У 2013 році Олексій Білецький разом із братом Павлом заснував центр туризму «ХерсON», метою якого було розповідати історію Херсонщини, півдня України і формувати свідомість, яка б протистояла пропаганді. З початком широкомасштабного вторгнення вся команда, перебуваючи ще в Херсоні, почала волонтерити. Докладніше – в інтервʼю для проєкту «Новини Приазовʼя».
«Напівприховане волонтерство в окупації»
Олексій розповів, що перші 40 днів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну йому довелося провести в окупації у Херсоні, а потім виїхали в Одесу, де занурилися у військове волонтерство.
Ми з командою повністю занурені у військове волонтерство і наша команда працює щодня без вихідних
– Це тотальне занурення в процес волонтерства, хоча кожного разу в мене язик застрягає на слові «волонтер». Мені чомусь останні 8 років дуже не подобається слово «волонтер», можливо через те, що його завжди якось не так сприймали саме в Україні, і мабуть, тільки в останній час це змінилося.
– Ми з командою повністю занурені у військове волонтерство і наша команда працює щодня без вихідних саме на те, щоб знаходити, замовляти, купувати, отримувати, пересортовувати, надсилати, збирати донати (пожертви – ред.) і все інше. Більш того, постійно навчатися, бо коли ми приїхали в Одесу і приєдналися до наших друзів, наш рівень знань про тактичну медицину, про форму, про амуніцію, про озброєння, був майже нульовий, тому зараз постійно якісь курси, постійно якісь статті, якісь відео. І я розумію, що ще місяць тому я був іншим, ніж зараз.
Олексій розповів, що свою компанію створив, коли почалася війна на Донбасі у 2014 році.
– Тому ось ці 8 років наша діяльність хоч вона і була про відпочинок та розваги, але це було через призму саме вивчення і спільної побудови майбутнього. З 24 лютого все змінилося. Наші менеджери знайшли повідомлення за 23 лютого, яке ми написали в нашому телеграм-каналі. У нас просто не лише туристична компанія, в нас ще була кампанія з популяризації солоної риби, херсонської, по всій Україні. От там в нас було таке повідомлення, що «херсонська таранька набагато краще окупантської мойви, бо вона свіжа і смачна, завтра відправлення». Але завтра стали не відправлення, завтра сталось повномасштабне вторгнення і вся команда, перебуваючи ще у Херсоні, з першого дня теж були волонтерами.
Було напівприховане волонтерство. І це було суто про харчі, про медикаменти і про пальне, про вивіз людей або з Херсону, або з області
– Під окупацією було напівприховане волонтерство. І це було суто про харчі, про медикаменти і про пальне, про вивіз людей або з Херсону, або з області на підконтрольну владі України територію. А потім, коли мі усією командою виїхали з Херсону, то ми вже змогли повномасштабно допомагати військовим ЗСУ, бо ми розуміли, що тих, хто допомагає памперсами, ліками, продуктами, їх набагато більше, ніж тих, хто розуміються в формі й амуніції.
По-друге, якщо не допомагати військовим, то памперси й прокладки можна возити століття і це нічого не змінить. Тому ми з командою хотіли допомагати військовим, щоб Херсон деокупували та щоб все було краще, ніж є.
На часі зимові речі для ЗСУ
За словами Олексія, останнім часом вся його команда зосереджена на пошуку зимової форми, термобілизни та інших зимових речей.
– Ми влітку з нашою командою завдяки донатам усіх тих, хто нас підтримує і довіряє, привезли та роздали ЗСУ 8 тисяч комплектів літньої форми, але це було можливо тому, що склади у Франції, Британії були повними, бо НАТО влітку, в теплу погоду, багато де їздить, воює або служить. То важливо зазначити, що останні 10, а може навіть 20 років НАТО ніде не воювало, там де було холодно – і тому склади з зимовою формою, одягом, вони або пусті, або їх взагалі немає, й тому зараз ми шукаємо, де можна це знайти, щоб це було не за всі гроші світу.
Херсонський волонтер каже, що його команда не раз обговорювала можливість повномасштабної війни, але всі були впевнені, що цього не трапиться.
