Олена Наумова – вихователька дитячого садка №41 в Херсоні. Під час російської окупації жінка розповідала про життя в місті в TikTok, де вона відома як vyhovatel_iz_humorom («Вихователь із гумором»). Вихователька не приховувала своєї проукраїнської позиції та через 6 місяців від початку російської окупації її викрали. Згодом окупанти відпустили жінку, а в інтернеті зʼявилося відео з її вибаченнями перед армією РФ. Після цього Олена знов зникла і про її долю нічого не було відомо аж до деокупації міста. Де перебувала «Вихователька з гумором» та що насправді з нею сталося, вона розповіла в інтервʼю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
«Не приховувала свого патріотизму»
Ми запитали Олену, чому вона вирішила знімати відео для TikTok під час окупації Херсону?
– Не тільки я, дуже багато людей це робили, але розумні люди себе не показували. Але так вийшло, що… Як вийшло, так вийшло.
За словами жінки, вона з однодумцями знімала щодня патріотичні відео, проводили стріми по 2-3 рази на день, збирали гроші, волонтерили.
– У нас українці зібрали пів мільйона гривень, переказували на картку, я переказувала на картку тим родинам, які потребували допомоги в Херсоні та Херсонській області, деяким носили гроші готівкою, купували продукти. Наші українці неймовірні, зовсім, здавалося б, незнайомі люди, але допомагали усі, ми стали як одна родина.
«Допитували чотири дні»
Олена Наумова каже, що за нею окупанти прийшли додому в День українського прапора – 23 серпня.
Мене змусили записати вибачення перед російською армією
– Обшук зробили, відвезли «на підвал», ставили багато запитань, 4 дні допитували. Потім я тиждень просто сиділа там, голодувала і мерзла, божеволіла від тих усіх звуків. Потім мене змусили записати вибачення перед російською армією, яку я закликала вбивати й колаборантів, які тут підтримували росіян. Відвезли додому, сказали: «Вы нам тут не нужны, мы вас депортируем на вашу Украину» (рос.).
Але так звана «депортація» Олени затяглася аж до деокупації Харківщини та коли почала зʼявлятися інформація про виявлення масових поховань під Ізюмом.
– Прийшли (окупанти – ред.) і сказали, що скоро поїду. Я питаю: «На яке число замовляти?». Відповідають: «Мы сами» (рос.). Ага, думаю, самі, в найближчу лісосмугу. Я зрозуміла, що «треба робити ноги».
Переховування до деокупації
Жінка каже, що для того, щоб врятувати своє життя, довелося інсценувати чергове викрадення.
Просто люди заховали за умови, що я не буду мати ніяких контактів ні з ким
– Ми вдали, що мене забрали. Думаю, нехай розбираються ФСБ з ГУР, хто кого забрав, бо вони ж вимагали гроші. Тому нехай думають, що хтось з них це зробив. І так я залишила будинок, він був відкритий 4 дні, поки не прийшли родичі та не закрили все.
Мене просто люди заховали за умови, що я не буду мати ніяких контактів ні з ким, от впритул до повернення наших ЗСУ. От таким от чином я і врятувалась.
«Другий день народження»
Вихователька розповіла, як дізналась про деокупацію Херсону.
– Людина, яка мене ховала, пішла в магазин, прибігає і кричить: «Олено, наші в місті. ЗСУ, рідненькі в місті». Я кажу: «Не може бути». Ми почали плакати, обійматися. Ми вибігли на вулицю, стояли на перехресті, чекали наших, побачили, почали їм махати, дістали прапори, потім кажу: «Поїхали в центр».
Олена каже, що емоції від того, що місто вільне від окупантів, переповнюють її досі.
– Більшим щастям було тільки народження мого сина, а потім цей день – 11.11.2022 – це буде другим моїм днем народження і нашого міста.
Жінка каже, що знов записуватиме відео для TikTok, щойно у місті буде світло і стабільний зв'язок.
– Все буде, як було раніше, до перемоги, а там побачимо. До Севастополя дійдемо і все буде добре.
- Росія, попри численні докази, заперечує свої атаки на цивільних і воєнні злочини своїх військових в Україні.
- Херсон повернувся під контроль влади України. 11 листопада Міністерство оборони України повідомило, що до міста заходять ЗСУ. Шляхи відступу російських окупантів перебувають під вогневим контролем української армії, зазначили в оборонному відомстві. Того ж дня у центрі міста підняли український прапор.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
