Селище Опитне, що прямо навпроти Донецького аеропорту, ще з 2014 року внесене у перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Поруч – передова української армії. Зараз тут проживають приблизно 40 цивільних осіб. У селищі немає світла, води, дорога сюди від Авдіївки геть погана. Але люди живуть, бо подітися їм нікуди.
Опитне. Забуті на лінії фронту
1
У селище ми приїхали надвечір. Усе село потрощене артилерією і спалене вогнем у перші роки війни. Зараз його захопили густі чагарники та суцільне павутиння хмелю
2
У селищі проживають приблизно 40 цивільних осіб. Допомоги від держави, кажуть, немає ніякої. Ще з 2014 року селище внесене в перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тож люди виживають, як можуть
3
Місцева жителька Ольга сушить на сухарі хліб, який їй дали військові.
– Чому звідси не їдете?
– Куди? У мене пенсія – 1400 (гривень). Яке житло я можу знайти за ці гроші? А ще треба прожити. І комунальні
– Чому звідси не їдете?
– Куди? У мене пенсія – 1400 (гривень). Яке житло я можу знайти за ці гроші? А ще треба прожити. І комунальні
4
Шкільна бібліотека. Місцеві кажуть, що раніше книг було більше, але їх постійно «розтягують» на опалення або щоб почитати
5
Серед книжок знаходимо «цинк» від набоїв калібром 5,45. У самому селі вуличних боїв майже не було, а от артилерією тут потрощене геть усе
6
У бібліотеці чомусь досить багато було книг Маркса та Леніна
7
Шкільна актова зала. Вигляд на сцену через вікно. Війна застала її саме з цією декорацією – «Свято 1945»...
8
Написи на розбитих стінах школи
9
Більшість будинків знищена вщент
10
Але є й такі, які можна відновити. На фото – жилий будинок і двір
11
Йдемо далі, зайшли у колишній дитячий садочок. Дивує, як швидко природа відвойовує територію, колись зайнятою людиною
12
В одній із розбитих снарядами кімнат на підлозі все всипане дитячими іграшками
13
Баба Марія. Сама родом із Закарпаття. 1940 року народження. Живе у селищі сама
14
Чоловік помер невдовзі після початку війни. Потім від осколка снаряда загинув син (уся їхня родина – на фото). Вона лишилася зовсім одна
15
Чимось їй допомагають волонтери, чимось – військові. Має город, курей, собаку, кота. Дуже бідкалася, що вибиті вибуховими хвилями вікна завішані «дюрявою» клейонкою – і взимку дуже холодно. «Мені б хоч якісь вікна, аби не дуло. Синочки, ви попросіть там...»
16
Коли ми вже йшли, баба Марія дала нам повний пакет овочів зі свого городу. І напоїла мене каламутною водою населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження
