Стаття українського підсанкційного олігарха Дмитра Фірташа, в якій він закликає Україну відмовитися від перспективи членства в НАТО та співпрацювати з Москвою і Заходом одночасно, викликала резонанс в українському інформаційному просторі. Експерти бачать у проросійських заявах олігарха як економічні, так і особисті мотиви. Що думають інші українські олігархи про євроатлантичну інтеграцію та про зростання безпекових загроз для України? На відміну від Фірташа, не всі вони наразі висловилися публічно. Тому Радіо Свобода опитало фахівців, які відстежують активність великого українського бізнесу та моніторять пов’язані з ним медіа.
Український олігарх зі статками 420 мільйонів доларів, пов'язаний з російським капіталом, проти якого діють санкції України та США, очікує в Австрії екстрадиції до Сполучених Штатів. Вже після згоди уряду Австрії на екстрадицію Дмитра Фірташа, адвокати домоглися продовження суду з цього питання. А наприкінці січня один з адвокатів Фірташа, Ленні Девіс, опублікував статтю свого клієнта у виданні Medium.com
У ній Дмитро Фірташ ставить під сумнів євроатлантичні прагнення України. І агітує за її позаблоковий статус. Багато українців прагнуть нейтралітету, добрих стосунків та торгівлі з усіма сторонами, аргументує свою позицію український підсанкційний олігарх.
«Чому Україна має бути змушена обирати між Анти-Росією та членством у НАТО чи проросійською орієнтацією та Анти-НАТО? Чому ми не можемо бути нейтральними – «Швейцарією Євразії»? Це відповідало б історичному становищу України, що сягає корінням у середньовіччя, на торговому перехресті між Європою та Азією», – йдеться у статті.
Це дасть позитивний економічний ефект для України, зазначає Дмитро Фірташ. «Це означало б більше робочих місць та процвітання для України. Нейтральна Україна не має розглядатися як загроза Америці, Європі чи Росії», – зауважує він.
Між тим, у своїй статті олігарх не згадує, що саме початок гібридної агресії Росії у 2014 році змусив Україну відмовитися від позаблоковості.
Представники Фірташа запропонували опублікувати цю його статтю в деяких українських виданнях. Одне з них,KyivPost, публічно відмовилося публікувати її, назвавши цей текст «провокативним».
Колонка Фірташа: провокація – чи послання лобістам?
Стаття Фірташа про позаблоковість на тлі максимального зростання російської військової загрози: що це було?
Експерти, яких Радіо Свобода попросило оцінити статтю олігарха, стверджують, що появою цього тексту Фірташ переслідує цілком практичні цілі.
Олігархи нерідко «влазять» в схеми, пов'язані з проросійськими силами, маючи надії, що потім ці партнери лобіюватимуть їхні інтересиОлеся Яхно
До проросійської риторики вдаються саме ті українські олігархи, які мають проблеми із західним правосуддям, і Фірташ є прикладом цієї закономірності, пояснює політична експертка Олеся Яхно.
«Такі олігархи нерідко «влазять» в схеми, пов'язані з проросійськими силами, маючи надії, що потім ці партнери лобіюватимуть їхні інтереси. Пригадаймо, як Фірташ та пов'язані з ним гравці напередодні президентських виборів у США долучилися до роздмухування скандалів щодо бізнесу сина Джо Байдена... Чому зараз з'явилася його колонка з проросійським порядком денним? Можливо хтось із представників проросійських сил обнадіяв його (обіцяючи співпрацю), або ж олігарх за допомогою росіян хоче переорієнтувати свій бізнес, щоб вивести його з-під санкцій», – припускає експертка.
Фірташ апелює до тих ініціатив, які висував і ранішеВіталій Кулик
Те, що зараз говорить Дмитро Фірташ, цілком відповідає його стратегії останніх декількох років, визнає в розмові з Радіо Свобода директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
«Фірташ апелює до тих ініціатив, які висував і раніше. Так, в Австрії у 2015-16 роках він створював агенцію для «відбудови України», вона також підіймала питання позаблоковості та створення «гарантійних механізмів територіальної цілісності». Багато в чому його тодішні ініціативи перегукувалися з тим, що транслював тодішній «Опозиційний блок», – пригадує експерт.
