Заява Дениса Шмигаля, що без ужиття заходів через п'ятнадцять років «ми не зможемо платити пенсії», досі активно коментується. Критики прем’єра закидають йому непрофесійність і закликають до відставки. А прихильники стверджують: преса у гонитві за скандальним заголовком знехтувала контекстом заяви. Мовляв Шмигаль не безпорадність визнавав, а окреслив, як уникнути пенсійного колапсу, що може настати через півтора десятиліття. Чи приречена Україна на цей колапс? Адже зараз на одного пенсіонера припадає менше одного працюючого і ознак поліпшення демографічного становища немає. Радіо Свобода розпитало економістів.
На лекції студентам Львівської політехніки 25 вересня прем’єр Денис Шмигаль заявив, демонструючи схеми погіршення демографічної ситуації в Україні, дослівно таке:
Через п'ятнадцять років доведеться удвічі збільшити податки, щоб утримувати пенсіонерів на сьогоднішньому рівніДенис Шмигаль
«Діти дев’яностих років стали студентами, закінчили школи і стали працездатними людьми. І далі, якщо по тій тенденції піти, то ось ця маса працездатного на сьогодні населення через п'ятнадцять років переміститься в сегмент пенсійного віку. А сьогоднішні діти-школярі й майбутні студенти перемістяться (до наступного сегменту – ред.) і буде мало працездатних людей, багато пенсіонерів. Співвідношення (працюючих і пенсіонерів – ред.) буде один до двох. І що це означає? Доведеться удвічі збільшити податки, щоб компанії і ви (Шмигаль звертається до студентів – ред.) могли утримувати нас – пенсіонерів – на сьогоднішньому рівні. А якщо ми хочемо більше, то ще треба буде податки збільшити. Звичайно ж, компанії сьогодні не хочуть уже тих платити податків і збільшувати той рівень, який є на сьогодні. Звичайно ж, збільшення удвічі або ще більше неможливе. Тобто, ми не зможемо платити пенсії майбутнім пенсіонерам через років п'ятнадцять. Це – звичайна математика, економічна демографія».
При цьому прем’єр висловив свій погляд – що треба робити для уникнення пенсійного колапсу. Вже з наступного року створюватимуть накопичувальну пенсійну систему. Кожен українець має подбати про свою пенсію з молодого віку. І це є злочин проти держави – відсутність досі накопичувальної пенсійної системи, стверджував Денис Шмигаль.
«Ніяких п’ятнадцяти років немає. Ситуація набагато гірша»
Економіст Андрій Длігач у коментарі Радіо Свобода розкритикував прем’єра Шмигаля не за «пенсійну» приреченість, а за надмірний оптимізм.
Ми не маємо і п’яти років, щоб залишати у нинішньому вигляді пенсійну систему УкраїниАндрій Длігач
«Я вважаю, що Шмигаль зробив дуже правильний крок. І нарешті, замість того, щоб займатися подальшим популізмом, сказав чесно – як воно є. Я можу докоряти пану прем’єру лише за надто оптимістичну картинку, ним окреслену. Бо ніяких п’ятнадцяти років немає. Ситуація набагато гірша. Ми не маємо і п’яти років, щоб залишати у нинішньому вигляді пенсійну систему України», – попереджає експерт.
Андрій Длігач пройшовся по економічних аргументах на користь таких висновків.
Перше: у Німеччині наприклад зараз на одного пенсіонера припадає три працюючих. І це – середньоєвропейський показник, навіть більше. А в Україні співвідношення працюючих і пенсіонерів – один до одного, навіть менше. (Кількість пенсіонерів в Україні за офіційними даними на вересень цього року – понад 11 мільйонів 241 тисяча осіб. А платників єдиного соціального внеску, за даними Служби зайнятості, понад 10 мільйонів 350 тисяч).
Друге: в Україні погана демографічна динаміка. Таланти, кваліфікований працюючий персонал виїжджає – пропорція пенсіонерів у загальній демографії збільшується. Навіть якби зараз раптом почався бебі-бум, це призведе того, що матимемо більше дітей, більше пенсіонерів, але менше працюючих.
Пенсійний фонд України давно вже є банкрутом
Третє: Пенсійний фонд України давно вже є банкрутом. Кількість грошей, яка збирається до Пенсійного фонду – майже вдвічі менше суми, яка виплачується на пенсії. Ніяких накопичень немає, вони обнулені ще в дев’яності роки.
«Уже двадцять років Пенсійний фонд є банкрутом, банкрутом абсолютним. Отже, державний бюджет дотує Пенсійний фонд, щоб виплачувати пенсії. Пенсіонерів утримують бізнесмени, підприємці. Звичайно будь-яке збільшення владою податкового навантаження призводить не до того, що пенсіонери отримують більше, а до втечі з України бізнесу, перенесення в інші держави виробничих потужностей. Звісно, при цьому створюється ВВП інших держав, а не України, і саме пенсіонери інших держав, а не України живуть краще», – констатує Андрій Длігач.
