Цього року в Україні уперше представлено доповідь уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо додержання прав людини, які потребують паліативної допомоги. Фактично, мова іде про допомогу невиліковно хворим людям, щоб зменшити їхній біль, щоб вони пішли з життя без страждань і мук. Радіо Свобода з’ясовує, на якому рівні є паліативна допомога в Україні та хто й яким чином підтримує літніх людей (людей похилого віку), котрі потребують медикаментозної терапії для зменшення болю, як і душпастирської підтримки.
Значок * – прізвища людей, які спілкувалися з Радіо Свобода, не названо з етичних міркувань на їхнє прохання
Поліні Олексіївні* – 81 рік, у неї неоперабельний рак, вона кілька місяців лікувалась в онкоцентрі, але останні тижні перебуває вдома.
«Мене додому виписали, бо я дуже просила: хочу вдома померти. Я у цій квартирі з дитинства живу, тут мої батьки жили і звідси ми з чоловіком їх в останню путь провели, коли їхній час настав. А потім чоловік помер, хоч він на три роки молодший від мене був, а я оце скоро до нього й піду, як Господь забере. А тіло так болить, що душа до Бога проситься», – майже пошепки розповідає жінка.
Її доглядають син і невістка, відповідно до рекомендацій лікарів, купують неін’єкційний морфін, щоб зменшити біль. Цей наркотичний засіб можна купити в аптеці за рецептом (спеціальна форма Ф-3), каже син хворої.
Таких історій – тисячі: як поінформував Український центр суспільних даних, у 2016 році близько 600 тисяч осіб потребували паліативної допомоги, з них більшість – люди похилого (старшого) віку.
Як перемогти біль?
Як розповідає Поліна Олексіївна, біль буває нестерпним, єдиний порятунок – це знеболювальні та снодійні препарати, які вона приймає. Використання сильних знеболювальних, що містять наркотичний засіб – такий, як неін’єкційний морфін, – є визнаною світовою практикою, зазначено у документах Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ця ж організація розробила рекомендації щодо надання паліативної допомоги.
Але реальність в Україні не завжди відповідає стандартам ВООЗ: за словами менеджера програмної ініціативи «Громадське здоров’я» міжнародного фонду «Відродження» Ксенії Шаповал, «лікарі не хочуть брати на себе відповідальність» і виписувати пацієнтові рецепт на сильнодійні ліки. «Потрібно навчитися ухвалювати рішення, оцінити рівень болю, підібрати схему (лікування)», – наголосила Шаповал.
Питання щодо придбання, перевезення, зберігання і відпуску наркотичних засобів, які входять до складу таких ліків, визначає чинне законодавство України, зазначила експерт у розмові з Радіо Свобода.
Хто лікує душі стражденних?
Невиліковно хворі люди або ж пацієнти клінік із сильними болями (унаслідок зазнаних травм, поранень та інших зовнішніх причин) потребують не лише медикаментів для зменшення болю, а і душпастирської підтримки, котра дозволяє «знизити рівень страждань душевних».
«Я півтора місяця пролежав у лікарні, доки зрослась поламана нога, було дуже боляче. Лікарям довелось паліативну допомогу мені надати. Але чи не найбільше мене розрадив священик, він був мого віку, людина з життєвим досвідом і добрий душпастир. Він приходив до мене, читав молитви, просто спілкувався, це полегшало страждання», – розповів Радіо Свобода 68-річний Георгій Жученко (Київщина).
Підтримку паліативним пацієнтам в Україні релігійні організації надають не перший рік, адже державі часто бракує «ресурсів і сучасних підходів до вирішення таких серйозних питань». На цьому у розмові з Радіо Свобода наголосив віце-президент благодійної організації «Карітас Україна», священнослужитель УГКЦ Андрій Нагірняк.
Він також розповів про соціальну програму «Домашня опіка», яка діє в Україні уже 20 років для соціальної та медичної допомоги у домашніх умовах самотнім людям, паліативним хворим, тяжко хворим людям, а також їхнім родинам.
Цього року представники Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій підписали «Хартію релігійних організацій про надання паліативної допомоги людям старшого віку».
Це важливе починання, вважають священики, адже, згідно з даними Міністерства соціальної політики, Україна входить до 30 найстаріших країн світу за часткою осіб віком 60 років і старших. Повідомляється, що частка осіб віком «60+» до 2025 року становитиме 25 відсотків від населення України.
Довідка:
Паліативна допомога – це різновид медичної допомоги для людей із серйозними хворобами. Завданням цього типу допомоги є полегшити симптоми і зменшити страждання від серйозної хвороби. Мета – поліпшити якість життя як пацієнта, так і сім’ї, рідних та близьких.Це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами смертельного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки
Система охорони здоров’я розрізняє два рівні паліативної допомоги: загальна паліативна допомога і спеціалізована паліативна допомога, – які надають стаціонари або ж які людина отримує вдома за рекомендаціями медиків.
