Міністерство у справах ветеранів в Україні з’явилося в листопаді минулого року. У новому уряді його очолила Оксана Коляда. У колишньому Кабміні вона була заступником міністра у справах ветеранів. І лише в день призначення Коляда дізналася, що разом із Міністерством ветеранів у підпорядкування вона отримує ще одне – у справах тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, адже в нинішньому уряді їх вирішили об’єднати в одне.
Журналісти проекту Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» «Настоящее время» поговорили з Оксаною Колядою про несподіване призначення, а також про те, як далі будуть жити переселенці і ветерани в Україні.
– Сьогодні четвертий день на посаді міністра?
– З 29-го, так.
– Як відчуття?
– Нормально, багато роботи.
– Я бачив потужний флешмоб у соціальних мережах «Вона зможе». Вас підтримали ветерани, це тільки одна громадська організація, чи їх кілька?
– Взагалі, все почалося з міжнародного ветерансько-волонтерського форуму. Ми його проводимо вже другий рік поспіль, і на першому форумі, де нам вдалося зібрати понад 120 ветеранських організацій, було озвучено політичне рішення про створення Міністерства у справах ветеранів і тодішнім президентом Порошенком, і послом в Україні Сполучених Штатів Марі Йованович. Цього року в нас знову було завдання – зберегти Міністерство у справах ветеранів, тому що було багато розмов, що відомство реорганізують, ліквідують і віддадуть функції або Міністерству оборони, або Міністерству соціальної політики, тому для нас було серйозним викликом і завданням запросити і забезпечити участь президента в проведенні цього форуму і провести таку певну підготовчу роботу стосовно того, що все ж таки Міністерство має бути, і має бути суб’єкт, який буде лобіювати інтереси ветеранів України.
– Флешмоб називався «Вона зможе». Вона зможе?
– Зможе однозначно, куди подітись. Я думаю, що для мене це серйозний виклик, але, чому б ні? Принаймні, за ті роки, які я займаюсь ветеранською тематикою, я знаю і я бачу ідеальну ефективну модель надання сервісів для ветеранів. Єдине, що я хотіла б сказати: флешмоб «Вона зможе», підтримка ветеранської спільноти – для мене особисто це величезна відповідальність перед усіма, хто мене підтримав.
– Ви були заступницею Ірини Фріз, яка була попереднім міністром у справах ветеранів, і вона з команди Петра Порошенка. Це людина Порошенка, абсолютно, вона цього не заперечує, і ви асоціювалися також із командою Порошенка, зараз ви в «Зе» команді. Ви не відчуваєте себе на чужій території?
У команді зібрались молоді прогресивні люди, кожен швидко біжить за своїм напрямком, і я думаю, у нас вдасться сформувати круту і класну команду незалежно від політичної належності
– Дивіться, насправді я ніколи не була в жодній команді: я не була в команді Порошенка, я ніколи не була членом жодної партії. Я завжди себе вважала військовою або державним службовцем-чиновником. І в команду Ірини Фріз мене запросили як людину, яка була в темі, яка працювала, яка могла очолити певний напрямок, а не в контексті якихось політичних рішень, і в цю команду мене запросили, знову ж таки, як делегата від ветеранської спільноти. І якщо ви запитуєте, чи відчуваю я на сьогодні себе чужою в тій команді, в команді Кабінету міністрів, – ні, тому що там зібрались молоді прогресивні люди, кожен швидко біжить за своїм напрямком, і я думаю, у нас вдасться сформувати круту і класну команду незалежно від політичної належності.
– Як ви дізналися, що ваша кандидатура буде в списку міністрів нового кабінету?
– Мені зателефонували з офісу президента і запросили на розмову до Олексія Гончарука. Ми з ним коротко поговорили про моє бачення роботи Міністерства у справах ветеранів, наступного дня мене запросили на співбесіду до Володимира Зеленського. Ми розмовляли, стоячи на ногах, чотири хвилини, напевно. Він мене запитав: «Що ти хочеш зробити для ветеранів найближчим часом, щоб їм стало краще жити, ніж було раніше?», ми обговорили напрямки, і: «Добре, все. Працюємо».
– Це була єдина зустріч із президентом?
– Так. Наступного разу ми побачилися у Верховній Раді, коли голосували за уряд.
– І коли ви дізналися, що, окрім звичного Міністерства ветеранів, звичної роботи, що робилася до того, там є ще такий надзвичайно великий додаток у вигляді Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб?
