нерухомість, яку можна здавати в оренду, прибуткові цінні папери тощо – сумарний ризик залишитися на старості без грошей зменшується, визнає переважна більшість експертів.

Однак є інша проблема, яка для більшості українців залишається невирішеною: через бідність і низький рівень доходів їм найчастіше недостатньо ресурсів, щоб подбати про додаткові пенсійні накопичення, тим паче – вкладати їх у кілька різних активів та рахунків.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Економіка COVID-19: як країни наближаються до зростання безробіття