Архівні документи свідчать: УПА становила небезпеку не лише для компартійної влади СРСР, а й гітлерівської Німеччини, наголошує газета «День».
Видання нагадує, що в голови кількох поколінь українців компартійні ідеологи протягом десятиліть втокмачували тезу про те, що вояки Української Повстанської Армії були «вірними прислужниками гітлерівців, які стріляли у спини радянських воїнів».
«І лише після того, як Радянська імперія сконала, ми дізналися багато правди про діяльність УПА і її вояків», – зазначає газета.
Чимало фактів свідчать, що німецьке командування боролося з вояками УПА не менш завзято, аніж з радянськими партизанами.
«Радянська влада робила все можливе для дискредитації і фізичного знищення УПА, – переконаний кандидат історичних наук Володимир В’ятрович, ексголова Українського інституту національної пам’яті. – Зокрема, створювалися спецзагони, агентурно-бойові групи, які підпорядковувалися НКВС. Вони діяли майже аж до 1953 року».
Влітку 1945 року, як свідчать архівні дані колишнього НКВС, у західних областях України під виглядом повстанців діяли 156 спецгруп НКВС, які налічували 1783 осіб. З травня 1944-го по квітень 1945-го лише одна спецгрупа «Орел» у складі 35 осіб, створена управлінням НКВС по Рівненській області з колишніх радянських партизан, провела близько двох сотень операцій, знищивши 526 повстанців та затримавши 140. Їхні жертви, мабуть, до останнього подиху були впевнені, що потрапили до рук УПА. Чекісти – із санкції вищого партійного керівництва – створювали подібні групи з числа криміналітету, стверджує автор статті Сергій Зятьєв.
Він нагадує, що вище керівництво «країни рад» націлювало на боротьбу з повстанцями і партизанів. Зокрема, у серпні 1944-го Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення передати партизанську дивізію імені Сидора Ковпака до НКВС УРСР. У повному складі і зі всією зброєю «для проходження подальшої служби, використавши її в першу чергу для якнайшвидшої ліквідації націоналістичних банд».
Докладніше про боротьбу радянської влади проти УПА йдеться в статті «Армія без держави».
Газета «День» пише про необхідність створення «Кримської платформи», мета якої обговорення питання захисту прав людини на окупованому Росією півострові, а в перспективі і повернення української території.
Платформа має покривати кілька вимірів: найвищий політичний рівень (лідери країн), рівень міністрів закордонних справ та міністрів оборони, а також експертний рівень.
Зараз, як інформує видання, Україна активно працює щодо залучення міжнародних партнерів до участі в «Кримській платформі». З публічних заяв представників МЗС України відомо, що відповідні пропозиції Києвом вже зроблені для США, Великої Британії, Німеччини, Туреччини, Польщі і навіть Словаччини.
Про те, наскільки ця ініціатива Києва буде ефективною у статті «Як наблизити деокупацію?» аналізують експерти видання. Так громадський і політичний діяч Андрій Сенченко переконаний, що потрібно використовувати всі можливості. Але вважати, що подібна платформа – все, що необхідно для звільнення Криму, буде фантазією.
Поряд з «Кримською платформою» необхідно активізувати дії гарантів за Будапештським меморандумом. Адже до «Кримської платформи» долучаються країни, які готові нам допомагати, а в Будапештському форматі є великі потужні країни, які нам зобов’язані, наголошує експерт.
На патріотизмі без лібералізму можна побудувати лише авторитаризм. А лібералізм без патріотизму – кінець незалежності. Поки що політики з двох таборів бояться, що простягнуть руку іншому виборцю і втратять свого. Та злука лібералів і патріотів відбудеться, – переконує читачів тижневика «Країна» філософ Олексій Панич.
Він вважає, що об'єднання лібералів і патріотів неминуче. Бо на одному патріотизмі можна побудувати лише патріотичний авторитаризм. Перше поступово вивітриться, а друге залишиться. А лібералізм без патріотизму – кінець незалежності. Сприятиме перетворенню України на колоніальний додаток Росії. Або міжнародного капіталу. Політичний центр, на думку експерта, має обстоювати національні інтереси жителів саме цієї нації і території, залучаючи міжнародні гроші.
На виборах схід чи захід перемагали, лише коли до них доєднувався центр. «Слуга народу» розпочав інший тип політичної гри. Партія видавалася центристською. Не мала ні західного, ні східного спрямування. Справді об’єднала українців. Але ця ідея вичерпує себе, переконаний дописувач. Всередині партії нема підтримки центристської ідеології. А національна свідомість формується повільно. Більше про ідеологію чинної влади і про те, що може об'єднати українців, йдеться в матеріалі «Місцеве самоврядування має зробити Україну зручною для життя».
