- «Зламаний уряд України відлякує інвесторів»: зміна уряду стала «погромом» – Forbes
- «Росія зміцнює зв’язки з Кримом, заморожує конфлікт із Заходом» – The Wall Street Journal на роковини анексії
- Як досвід Канади може допомогти Україні: не кидатися в створення «координаційної ради» з сепаратистами – Роман Ващук на сайті Atlantic Council
«Зламаний уряд України відлякує інвесторів», пише в виданні Forbes його старший кореспондент із питань бізнесу й інвестицій на ринках, що розвиваються, Кеннет Рапоза. Володимирові Зеленському, колишньому успішному телевізійному акторові й продюсерові, довірили позбутися воєнного конфлікту з Росією й корупції і вивести Україну далі від межі «держави-невдахи», на якій вона перебувала ще не так давно. Минулого року він був обраний 73 відсотками голосів на виборах, а нині його популярність уже становить близько 40 відсотків, пише автор, посилаючись на опитування Центру Разумкова, оприлюднене наприкінці лютого.
При цьому автор звертає увагу на те, що прямі закордонні інвестиції в Україну падають, економічне зростання за 2019 рік розчаровує; відсоткові ставки впали за останні роки приблизно на 7 відсотків і нині становлять близько 11%, а це, за його словами, вбиває розвиток. Економіка України вразлива: зростання валового внутрішнього продукту за четвертий квартал минулого року склало лише 0,1%, вповільнившись далі з 0,6% у третьому кварталі, і це найнижчий рівень зростання з 2016 року.
«Інвестори чекали на 2020 рік із Зеленським. Вони всі очікували, що це буде стабільний рік розвитку. Але зненацька багато з них змінюють думку і зупиняють свої плани», – каже директор Американсько-української бізнес-ради в Вашингтоні Морґан Вільямз, якого цитує стаття.
У ній нагадано, що два тижні тому Зеленський звільнив свій перший уряд лише через шість місяців перебування на посаді, і новим прем’єром став маловідомий регіональний керівник Денис Шмигаль.
«Зміна уряду в Україні не могла настати в гірший момент: спалах коронавірусу, всесвітнє вповільнення на ринках, відсутність угоди з МВФ, знервованість тримачів облігацій на вторинному ринку і наближення значних виплат за суверенним боргом. Головними пріоритетами нового уряду мають бути забезпечення макроекономічної стабільності… і збільшення рівня прямих закордонних інвестицій», – каже президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер, якого цитує видання. Для цього, кажуть спостерігачі, українські лідери мають довести іноземним фірмам, що в їхню країну інвестувати безпечно.
Тим часом автор наводить приклади протилежного, зокрема, розповідаючи про судові процеси навколо компанії «Феррекспо» мільярдера Костянтина Жевага, що їх у компанії називають безпрецедентним кроком політично мотивованих українських прокурорів і тиском на Жевага.
«Олігархи володіють усіма великими телеканалами, і вони спонсорують лояльних депутатів Верховної Ради, – каже заступник директора Євразійського центру американського аналітичного центру «Атлантична рада» Мелінда Герінґ. – Інвестори ж не дурні. Вони не збираються вкладати серйозні гроші в Україну, доки вона не реформує свої суди».
Як мовиться в статті, Зеленський перевищував очікування багатьох спостерігачів аж до подій цього місяця, коли він звільнив свого прем’єр-міністра і більшу частину уряду, а також генерального прокурора.
До цього його команда здійснила деякі важливі, хоч і дрібні реформи, які полегшили життя бізнесові. Деякі з них високо оцінили іноземні підприємці. Очікували, що парламент ухвалить земельну реформу і закінчить упорядкування в банківській сфері – але не ясно, коли Верховна Рада ухвалить ці закони. А якщо парламент не ухвалить закон про реформу банківського сектора, то Україна не отримає нової угоди з МВФ.
«Я б дала Зеленському перед минулотижневим погромом оцінку «B з плюсом», – каже Герінґ, користуючись американською системою, в якій найвища оцінка – «A». – Але після минулотижневого погрому мені важко сказати хоч щось позитивне про новий уряд, якому бракує досвіду керівництва, харизми і вміння здійснювати реформи».
Тож Зеленський мусить сприйняти реальність. Після його надзвичайної перемоги 2019 року він постає перед вибором між прагматичною «реальною політикою», що виходить із наявних обставин, і новою Україною, привабливою для її народу – і для іноземних інвесторів, мовиться в статті. А занепад його популярності в опитуваннях свідчить, що люди втрачають довіру в те, що він зможе здійснити щось нове. І в час нових викликів уряд України і Зеленський муситимуть переконати міжнародні фінансові інституції, що їхні дії і ставлення до західного капіталу будуть чесними, наголошує автор.