Отже, на думку Віталія Кулика, порядок денний Фірташа відтоді незмінний, «лише змінилися певні акценти».
Між тим, у Дмитра Фірташа є не лише «опоненти», а й часткові «однодумці» в середовищі українських олігархів, вважають дослідники.
Віктор Пінчук та його ресурси: від «прозахідної» риторики – до «позаблоковості» та «компромісів»?
Як ставиться до безпекової ситуації навколо України Віктор Пінчук, впливовий український бізнесмен зі статками близько 2,6 мільярда доларів, власник низки телеканалів і співзасновник авторитетних дискусійних майданчиків, таких як «Ялтинська європейська стратегія» (YES)? На відміну від Фірташа, Пінчук останнім часом не робив гучних заяв.
Директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко згадує про те, що заходи, які ініціюють Віктор Пінчук та його фонд, вже багато років поспіль мають чітке прозахідне спрямування.
Позиціонування подій, які підтримує Пінчук, свідчить про те, що він має проукраїнську позиціюГалина Петренко
«Днями я була на одному з таких заходів, ініційованих Віктором Пінчуком, на якому обговорювали, як захистити Україну та протидіяти російській агресії. Там не було самого Пінчука (його виступ не передбачався). Однак саме позиціонування круглого столу та інших подій, які він підтримує, свідчить про те, що він має проукраїнську позицію», – аргументує медіа-експертка.
Віталій Кулик, зі свого боку, закликає розділяти ті думки, які лунають на подіях, організованих Пінчуком, і ті, які можна почути від нього самого та його оточення.
Політолог згадує його статтю у The Wall Street Journal за 2017 рік і колонок в українських медіа за той самий період, в яких олігарх стверджує, що «вірогідність нашого вступу до НАТО на нинішньому етапі наближається до нуля». Пінчук наголошує, що він прихильник вступу України до Альянсу, але на цьому етапі він пропонує не «ломитися у зачинені двері», а натомість домагатися від Заходу гарантій безпеки, дбати про обороноздатність України і про досягнення нею європейських стандартів.
«У своїй статті Пінчук був у дечому наближений до позиції Фірташа і говорив про потребу деескалації завдяки позаблоковості України, про інше прочитання Будапештського меморандуму тощо. Проте він не надто використовує медіа для пропаганди цієї своєї позиції. Однак зараз Віктор Пінчук буде активізуватися і через свої івенти просувати цей наратив», – прогнозує Віталій Кулик.
Коломойський та його ЗМІ: «коливаються разом з лінією партії»?
Медіаексперти, які відстежують порядок денний основних українських телеканалів та інтернет-ресурсів, не помітили у медіа-пулі Ігоря Коломойського (його статки оцінюють в 1,8 мільярда доларів) крену у проросійський бік, або ж закликів до відмови України від НАТО.
«Позиція телеканалів Коломойського – так само проукраїнська та прозахідна (як і в переважної більшості українських медіа). Я регулярно відстежую їхні новини та програми, і не бачу в цьому контенті відходу від прозахідної позиції. Оскільки в Україні журналісти рідко користуються великою незалежністю від власника медіа, навряд чи позиція телеканалу явно суперечить нинішній позиції власника», – оцінює Галина Петренко.
На початку війни на Донбасі Ігор Коломойський робив проукраїнські заяви. Більше того, він та люди з його оточення відкрито демонстрували, що організаційно й фінансово підтримують ЗСУ, Нацгвардію та добровольчі батальйони у їхньому складі.
Але три роки тому наративи українського олігарха різко змінилися. У травні 2019 року Ігор Коломойський заявив в інтерв’ю проекту Bihus.info, що війна, яка фактично триває на Сході України – це «громадянський конфлікт». Його заява викликала суспільний резонанс і обурення багатьох українців. Оскільки таке визначення російській гібридній окупації найчастіше дає саме Кремль.
Зміна риторики Коломойського збіглася в часі з активізацією кримінальних проваджень проти нього у Сполучених Штатах: ішлося про виведення коштів з українського «Приватбанку», які частково потрапили до США.
Тоді пасаж Коломойського про «громадянський конфлікт на Донбасі» експерти пояснили його «розворотом в бік Росії».