Міністр у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб – тут абсолютно різні цільові групи і аудиторії, які насправді ідеологічно дуже складно між собою поєднуються
– Я про це дізналася в день мого призначення. Тобто, коли мені потрібно було писати заяву на посаду міністра, мені прийшла смс про те, що посада буде називатися: міністр у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.
– Яке було відчуття?
– Відчуття нерозуміння. По-перше, тут абсолютно різні цільові групи і аудиторії, які насправді ідеологічно дуже складно між собою поєднуються, ось бурхливе таке обурення, обговорення в ветеранській спільноті, тому що вони не зрозуміли цього об’єднання, моє відчуття також було таке, я, все-таки, вважаю себе людиною військовою, і більше належу до ветеранської спільноти, тому в мене також були такі суперечливі відчуття: як я зможу працювати і з тими, і з тими?
– Не хотілося сказати: «Все, я відмовляюсь»?
– Ви знаєте, для мене важливіше залишитися і щось робити для ветеранів, тобто я розуміла: я можу сказати і піти, для мене це не принципово, я завжди вважала, що не посада визначає ефективність. Можна бути ефективною поза державним органом на чолі якоїсь громадської організації або благодійного фонду і бути неефективним міністром, а можна бути ефективним міністром, тому що ти маєш більше інструментів, щоб впроваджувати системні зміни, а не точково працювати за напрямами.
– Із ветеранами зрозуміло, вони люблять, вони підтримували, вони запропонували, а що робити з великим пластом людей, які не є ветеранами, але також постраждали від бойових дій? Є якесь бачення?
І для ветеранів, і для внутрішньо переміщених осіб ключовим завданням є максимально ефективне і спрощене надання їм сервісів
– По-перше, я вникаю в соцправо, і в нас була вчора велика нарада в Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Звичайно, є. Тому що, як на мене, і для ветеранів, і для внутрішньо переміщених осіб таким ключовим завданням є максимально ефективне і спрощене надання їм сервісів. І тим, і тим потрібні якісь сервіси, просто набір в одних один, а в інших – інший. І, по-перше, потрібно визначити, скільки їх, як ефективно використовувати на це бюджетні кошти, яким чином ці сервіси надавати. Звичайно, я розумію, що потрібна ефективна гуманітарна політика на тимчасово окупованих територіях, інформаційна політика. Власне, ми маємо показати, що Україна є привабливою для них, в першу чергу, тобто за їхній розум ми маємо поборотись. Тому на сьогоднішній день в мене є план такий: я хочу зібрати проектний офіс, я хочу зібрати групу експертів, які працювали за цими напрямками, послухати їх, сформувати якусь певну стратегію, і вже рухатись за цією стратегією далі.
– Власні думки якісь є? На людському рівні: зробити центр допомоги там, де за спрощеною процедурою будуть видаватися документи?
– Мені подобається модель Ізраїлю. Я була у відрядженні у квітні цього року, і так склалося, що я була у складі Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, і я зрозуміла одне: там, де Україна латає дірки – з ветеранами, з переселенцями, з іншими категоріями, – Ізраїль працює комплексно. У плані реінтеграції всіх категорій у громаді.
Тобто в них є громади. В громаді є центри стресостійкості, де вони надають психологічну допомогу і підтримку, є організації, які працюють з працевлаштуванням, з освітою, для будь-кого, хто постраждав внаслідок бойових дій. Так вони активно працюють з дітьми, вони відкривають реабілітаційні центри для всіх. Так, я розумію, що в Україні буде важко взяти модель і посадити іншу – ні, в нас історія має бути своя індивідуальна, але треба краще вибрати й імплантувати в Україні.
Як поєднати тих людей, хто воював, і тих, які переїхали сюди, – як їх разом помирити?
Тут складно буде… от для мене найскладніше в моїй роботі, в цьому міністерстві, – от як поєднати тих людей, хто воював і, можливо втратив своїх рідних, побратимів, товаришів, постраждав, був поранений, і тих людей, які переїхали сюди. І вони ж інколи вважають, що це вина саме тих людей, які покинули ту область. А коли ще родичі в них там ще живуть… Ось оця ідеологічна складова – як їх разом помирити? Напевно, це буде завдання номер один.
– Чи входить в плани міністерства, наприклад, повернення тих територій? Реінтеграція? Яким чином це можна зробити? Говорили про це з прем’єром чи з президентом? Ну, я розумію, що за чотири хвилини мало що можна обговорити з президентом, але, може, він натякнув?
– Дивіться, коли ми говорили з прем’єром і президентом, на співбесідах, за той час, ми взагалі говорили тільки за ветеранську тематику. З президентом про реінтеграцію, про повернення тих територій ми ще не проговорювали, з прем’єром говорили. По-перше, я тут хочу зазначити, що ми зустрічалися з ветеранами, з прем’єром, і все ж таки говорили про те, що Міністерство у справах ветеранів має бути окремим міністерством, а всіма цими функціями мають займатися інші органи.
