ЗАПОРІЖЖЯ – Нині понад 60% Запорізької області наразі перебуває під окупацією військ РФ. Під контроль російських військових ці території потрапили в перші дні повномасштабного вторгнення Росії до України – в кінці лютого. Вже 24 лютого російські війська, що наступали з окупованого Криму, змогли дістатися до регіону, який вважався тиловим і первинно відносно віддаленим від потенційних зон бойових дій на Донбасі. Цього ж дня і відбулися перші зіткнення українських і російських військових в Запорізькій області під Мелітополем, який нині є ключовим логістичним вузлом для військ РФ на Запоріжжі. Як це відбувалося, пригадує свідок тих подій, ветеран АТО з позивним «Морпіх», що нині служить в одному з добровольчих формувань територіальної громади (ДФТГ) Запоріжжя.
Ранок 24 лютого застав «Морпіха» у селищі міського типу Якимівці Запорізької області, де той мешкав з родиною. За кілька місяців до цього, в кінці 2021 року, чоловік звільнився з військової служби у лавах 35-ї окремої бригади морської піхоти та повернуся до цивільного життя.
«Мене розбудила жінка. Каже: бомблять Україну, бомблять Мелітополь. В Якимівці було тихо, бо вона розташована за 25 кілометрів від Мелітополя. Піднімаюсь і першим ділом розумію, що потрібно заправити машини. У мне два авто. У мене дружина підприємець, доволі успішною була. Швидко на заправку. Заправив одну, іншу машину. Розумів, що мені потрібно йти воювати. Я також був у спілці ветеранів АТО Мелітополя. Більшість з них буда у мелітопольському батальйоні тероборони. Тому відразу націлився до них. Ми з ними зідзвонилися .Швиденько баул, якісь речі у машину закинув, і на власному бусі поїхав у штаб тероборони», – пригадує «Морпіх».
Приходити до штабу тероборони у Мелітополі зранку 24 лютого у соцмережах закликав один з лідерів місцевої ветеранської спільноти, керівник місцевого осередку Руху ветеранів України Володимир Минко.
«Люди прибували і прибували. Розумів, що ненавчених дуже багато. Чоловіки йшли. Якісь мішки насипали. Привезли з розбитого аеродрому стрілецьку зброю. А далі було найцікавіше. Підходить товариш зі Спілки ветеранів АТО Олександр і каже: «Поїдемо зустрічати друзів, що з Криму йдуть?». Поїдемо, а що робити? В мій фургон завантажилось чоловік мабуть 10-12. Як оселедці в банці. І ми висунулись», – пригадує наступні події у штабі тероборони «Морпіх».
Зустрічати колони російських армійців мелітопольські добровольці та тероборонівці вирішили на під’їзді до міста, в районі села Нового.
«Те, що був спротив – то це так. Те, що кажуть, що здали без бою – це все неправда», – каже про ті події «Морпіх».
Інший їхній учасник, нині командир взводу Запорізької окремої бригади ТРО на позивний «Панчо», раніше так описав ті події в інтерв’ю Радіо Свобода:
«Всі очікували, що бої будуть принаймні на виході з Криму, що їх будуть «утюжити» артою. А вийшло так, що в 3-й годині дня у нас був перший бій – вони вже підходили до Мелітополя. І в цей час вони до Херсону підійшли. Тому швидкість наступу була неочікуваною. Ми першими у Запорізькій області вступили у бій і знищили одинцю техніки – БМД-2. Накидали. Стояла колона. БМД здавала назад – перекинилась. Не знищена, але шороху ми наробили. Це нас було 10 чоловік».
Після бою частина тероборонців і добровольців відійшла з місця подій. «Морпіх» пригадує, що опинився разом ще з парою бійців та авто, якими всі приїхали на місце, відрізаним від інших побратимів російськими колонами, аж раптом дзвінок:
«Вони живі. Проходять через дачі. Вже вийшли. Тепер ще швидше почала голова працювати, як нам бути. Спрацювала бойова догадливість. Показую хлопцям, що залітаємо до бусу. Залітають, лягають на підлогу. Знімаю військову куртку, хапаю, одягаю швидко цивільну в рівчаку і швиденько через пасажирські двері залітаю до авто. Повз йдуть без зупину російські колони. Заводжу машину. Вважаю, що янголи прикрили і вивели тоді. Виїжджаю на трасу разом із танками «орківськими». Вони тоді не чіпали цивільні машини. Проходжу поряд з танком і вмикаю поворот на Бердянськ на машині. І проїжджаю повз підбите БМП».
Згодом, підібравши під містом тероборонівців і добровольців, повернувся до міста, пригадує «Морпіх». І там вже в штабі ТРО дізнався, що російські армійці не зайшли того дня до Мелітополя.
«Усім, хто каже, що Мелітополь впав – плюньте в обличчя. Тероборона тримається. Тільки-но з вилазки. У противника – мінус БМД. Відійшли з боєм без втрат. Було б щось ще, крім «Мух», то був би мінус кілька танків», – написав тоді координатор самооборони майдану Мелітополя Олексій Надієв у соцмережах.
Згодом бійці мелітопольської тероборони на власних авто вийшли з Мелітополя у бік райцентру Василівка Запорізької області. А наступного дня, 25 лютого, за даними міського голови Івана Федорова, до міста були введені підрозділи Нацгвардії України. Як повідомляли місцеві ЗМІ та Запорізька ОВА, на вулицях міста точилися бої між українськими і російськими військовими.
Згадуючи події 24 лютого і перше зіткнення на Запоріжжі між українськими і російськими військовими, «Морпіх» зазначає:
«Можливо ця авантюра була спланована не найкращим чином. Але вона свій результат принесла. В чому? Були агенти, які сигналізували, казали, що заходьте, просимо, жодного спротиву не буде, а тут під Мелітополем ми їх підкусили. Коли подзвонили мої знайомі, коли були вже у Василівці і ще був з ними зв'язок, то вони просто сказали: «Хлопці, дякую. Ви подарували нам ще одну спокійну ніч». Вони до Мелітополя в той день не зайшли. Ось це єдиний, величезний плюс, що ця авантюра зробила свою справу. Сказати гучно, що зупинили – ні. Ми не зупинили, але ми показали, що ми є, і що Мелітополь – це українське місто».