«Росія зміцнює зв’язки з Кримом, заморожує конфлікт із Заходом» – про це з нагоди роковин анексії Росією українського Криму пише американський щоденник The Wall Street Journal. Статтю подає з Сімферополя керівниця Московського бюро газети Анн Сіммонз.
Через шість років після того, як Росія захопила Крим від України, цей чорноморський півострів, колись рай для літнього й санаторного відпочинку і для радянської еліти, і для пролетаріату, стає все тісніше прив’язаний до Москви, яка нині покриває майже 70 відсотків бюджету цієї території, мовиться в статті. І Москва, притискаючи Крим усе щільніше, далі рішуче твердить, що ніколи не поверне півострів, і ця рішучість викликає широке міжнародне засудження. Це також підриває обіцянку президента України Володимира Зеленського повернути цю територію і загрожує зберегти протистояння Росії й України і й далі підривати стабільність у цьому регіоні. А доки Україна і Росія ворогують, США і Європа, які наклали на Росію санкції за її агресію проти України, залишаться втягненими в заморожений конфлікт, пише видання.
У статті згадано про те, що Росія традиційно святкує 18 березня роковини того дня, коли її президент Володимир Путін підписав 2014 року угоду про формальний вступ півострова в Росію, і нині він у середу прибув до Криму, що викликало різку заяву Міністерства закордонних справ України.
Ірина Ківіко, міністр фінансів Криму (мається на увазі – в підконтрольній Москві російській владі на півострові), стверджує, що економіка регіону більш ніж подвоїлася порівняно з 2014 роком, а промисловість і сільське господарство просто квітнуть. А голова державної ради Криму (головного органу російської влади на півострові) Володимир Константинов заявив виданню, що такий розвиток, якого зазнав Крим від часу, за його словами, «повернення до Росії», «фантастичний», хоча є «деякі труднощі».
У газеті нагадано, що окупований Крим перебуває під міжнародними санкціями: там, зокрема, не працюють такі фінансові інституції, як «Віза» чи «Мастеркард», і західні готельні мережі, багатонаціональні компанії уникають інвестицій у Крим, новий аеропорт Сімферополя пропонує рейси тільки до Росії, а міжнародні онлайн-продавці, так, як «Амазон», не доставляють товари на півострів. Крім того, материкова Україна, яка забезпечувала більшу частину Криму водою, припинила постачання, так що кримська влада має труднощі з забезпеченням усіх водою. «І хоча наявність товарів і послуг адекватна, а зарплати кримчан загалом зросли, вартість життя різко пішла вгору», – пише видання.
А тим часом Росія розбудовує в Криму своє військо і активно розвиває ядерну інфраструктуру, що, за словами українських і міжнародних посадовців, становить далекосяжні загрози безпеці. У грудні Генеральна асамблея ООН висловила глибоке занепокоєння дедалі більшою мілітаризацією півострова Росією і схвалила резолюцію, що закликає Москву негайно вивести свої війська. Російська делегація засудила цю резолюцію.
Союзні Кремлеві посадовці в Криму заявляють, що влада Москви пішла на користь мешканцям. Але активісти-правозахисники кажуть, що мешканці території були змушені проміняти свої права і свободи на розвиток блискучої інфраструктури.
ООН звинувачує Москву в численних і тяжких порушеннях основних прав мешканців Криму, зокрема в свавільних затриманнях, тортурах, насильницьких викраденнях і зникненнях українських журналістів, українських православних вірян, активістів-правозахисників і представників придушуваних кримських татар. Опір кримських татар анексії Криму Росією зробив їх ціллю репресій Москви, кажуть активісти. Росія заборонила Меджліс кримськотатарського народу, який виступає проти влади Москви, назвавши його екстремістським.
«До 200 тисяч людей були викликані, залякувані або допитані (Федеральною службою безпеки Росії) за шість років окупації», – засвідчила на слуханні в Конгресі США в січні заступниця директора Євразійського центру американського дослідницького центру «Атлантична рада» Мелінда Герінґ.
2014 року 67 відсотків росіян заявляли, що, на їхню думку, приєднання Криму до Росії принесло більше доброго, ніж поганого, засвідчило опитування московського Фонду «Суспільна думка» (відомого за російським скороченням ФОМ), неприбуткової соціологічної організації. Минулого ж року число тих, хто ще вважав так само, становило вже 39 відсотків, повідомила організація.
