У Росії на рівні Держдуми озвучили пропозицію передавати воду в Крим із російської території ‒ трубою по дну Азовського моря від річки Кубань до водосховища на території анексованого півострова. Імовірно, загальна довжина трубопроводу в цьому проєкті може скласти близько 300 кілометрів. Воду пропонується брати в місці впадання річки Кубань в Азовське море.
З такою пропозицією виступив член експертно-консультаційної ради з удосконалення законодавства у сфері захисту національних інтересів і питань міжнародної політики при Держдумі Росії Роман Зиков.
Крим.Реалії вирішили довідатися, наскільки реальний запропонований російським експертом варіант вирішення водної проблеми Криму.
Завідувач кафедри водопостачання, водовідведення і санітарної техніки підконтрольної Москві Академії будівництва й архітектури «КФУ» ім. В.І. Вернадського в Сімферополі Ілля Ніколенко вважає, що обсяги стоку річки Кубань недостатні, щоб використовувати їх ще й на потреби Криму.
«Із цього питання можна сказати, що стік річки Дніпро ‒ це 1600 м куб. за секунду. Ми (в Північнокримський канал ‒ ред.) звідти забирали 300 м куб. за секунду ‒ це 20%. Стік річки Кубань ‒ це 400 м куб. за секунду, тобто вчетверо менше. Якщо ми орієнтуємося забирати такий самий обсяг стоку, то ми збираємося брати 80% стоку річки Кубань. Питання ‒ що робитимуть жителі Кубані?» ‒ зазначив учений в ефірі каналу «Крым 24».
Також не вважає доцільною ініціативу перекидання вод стоку річки Кубань до Криму директор науково-виробничої фірми «Водні технології» в Сімферополі Анатолій Копачевський.
«Із точки зору намалювати на карті ‒ можна все, якщо вкласти достатню кількість коштів. Технічно все можливо. Але інше питання ‒ чи потрібно? Не можна вирішувати проблему на шкоду іншим регіонам. Те, що з нами ділиться вся велика Росія, зокрема й фінансами, не означає, що треба нахабніти і забирати воду в того ж Геленджика, який сьогодні на такому ж графіку (подачі води ‒ ред.), як Сімферополь, і навіть гірше. В усьому регіоні там великі проблеми з водою. Тому тут не треба говорити, що у нас погано ‒ дайте нам усе. По-друге, ми не вичерпали власних водних ресурсів. Ми не зібрали наші води, які є, ми їх не акумулювали у водосховищах, ми не перерозподілили цю воду, не підхопили стік Південного узбережжя. Ось коли ми весь цей баланс зберемо, коли вдосконалимо технології повторного використання води, оборотні цикли у промисловості, коли будемо робити водооборотні цикли річок і гідровузлів… Після цього, якщо ми не впораємося, тоді треба ставити питання, де нам взяти воду звідти, де є її профіцит, а не звідти, де у самих дефіцит води», ‒ заявив Копачевський.
Критично оцінив пропозицію експерта Держдуми Росії в коментарі Крим.Реалії кримський економічний експерт Олександр Басов.
«В останні роки ми часто читаємо й чуємо пропозиції від різноманітних «експертів», які насправді такими не є. Ще у 2014 році кримські аграрії, бізнесмени і вчені бачили проблему вододефіциту, що стрімко насувалася. З ініціативи Торгово-промислової палати АРК була проведена нарада із залученням усіх зацікавлених сторін. Приїхали навіть учені з Академії наук Росії. Обговорювалася головна проблема ‒ нестача водних ресурсів і шляхи її вирішення. Ось тоді вперше обговорювалася, зокрема, й перспектива перекидання вод із річок Дон і Кубань. Відповідь учених була однозначною і не дозволяє подвійного тлумачення. Ні Дон, ні Кубань не мають достатньо ресурсів для забезпечення Криму водою. Ростовська область і Краснодарський край самі мають дефіцит води», ‒ каже експерт.