«Не банкрутство, а дефіцит»
Натомість колега Длігача, економіст Андрій Новак у коментарі Радіо Свобода розкритикував прем’єра Шмигаля саме за надлишковий песимізм стосовно «пенсійних» перспектив України. Водночас Новак інакше оцінює нинішній стан і значення Пенсійного фонду.
Пенсійний фонд не працює як фонд. Він працює як зайвий посередник між надходженнями від частини зарплати як пенсійні внески і сплатою пенсії у повному обсязі з державного бюджетуАндрій Новак
«Немає такого поняття, як «Пенсійний фонд України – на межі банкрутства». Тому що Пенсійний фонд не працює як фонд. Це тільки у назві це «фонд». Він працює як зайвий посередник між надходженнями від частини зарплати як пенсійні внески і сплатою пенсії у повному обсязі з державного бюджету. В тому вигляді, в якому існує зараз Пенсійний фонд України, який знову ж таки існує не як фонд – він нікуди не інвестує залучені гроші, тому поняття банкрутство його стосуватися не може. Він просто зайва посередницька структура, дефіцит якої (яким би він не був) покривається, ще раз повторюю, державою. От цього року дефіцит цей становить 170 мільярдів гривень, торік 155 мільярдів, наступного року в проєкті бюджету нинішній уряд заклав дефіцит Пенсійного фонду близько 200 мільярдів гривень», – зазначає Андрій Новак.
По-різному характеризуючи заяву прем’єра та стан Пенсійного фонду, Андрій Длігач і Андрій Новак сходяться в оцінці того, що надалі робити.
На сьогодні в Україні діє однорівнева солідарна пенсійна система: люди платять податки, щоб були гроші на пенсії іншим – тим, хто платив податки раніше. Хоча ще 2004 року затвердили пенсійну реформу із переходом до трирівневої пенсійної системи: крім солідарної – також двох рівнів накопичувальної (коли працюючі платять через податки не лише на пенсії іншим, а й накопичують на майбутні пенсії собі). Понад п'ятнадцять років минуло, але на практиці віз і нині там. Чекати ще п'ятнадцять років не варто – немає ніякого іншого варіанту, ніж запровадження другого і третього накопичувальних рівнів пенсійної системи.
Тільки так, з року в рік ми поступово зменшуватимемо навантаження на солідарну систему
«Другий рівень – обов’язковий, як відсоток від зарплати. І третій – добровільний. Тільки так, з року в рік ми поступово зменшуватимемо навантаження на солідарну систему і зможемо переносити його на накопичувальну», – каже Андрій Новак. І знову переконує: ситуація з грошима на пенсії складна, але не критична. Навіть якщо Україна через 15 років так і не спроможеться запровадити накопичувальний рівень, особливо обов’язковий, все одно в будь-якому випадку, при будь-якому співвідношенні працюючих і пенсіонерів, при будь-якому відповідно дефіциті Пенсійного фонду все одно цей дефіцит покриватиметься із держбюджету.
Слово за Верховною Радою
Зі свого боку, Андрій Длігач наполягає на критичності становища з пенсіями. Україна вже вичерпала свій ліміт для ігор у популізм, Верховна Рада і президент Володимир Зеленський мають ухвалити непрості, але необхідні рішення.
У нас немає ніякої соціальної держави
«Що може зробити зараз влада? Визнати, як це зробив прем’єр Шмигаль, що наявна система, система, яку нав’язали популісти і ті, хто їх підтримує, давно вже збанкрутіла. І ми маємо перейти до того, що нинішні сорокарічні, п’ятдесятирічні не матимуть можливості жити на пенсії лише за рахунок солідарної пенсійної системи. Вже зараз ми маємо створити недержавну пенсійну систему», – вважає Длігач.
На його думку, потрібно дати можливість людям мати власні пенсійні заощадження. «Для цього нам треба перезапустити фондовий ринок. Для цього ми маємо дати можливість людям мати пасивний дохід. Тобто, люди нарешті мають зрозуміти, що їм доведеться самим подбати про свою пенсію. Іншого шляху немає. Бо у нас немає ніякої соціальної держави. Єдине на що зараз спроможна держава – піклуватися про тих, хто зараз зовсім не може про себе подбати. А з іншого боку, дати можливість бізнесу швидко розвиватися. Лише так ми вирвемося з цього жебрацтва», – переконує Длігач.
На розгляді Верховної Ради є відповідні законопроєкти про запровадження накопичувальної пенсійної системи. Але питання в тому, наскільки Рада буде спроможна відійти від популізму і від обіцянок про збільшення мінімальної зарплати і мінімальної пенсії, які насправді лише шкодять економці й перспективам України, зауважує Андрій Длігач.
Законопроєкт «Про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення» був зареєстрований в парламенті ще наприкінці минулого року, але досі не ухвалений. Відповідно до проєкту, робити обов'язкові відрахування на пенсійні рахунки повинні будуть і працівники, і роботодавці.