– Він погодився на це?
– Він сказав, що ми готові зараз формувати робочу групу з числа Мін’юсту, Мінфіну, Мінсоцу і Міністерства у справах ветеранів, щоб проговорити цю ситуацію. Тобто він … до речі, якщо ви бачили його пост на його сторінці, він визнав, що це, можливо, було не зовсім ефективно – поєднати ці два міністерства, і зараз ми будемо думати, як вийти з цієї ситуації.
– Тобто ви будете їх розділювати?
Будемо говорити про можливе переформатування міністерства
– Будемо говорити про це. Про можливе переформатування міністерства.
– А чия ідея була взагалі об’єднати?
– Прем’єра. Це була його ідея. Прем’єра. Він визнав про те, що в уряді взагалі не бачили Міністерства у справах ветеранів. І це, до речі, було прохання президента. Він сказав, що я пообіцяв ветеранам, і я не можу не стримати свого слова, тому давай думати, як Міністерство у справах ветеранів залишити все ж таки. І от виникла в нього така ідея, і ми думаємо. Ну звісно, якщо міністерство залишиться в такому форматі – то це міжвідомча діяльність різних відомств: Служби безпеки України і Міністерства екології та енергетики. Тому що МінТОТ, виявляється, із своїм функціоналом моніторить екологічну ситуацію на окупованих територіях і на прифронтових територіях. До їхнього функціоналу також входить якась складова протимінної безпеки. Це також співпраця з Міністерством внутрішніх справ, з Міністерством оборони на предмет протимінної діяльності на територіях, як окупованих, так і на прифронтовій зоні. Це і питання внутрішньо переміщених осіб. Є якийсь великий закритий реєстр, який ніколи ніхто не верифікував і не перевіряв. То ми на сьогоднішній день робимо виплати. Там, по-моєму, три мільярди на рік 19-й було закладено на ці виплати внутрішньо переміщеним особам. Але не розуміємо, які з них живуть в громадах і справді потребують цієї підтримки, а які уже давно повернулися на окуповану територію і, можливо, приїжджають лише отримують цю допомогу. І з цим також треба розбиратися.
– Ну, власне, так, цифри відрізняються. Там від мільйона до півтора мільйона. Там є статистика за 15-й рік. Окремо рахує ООН, окремо рахує МінТОТ. Хоча ви збираєтесь порахувати, скільки людей потребує допомоги і чи будуть отримувати якусь допомогу люди, які постійно проживають на окупованих територіях?
– Значить, з цифрами бардак всюди. Ну, я чесно визнаю. І в Міністерстві у справах ветеранів також. Ми зараз намагаємось впровадити єдиний державний реєстр ветеранів, тому що в нас немає статистики. Я задалась питанням: скільки в нас, припустімо, ветеранів війни в Афганістані? А немає такої цифри. Є окрема графа «учасники бойових дій на території інших держав». Так, ми, на секундочку, в цьому році виділили двісті мільйонів гривень на закупівлю житла учасникам дій на території інших держав. Хто? Де там? Не зрозуміло. Ми абсолютно, так само не розуміємо з переселенцями. Ми не розуміємо, які в них потреби, який в них соціальний статус, чи забезпечені вони житлом, чи потребують медичного забезпечення, чи є в них діти, які потребують негайного влаштування в дитячий садок, чи, може, в них є пільга для вступу до вищих навчальних закладів.
Тобто ми на сьогоднішній день не розуміємо, скільки нам потрібно грошей з державного бюджету на те, щоб задовольнити їхні потреби і надати їм можливості реінтегруватися. Тому що, що в тієї категорії, що в тієї – завдання реінтегруватись, повернутись до нормального життя. І оці єдині реєстри – бази даних – це першочергові наші завдання, тому що інакше ефективно ми працювати не будемо.
– Як будете їх рахувати?