Відтоді Ігор Коломойський не робив інших резонансних заяв про безпекову ситуацію навколо України. З іншого боку, низка медіаекспертів не побачила у ЗМІ, пов’язаних із ним, явного розвороту в бік Кремля.
Медіахолдинг Коломойського «коливається разом з лінією партії» «Слуга народу»Віталій Кулик
Попри те, що олігарх має проблеми з американською «Фемідою», його ЗМІ більш явно відображають позиції Банкової, ніж їхнього власника, так це пояснює Віталій Кулик.
«Коломойський не спекулює своєю позицією з безпекових питань. І його медіахолдинг (зокрема, канал «1+1») «коливається разом з лінією партії» «Слуга народу», і більше відображає наративи, які генеруються Андрієм Єрмаком та Банковою» – так оцінює ситуацію експерт, що досліджує вплив олігархів в Україні.
Експерти про Ахметова: проукраїнська риторика – в інтересах його бізнесу
Більшість українських олігархів, які мають основні бізнесові активи і мешкають в Україні, в умовах зростання загрози з боку Кремля не транслюють проросійський порядок денний, бо він кардинально суперечить їхнім інтересам, пояснює Олеся Яхно.
«Олігархи, які з України нікуди не їдуть, не проголошують проросійських наративів. Це безглуздо в ситуації, коли Росія намагається нав’язати Україні та Заходу свій абсолютно неадекватний порядок денний про «нерозширення НАТО, – вважає експертка. – Навіть якщо хтось має такі думки – публічно він не буде з ними виходити».
До того ж, вважає Олеся Яхно, значна частина українських олігархів орієнтуються на західні ринки капіталу та цінують свої зв’язки з розвиненими державами. А крім того, вони не пробачать втрат, яких зазнали через початок російської гібридної агресії у 2014 році.
«Олігархи можуть мати конфлікт з українською владою, але для них це не стане передумовою повернутися в бік Росії. До того ж, вони самі втратили внаслідок російської агресії від 20 до 50% своїх активів. Рінат Ахметов – втратив чи не найбільше з них», – згадує Олеся Яхно його колишні активи на окупованій частині Донбасу.
Іншої думки про погляди Ріната Ахметова (найбагатшої людини України, зі статками 11,7 мільярда доларів) дотримується Віталій Кулик.
«У Ахметова – ситуація та сама (що і в Пінчука), але він відверто не говорить про позаблоковість. На його медіамайданчиках дають висловитися представникам різних точок зору. Але більшість спікерів схиляються до умиротворення (Росії) або багатосторонніх компромісів, які би включали в себе і поступки щодо євроатлантичної інтеграції. Кількість прихильників такої точки зору на каналах Ахметова є більшою, ніж прихильників євроатлантичної інтеграції», – зауважує політолог.
Що говорить про це сам Рінат Ахметов? В останні тижні він не робив публічних заяв про євроатлантичний курс України та безпекові загрози для неї.
Втім, восени минулого року він відповів на закиди президента України Володимира Зеленського про нібито «втягування» його у проросійський переворот.
Ахметов наполягав на тому, що був і залишається патріотом України.
Як громадянин України, найбільший інвестор, і далі захищатиму вільну Україну, вільну економіку, демократію та свободу словаРінат Ахметов
Він також наголосив, що його позиція – «незалежна демократична та цілісна Україна з Кримом та моїм рідним Донбасом» – залишається незмінною і він її підтверджує своїми діями.
«Як громадянин України, найбільший інвестор, платник податків і роботодавець країни і далі захищатиму вільну Україну, вільну економіку, демократію та свободу слова. І зроблю все від себе залежне, аби авторитаризму та цензури в Україні не було», – зазначив Ахметов у письмовому коментарі Радіо Свобода.
Порошенко: зовнішньополітичний порядок денний не змінився, у внутрішньоукраїнському – є нюанси?
І сам Петро Порошенко (його статки оцінюють в 1,6 мільярда гривень), і телеканали, які пов'язують з ним, незмінно транслюють прозахідні позиції, визнає Галина Петренко.