Ні Дон, ні Кубань не мають достатньо ресурсів для забезпечення Криму водою. Ростовська область і Краснодарський край самі мають дефіцит водиОлександр Басов
«За минулі шість років ситуація ще більше ускладнилася. Річка Дон обміліла настільки, що річкове судноплавство має проблеми з проходженням суден. У Краснодарському краї в поточному році обміліло й пересохло багато водойм. Про яке перекидання води говорить цей «експерт»? Хоча, звичайно, знайдуться охочі освоїти сотні мільярдів рублів. Це може стати черговим витратним і безглуздим «прожектом», на кшталт газового «Південного потоку», наприклад. Але був запропонований реальний варіант подолання дефіциту води. Це будівництво цілої системи ставків і водосховищ-накопичувачів у передгірській і гірській частинах півострова, де є профіцит води. Сучасні технології дозволяють мінімізувати дренаж вод у ґрунти, а система трубопроводів дозволяла б перекидати воду вглиб «республіки» (мається на увазі «Республіка Крим», за російською термінологією ‒ ред.). За шість років у цьому напрямку не було зроблено нічого. Сьогодні ми на порозі екологічної катастрофи, бо води вже немає навіть для населення, не кажучи про сільське господарство і промисловість. Сьогодні це стосується вже кожного жителя Криму. Люди, й так зубожілі за ці роки, змушені купувати питну воду! І ніхто з кримських чиновників не пішов у відставку. Водночас будівельні компанії, афілійовані з цими ж чиновниками, продовжують забудовувати Крим своїми жахливими бетонними коробками. Хто в них буде жити, якщо води зовсім не стане?» ‒ каже Олександр Басов.
На думку заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова, перекидання води із сусідньої Росії буде на шкоду інтересам Кубані й не вирішить проблему вододефіциту в Криму.
«Спитати б у жителів Кубані: чи згодні вони? Водогін, прокладений дном моря, може вирішити проблему однієї водойми і частини території, яка користується цією водоймою. Я взагалі вважаю, що при правильному використанні води в Криму цілком має вистачати. Але до води треба ставитися серйозно, шанобливо й по-господарськи. Необхідно вчасно очищати річища, ремонтувати греблі й не дозволяти повністю спорожняти водосховища. Адже при повному спорожненні з’являються серйозні екологічні проблеми. Страждає фауна і флора. Припиняється поповнення підземних (карстових) водойм. У Криму стан річок і водойм залишає бажати кращого. На цьому тлі почалося бездумне викачування води через нові свердловини. Підземні водосховища заповнюються морською (солоною) водою. Для окупаційної влади порушення екології не має жодного значення. Вони перетворюють Крим на дуже мілітаризований півострів. Виганяють і переслідують усіх, хто не бажає визнавати юрисдикцію Росії в Криму, при цьому переселенців із Росії все більше й більше. Відповідальність за окуповану територію несе окупант. Так от нехай вирішують, варіантів багато. Можна трубу провести дном моря, а можна трубу мостом пустити. Можна опріснювати морську воду. Можна в пляшках фурами завозити через новий міст. Канал, про який часто говорять, буде заповнений тільки після повної деокупації Криму і відновлення територіальної цілісності України. Щоправда, річище доведеться відновлювати, у багатьох місцях розтягнули бетонні плити, а також уздовж усієї довжини річище заросло деревами. Ось так, де нога окупанта не ступає ‒ ростуть дерева, а вздовж доріг усе вирубали», ‒ сказав Крим.Реалії заступник голови Меджлісу.
На думку експерта міжнародного права, професора Бориса Бабіна, озвучена Зиковим пропозиція технічно здійсненна, але недоцільна для практичного застосування.
«Технічно перекинути воду Кубані до Криму, звичайно, можна, хоч і досить витратно. Але таке перекидання має практичний сенс, лише якщо є істотним, а ось це якраз і неможливо. Води річки Кубань необхідні для зрошення Краснодарського краю, стік цієї річки в Азовське море невеликий. Навіть більше, цей стік біля гирла досить забруднений, серед іншого й результатами сільськогосподарської діяльності. Тому ця вода вимагатиме додаткового очищення», ‒ зазначив у коментарі Крим.Реалії експерт.
До 2024 року завдяки реалізації затвердженого прем’єр-міністром Росії Михайлом Мішустіним комплексного плану забезпечення надійного водопостачання Криму і Севастополя півострів має позбутися дефіциту води, стверджує голова російської влади в Криму Сергій Аксьонов.
