Із 26 серпня до 30 вересня в Одесі триватиме 5-а бієнале сучасного мистецтва. Війна – як наслідок втрати людяності, каже куратор одеської бієнале, мистецтвознавець Михайло Рашковецький. У 2017 році організатори зробили цю тему однією з головних на фестивалі. Крім виставок та перформансів, у рамках фестивалю пройдуть лекції, воркшопи та обговорення. Головна локація фестивалю – Музей сучасного мистецтва Одеси. Значна частина експозиції присвячена найбільш конфліктним темам – біженці, війна, співіснування різних релігійних громад в рамках однієї країни.
Фоторепортаж: Одеська бієнале сучасного мистецтва «Зона турбулентності»
1
На вході до музею глядачів «зустрічає» робота одеського художника Романа Громова «Рецепт реальності». На дереві висить муляж парашутиста, який застряг на півдорозі між небом і землею. Його тягне донизу довгий список з імен та назв – там і Саакашвілі, і Забужко, і футбольні команди «Динамо» та «Шахтар»
2
Це один із арт-об’єктів серії «Одисея Донбас». Ментальні карти реальних квартир, які малювали переселенці з непідконтрольних територій і таким чином робили зі своїх спогадів матеріальні об’єкти. Через війну їм довелося залишити домівки і більшість із 2 мільйонів вимушених переселенців можуть лише згадувати, як вони виглядають. Глядачам пропонується зняти взуття і пройтись повз квартири, подивитися на реальні артефакти. Наприклад, старий телефон, вазу чи шахи
3
Аудіо-гід голосом одного з авторів проекту, Віктора Засипкіна, розповість історію цієї квартири. Всього в рамках проекту намальовано 15 ментальних карт, 15 квартир з Луганська, Сніжного, Горлівки та інших міст окупованої частини Донбасу. Проект реалізується за підтримки Hubs of History, Фундації сучасного мистецтва (CSM), Карітас Одеса та інших організацій
4
Робота «Розсіяні історії» турецького художника Айдина Сєчкіна присвячена біженцям. Силуети – це образи власників, чиї історії перервані чи розсіяні. Для виготовлення об’єктів Сєчкін використав взуття та шнурки, деякі з яких зібрав у районі Сур, турецького міста Діярбакир. Район дуже серйозно постраждав у 2015 році під час бойових зіткнень турецької армії та курдських бойовиків. Решту речей Сєчкін знайшов серед останків біженців на турецькому узбережжі Егейського моря.
5
Куратор бієнале Михайло Рашковецький демонструє роботу «Єдність» художника з Боснії та Герцеговини Меліхи Тепаріч. Це зображення католицької Мадонни на тлі арабської в’язі. Робота виконана в 2016 році.
6
Італійська художниця Емілія Персеніко малює та створює об’єкти, присвячені домашньому насильству. «Ця проблема є усюди, – каже вона. – І в Італії, і в Сполучених Штатах, і в Україні».
7
Хорватський фотограф Боян Мрдженович представив на бієналі серію «Майбутнє». Кілька років він фотографував закинуті магазини радянських часів. Мережа працювала на території усієї колишньої Югославії, до складу якої входила і Хорватія, але припинила своє існування після війни за незалежність і відмови від системи соціалістичної економіки. Будівлі стоять пустими, каже Мрдженович.
8
Один з відвідувачів оглядає серію робот «Ну її на**й, ту війну» Оксани Брюховецької. Художниця проілюстровала спогади учасника АТО, який їхав разом із нею у вагоні потяга. «Я не все запам’ятала з того, що він говорив. Якісь уривки, шматки, що яскраво відбилися в моїй пам’яті, я спробувала намалювати. В якийсь момент він вигукнув «Ну її на х**й, ту війну!», – пише художниця в анотації до робіт.
9
Робота «Спірний м’яч України» іспанського художнього дуету Llobet&Pons. Згідно із первинним задумом, глядачі мали б кидати м’яч в баскетбольне кільце на тлі Росії чи на тлі Євросоюзу. Проте пізніше від цієї ідеї відмовилися – важко було б зрозуміти, який вибір символізує м’яч, яким фактично будуть бити по тій чи іншій стороні, жартує Рашковецький.
10
Аеропорт «Донецьк», як його побачив після запеклих боїв німецький фотограф Херберт Рометч. Фотографія 2015 року.