– Якщо створювати реєстри, нові, я бачу так собі, що ми знову попросимо у всіх подати розширений пакет даних, отримати, можливо, якусь електронну картку, для користування тим же безкоштовним проїздом у транспорті, так, в нас також є проблеми з перевізниками, тому що вони дають одні цифри, ми не розуміємо, скільки ми маємо їм відшкодовувати, тому це непорядок. І коли ми почнемо оцю подачу нових документів і видачу електронних карток, ми зможемо елементарно порахувати, скільки їх, так. Коли вони будуть подавати ці документи, то ми будем намагатись заповнювати їхні і соціальні потреби, отримувати якусь медичну інформацію, хоча б у вигляді епікризу, розуміння їхнього сімейного стану, потреб в освіті, в допомозі дітям і так далі. І тоді ми зможемо провести аналіз і скоригувати виділення державних коштів на задоволення якихось їхніх потреб. Якщо говорити про реєстр ветеранів – то є уже закон, є постанова про розробку технічного завдання, тому ми вже бачимо, як це можна зробити, тим більше, що вчора прем’єр на нараді в офісі президента заявив, що наступний рік буде роком «цифровізації», і ми будемо переходити, вся держава перейде на єдині бази даних, буде перепис населення, і ми будемо зводити цю інформацію в єдине джерело.
– Тобто починатиме Кабмін будувати «державу в смартфоні»?
– Так.
– І акредитації в Верховну Раду вже будуть не на папірці?
– Ну, принаймні, мені вчора видали посвідчення в Кабмін – вже електронну картку, тобто не книжечку, а електронну картку, по якій я буду проходити.
– А є показати?
Із 1 жовтня ми переходимо повністю на електронний документообіг. Ми не будемо обмінюватись між відомствами папірцями
– Є… І, до речі, з 1 жовтня ми переходимо повністю на електронний документообіг. Ми не будемо обмінюватись між відомствами папірцями. Про це також міністр вчора заявив, відповідне рішення було прийняте на засіданні уряду.
– За місяць?
– За місяць, так.
– Повністю?
– Повністю. Він сказав, що ми свідомі, що буде складно, але інакше не буде. Тобто ми якщо будемо якісь перехідні періоди собі визначати, це буде занадто довго і болісно. А так визначилися, що 1 жовтня між відомствами у нас ніяких паперових обмінів немає. То ми ж доходили, що ми погоджуємо будь-яку постанову Кабінету міністрів і кожному міністерству розвозимо отакий стос паперу, а потім вони нам її повертають таким стосом.
– Тобто і в перспективі ні ветеранові, ні переселенцю не треба буде збирати отакий стос якихось паперів?
– Так.
– Заносити в один кабінет, отримувати довідки про довідки?
– Все в телефоні, в планшеті, в гаджеті. Онлайн-платформа, куди ти заходиш у свій кабінет, бачиш всі свої сервіси, можеш зв’язатись із працівником відомства, отримати консультацію, отримати будь-яку довідку в онлайні, замовити собі путівку в реабілітаційний центр або санаторій – все тільки в онлайн-режимі.
– Це буде як кабінет користувача?
– Так, так, абсолютно вірно.
– Що будуть робити люди, які на непідконтрольних Києву територіях, яким чином для них це буде реалізовано?
– У мене немає поки відповіді на це запитання, але ми будемо думати.
– Планується зустріч іще одна, повного складу Кабінету міністрів, із президентом? Може, кожен профільний міністр назбирає якихось запитань…
– Я думаю, що ми періодично будемо так робити. Тим більше, що, до речі, мені провели прямий телефон з керівником офісу президента, тому я думаю, що в нас буде така тісна співпраця.
– З Андрієм Богданом?
– Так. Ми достатньо часто зустрічаємось насправді з Кабінетом міністрів, і туди приходять представники офісу і заступники голови офісу президента. Я поки що з ними знайомлюсь тому, що там змінилась команда, я їх не знаю, але менше з тим, поки що я бачу якусь конструктивну розмову.
– Під час передвиборчої кампанії від команди президента, від Богдана саме, також багато було неоднозначних заяв, які ветеранам не подобалися, ми моніторили соціальні мережі, і ті люди, які вас пропонували на цю посаду, їх не підтримували. Чи говорили ви з керівником офісу президента?