«Телеканалам, які зараз формально не належать Порошенку, можна закидати різні недоліки, як-от відсутність балансу думок... Але зараз вони, як і раніше, зберігають прозахідний погляд на висвітлення подій навколо України», –каже вона.
У зовнішній політиці Порошенко та представники його партії незмінно відстоюють прозахідний курс України, надання їй зброї та членства у НАТО. Проте на внутрішньоукраїнському рівні основний їхній мотив – протистояння з владою.
Говорить про це і Віталій Кулик.
«Порошенко критикує владу та всі її здобутки у спробах домовитися з колективним Заходом, його депутати торпедують ініціативи Зеленського в євроінтеграційному процесі. Проте позиція Порошенка щодо членства в НАТО і ЄС не змінилася, це видно на рівні заяв та дій його депутатів на міжнародних майданчиках. Але інколи складається враження, що всередині країни (не на міжнародному рівні) для фракції Порошенка діє принцип «чим гірше, тим краще», – оцінює експерт.
Фірташ: закономірність чи виняток?
Серед інших політичних та бізнесових фігур, які мають вплив на медіа, експерти виділяють досить великий діапазон поглядів: від відверто проросійських та антиєвроінтеграційних, як у власника телеканалу «Наш» Євгенія Мураєва, до прагматичних поглядів на війну та бізнес власників українських агрохолдингів.
Аналітик Інституту масової інформації Олена Голуб відстежує зміни в контенті українських медіа. І, визнає вона, Фірташ та його точка зору залишаються винятком, тоді як інші медійні майданчики україньких олігархів не транслюють поглядів власників на війну, євроінтеграцію і НАТО.
«Фірташ – це виняток. Навіть Віктор Медведчук (співголова партії ОПЗЖ та кум президента Росії Володимира Путіна) зараз не акцентує уваги на своєму ставленні до Росії та до євроатлантичних перспектив України: він коментує переважно перебіг кримінальних проваджень проти нього. Петро Порошенко – теж більше зосереджений на кримінальному переслідуванні з боку влади. Що ж до контенту в українських медіа, то він переважно прив'язаний до певних інформаційних приводів, а не до поглядів власників, за винятком відверто замовних публікацій», – зауважує експертка.
Зі свого боку, директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко зауважує, що, окрім Фірташа, проросійських «винятків» небагато: найрадикальніший із них, вважає вона – це власник телеканалу «Наш» Євгеній Мураєв.
«Позиція, яку транслює Мураєв з осені, від початку ескалації – вона не просто проросійска. На мою думку, вона взагалі шовіністична. Це позиція, яка ставить під сумнів рівність представників різних народів та транслює «поділ людей на сорти», – визнає експертка.
Українські олігархи, чиї точки зору не проявляються на телеканалах чи в публічній діяльності, також занепокоєні безпековою ескалацією навколо України, яка погіршує їхній бізнес. Ідеться, зокрема, про власників агрохолдингів, які представлені у парламентських групах, таких як «Довіра», «За майбутнє», а також мають групи впливу в межах великих політичних сил. Про це згадує, зокрема, Віталій Кулик.
«Їхні доходи в кінці 2021 – на початку 2022 року знизилися, вони переживають певні виклики через ціни на енергоносії, і час від часу від представників цих фінансово-промислових груп, які є у Верховній Раді, про необхідність «швидкого миру», – констатує політолог.
На його думку, «непублічні олігархи» таким чином передають свій меседж владі, але не намагаються виробляти власні безпекові рішення.
Переважна більшість українських олігархів та їхніх медійних майданчиків не озвучують проросійських наративів: це суперечить їхнім бізнесовим інтересам, за винятком тих, хто виїхав за кордон та (або) має проблеми з західним правосуддям, узагальнює політолог Олеся Яхно.
Між тим, думки експертів можуть відрізнятися від позицій самих представників великого бізнесу. Тож Радіо Свобода пропонує висловити свою позицію про євроатлантичні перспективи України, про безпекові виклики, що постали перед нею, Віктора Пінчука, Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського та інших осіб, так чи інакше згаданих у цій публікації.
Що ж до пов’язаних із ними медіа, то фахівці, з якими поговорило Радіо Свобода, говорять про необхідність детального та неупередженого контент-аналізу для розуміння того, як часто лунають на них проросійські наративи.