А фінансований державою Всеросійський центр дослідження суспільної думки (відомий за російським скороченням ВЦІОМ) у середу оприлюднив своє опитування, за яким 93 відсотки мешканців Криму «позитивно оцінюють возз’єднання Криму з Росією».
Журналістка також побувала на набережній у Севастополі, де представники турфірм закликали перехожих на екскурсії катером, але охочих було мало. За словами цих представників, більшість туристів нині – прибульці з Росії з обмеженим бюджетом.
«Перш ніж ми стали частиною Росії, справи, звичайно ж, були кращі. Весь світ до нас їздив – із усієї Європи, з Америки», – сказав один із представників, який відмовився називати своє ім’я, бо він кримський татарин і боїться репресій із боку влади.
Інший чоловік, що так само закликав на екскурсії на набережній, на ім’я Григорій, сказав: «Усі думали, що під Росією буде краще. Але багато дрібних підприємців розорилися».
Американський аналітичний центр Atlantic Council («Атлантична рада») публікує статтю канадського дипломата, донедавна посла Канади в Україні Романа Ващука «Життя поруч із наддержавою: як досвід Канади може допомогти Україні». За його словами, коли канадці дивляться на Україну, їхній власний національний досвід показує їм середнього розміру державу, географічно приречену жити в тіні великої держави, і вони можуть поділитися з Україною деякими конкретними знаннями, що можуть бути цінними й для України, яка шукає шляху до мирного співіснування з величезним сусідом.
За словами автора, з багатьох оглядів сучасні відносини Канади зі США і України з Росією порівняти не можна: перший випадок – це мирний і добросусідський союз із повагою до суверенітету, тоді як другий – токсичний і жорстокий випадок міжнародної агресії з окупацією суверенної території. Але є й спільні риси, такі, як географічна близькість, енергетичні зв’язки і асиметричний економічний вплив країн одна на одну, тож українцям може бути певна наука з канадського досвіду.
Дипломат наводить приклад недавніх торговельних переговорів Канади зі США, коли Вашингтон домагався якнайшвидшого укладення вигідної для нього угоди, але канадська сторона наполягла, що Канада нікуди не поспішає. Звідси така чітка наука: не дозволяйте, щоб цілі і тактика на переговорах іншої сторони диктували темп переговорів.
За словами автора, цей випадок ілюструє думку, що піддатися – це не єдиний можливий вибір для меншого партнера, коли він опиняється за столом переговорів зі значно сильнішим опонентом. Добре спланована і скоординована національна стратегія переговорів, підтримана широкими консультаціями і суспільною підтримкою, може досягти кращих результатів.
Те саме стосується й термінів. Нещодавня заява президента України Володимира Зеленського, що він відводить на мирний процес один рік, звучить як намагання перебрати на бік України ініціативу в переговорах із Кремлем. Але це може мати неочікуваний наслідок у вигляді збільшення тиску на сам Київ, коли дні будуть спливати – а президент Росії Володимир Путін тепер, здається, готується правити до 2036 року і зовсім не поспішає.
Крім того, якщо витратити певний час на розбудову політичного процесу з широкою підтримкою і громадським консенсусом, це і зміцнить позиції України на переговорах, і відверне послаблення цих позицій внаслідок внутрішньої міжусобної ворожнечі. «Це особливо важливо, коли маєш справу з переговорниками такого калібру, як Дмитро Козак і його кремлівська команда фахівців із заморожених конфліктів із десятками років досвіду і в зонах конфліктів, і в дипломатичних коридорах», – наголошує автор.
Такі реалії порушують серйозні питання про логіку, що стоїть за нинішнім підходом України до мирного процесу з Росією. «Ставка на створення «координаційної ради» разом із «повноважними» представниками сепаратистських утворень створює ризик віддати надто багато в неправильний час і водночас дозволити Росії почати зістрибувати з гачка надто легко», – застерігає дипломат.
За його словами, будь-яке політичне врегулювання конфлікту вимагає йти на болісні компроміси і, можливо, мати справу з неприємними гравцями і навіть ворогами. «Але йти на ці кроки за відсутності політичного консенсусу, навіть у лавах власної парламентської фракції владної партії, означає зневажити можливість здобути переможну формулу на переговорах і тривале залагодження. Якщо витратити час на розбудову національної стратегії на переговорах із застосуванням таких інституцій, як Рада національної безпеки і оборони, і скористатися перевагою спаду в суспільній активності через пандемію для створення консенсусу між політичними силами в українському парламенті й поза ним, це краще озброїть Україну для досягнення власних пріоритетів у галузі безпеки і суверенітету замість того, щоб викликати стурбованість про перехід червоних ліній», – вважає канадський дипломат.