Знову не хочеться давати пусті обіцянки і казати, що ви маєте право, але ми не можемо вам його забезпечити, тому що в бюджеті немає грошей
– Ні, ні. Особисто я про це з ним не говорила, а стосовно там якихось його висловлювань, думаю, що це… для мене важливіше бути ефективною і мати нормальну комунікацію з прем’єр-міністром для ухвалення якихось швидких рішень. І ще важливо мати нормальний діалог із Верховною Радою, зокрема, з комітетами, які стосуються нашої діяльності. До речі, з головою комітету соціальної політики захисту прав ветеранів ми уже провели декілька зустрічей, це Галина Третьякова, в нас є спільне бачення щодо закону, знову ж таки, про статус ветерана, з іншим комітетом ми домовилися, які займаються реінтеграцією тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщеними особами, зустрітись найближчим часом, тому, що від них залежить швидке ухвалення потрібних для нас законопроектів. Тому що, припустімо, ветеранам – найближча для мене тема, тому і говорю про неї, – в нас є вже напрацьований законопроект, оновлений, про статус ветерана, де ми чітко визначаємо, хто наш клієнт. Це нам набагато спрощує нашу роботу і ефективне використання бюджетних коштів, тому що на сьогоднішній день у нас діє законопроект, закон, точніше, 93-го року, там, де є пільги ще на точку радійну, місцевий телефон дротовий, право купівлі продуктів або товарів покращеного вжитку, пам’ятаєте, такі були магазини «Берізка», де за валюту все купували (йдеться про мережу валютних магазинів, що існувала в радянські часи; «Берізками» вони називалися в Росії, в УРСР це були «Каштани» – ред.). От уявіть, що в цьому законопроекті, в законі, точніше, є ці всі норми. Тобто ми взяти на себе відповідальність і хочемо оновити: а) категорії тих, ким ми займаємось, нашого клієнта, і б) пакети послуг і можливостей для них, які ми їм будемо гарантувати. І все це дуже серйозно, тому що знову не хочеться давати пусті обіцянки і казати, що ви маєте право, але ми не можемо вам його забезпечити, тому що в бюджеті немає грошей.
– Прем’єр казав, за якою логікою він об’єднав ці міністерства? Я так розумію, що це МінТОТ приєднали (до Мінвету – ред.), а тепер немає враження, що це вас приєднали до МінТОТу і віддали вам МінТОТ?
Побоювання ветеранів складаються також не лише з ідеологічної сторони, а й з кількісного аспекту: внутрішньо переміщених осіб вдесятеро більше, ніж учасників бойових дій
– Ні, МінТОТ, насправді і на законодавчому рівні, приєднали до нас, тобто Мінветеранів залишається, і ми навіть скорочену назву залишаємо – Мінветеранів. А функціонал Міністерства тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб вливається до нас. Логіка була та, що і там, і там люди постраждали від війни. Адмініструвати ці всі програми ефективніше в одному місці, в одному міністерстві. Тому що є, припустімо, державна програма забезпечення житлом учасників бойових дій, є державна програма забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Усі побоювання ветеранів складаються також не лише з ідеологічної сторони, а й з кількісного аспекту. Давайте будемо відвертими: внутрішньо переміщених осіб вдесятеро більше, ніж учасників бойових дій. І вони знову бояться загубитися в цьому великому масиві людей, які мають право на гарантовані певні пільги і можливості від держави, це було на прикладі Києва, київських ветеранів, для отримання житла учасникам бойових дій. Комусь в останній момент захотілось додати туди категорію внутрішньо переміщених осіб, і ветерани кажуть, що тепер, з огляду на те, що тих набагато більше, вони втрачають своє право на забезпечення житла. Тому тут у нього була логіка більш ефективного адміністрування державних, бюджетних програм, тому що десь вони перекликаються.
– Скільки людей у Мінветі працює?
– У Мінветі зараз, з урахуванням переведених зараз, державної служби у справах ветеранів, десь близько 100 осіб.
– А в МінТОТі?
– Але я думаю, що ми будемо переформовувати колектив, структуру і будемо проводити якісь певні атестаційні комісії, конкурси і брати все ж таки на роботу людей за рівнем ефективності. І, до речі, десь днями у Верховній Раді має слухатися закон про якраз реформу, про адмінреформу, про спрощений варіант прийняття на державну службу і звільнення з державної служби. Тому я сподіваюсь, що ось ця неможливість набрати молодих, прогресивних, ефективних менеджерів в команду – зміниться ця ситуація, і в мене така можливість буде. Тому що, припустімо, за цим законодавством державну службу у справах ветеранів було ліквідовано, але ми не мали законного права звільнити частину цих людей. Ми мусили їх перевести у Міністерство у справах ветеранів.
– Ви вважаєте їх неефективними? Ви проводили якусь атестацію, чи як?
– Я вважаю, що вони не всі ефективно працюють. І думаю, що в контексті якраз формування «держави в смартфоні» в нас відпаде потреба в такій кількості людей. Тому що, давайте будемо відвертими, в нас є підрозділи, які займаються суто відписками для громадян. Ну, тобто вони приймають листи і цілими днями їм відписують. Зараз міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет займається питанням цифрової якоїсь бази прийому звернень громадян, яка буде направлятися на усі відомства і в електронному вигляді знову відправлятися громадянам. Тобто це в нас мінус третина всього колективу, який залишився від державної служби у справах ветеранів.