В нашого покоління є важлива задача зробити те, чого не робили наші батьки, наші діди – не мали цієї можливості, щось організовувати, згуртуватись і показувати характер, зуби
– Ті, хто був пов'язаний якось з військовими, вони говорили що не буде (вторгнення – ред.). Навіть була така фраза: «Не буде того щастя, щоб українці могли офіційно на своїй землі знищувати ворога і бити москаля». Але сталось не так, як гадалося. Хтось не вірив, хтось очікував, що рано чи пізно воно настане. Яка різниця, як було, головне, що є факт – воно настало. В нашого покоління є важлива задача – зробити те, чого не робили наші батьки, наші діди або при інших президентах – не мали цієї можливості, щось організовувати, згуртуватись і показувати характер, зуби і боронити вільну незалежність.
Олексій каже, що до них у центр часто приходять військові саме за «правильним» одягом. Через таке знайомство з військовими волонтери дізнаються, на чому концентруватися, що саме потрібно та є зручним на війні.
– Багато військових, які приходять до нас в офіс в команду, вони особливо не вітаючись або не представляючись, хто вони є, просто заходять і питають: «Форма є? Мені потрібна куртка!». Ти у відповідь починаєш питати: Хто ти, звідки ти? З чого ти взяв, що в мене є для тебе куртка? А вони кажуть: «Ну ви ж волонтери!». Але волонтери – це ж не дурні люди, нумо знайомитись, покажи документи і потім будемо розуміти.
Спілкування з військовими допомагає волонтерам дізнатися, які саме потреби є в українських бійців, каже волонтер.
– Здебільшого, 80% – вони реально діляться тим, як проходить життя у бліндажах, в окопах, без розповсюдження інформації, але надають якісь обнадійливі факти. Спілкуючись з ними, ми розуміємо, в чому є потреба. Вони діляться по-чесному і є різні відповіді. Буває так, що одна й та ж сама модель для одних не підходить, а для інших підходить.
– Дуже приємно, коли військові отримують від нас посилки або виходять з нашого офісу і вони по 10 разів обіймають, дякують і повторюють: «Якби не ви, ми б там не встояли». Буває таке, що вони отримують посилки з формою і запитують: «А що вам назад передати? Може тубуси або гільзи для музеїв?». Буває так, що ті дівайси, які вони нам надсилають, ми їх потім продаємо на аукціонах, іноді за великі гроші, які потім пускаємо на закупівлю форми.
«Страху перед зимою немає»
Ще влітку в медіа обговорювали, що Росія, хоче затягнути війну до зими, що це ускладнить ситуацію на полі бою. Але українські військові не бояться зими, каже Олексій. За його словами, це ніяк не вплине на звільнення українських територій.
У жодного українського військового немає пригніченого або негативного настрою
– Я от згадаю, що розказують хлопці. Навіть коли вони приходять до нас зі шпиталів, коли вони перебинтовані, посічені, вони кажуть, що за 1-2 тижні повертаються на позиції. У жодного немає пригніченого або негативного настрою. Те, що вони хвилюються про зиму, переживають, як воно буде… У всіх настільки бадьорий, бойовий настрій: «ми зберемось, ми повертаємось, ми йдемо вперед, все звільнимо і будьте в цьому впевнені».
– Чи буде складніше взимку? Так, але з іншого боку від холоду можна врятуватись, коли ти тепло одягнений, коли в тебе є термос або грілка в кишені, а коли була спека під 40 градусів, то від цього не сховаєшся. Літо пережили і потроху рухаємось. І бійці кажуть: «Важко, але ми рухаємось».
«Чорнобаївка стане туристичною Меккою»
Олексій каже, що для того, щоб волонтери продовжували свою допомогу військовим, є потреба в постійному донату (пожертвах – ред.). Для цього вони вдаються до, так би мовити, креативу на кшталт турів до Чорнобаївки.
– Звичайно, мова не йде ні про які екскурсії зараз або одразу після перемоги, хоча я розумію, що пройде певний час, коли все буде розміновано і сама Чорнобаївка як село буде відбудована. Там дуже багато втрат серед населення та господарств. Але потім це буде туристична Мекка військового туризму, де буде що показувати, що розказувати. І я сподіваюся, що місцеві мешканці будуть залучені.
Це буде туризм і гроші не на кістках, а це буде на пам’яті. Це буде складно, але ретельно вибудувано
– Хтось буде готувати місцеву гастрономічну кухню – гастротуризм, хтось буде розповідати особисті враження. І це буде туризм і гроші не на кістках, а це буде на пам’яті. Це буде складно, але ретельно вибудувано, так, щоб це було гармонійно і для місцевих, і для туристів.
– Ми отримали занепокоєні враження від місцевих, що поки вони сидять там під снарядами, ми на цьому робимо хайп про тури до Чорнобаївки. Ми їм пояснювали, і я дуже радий, що ми з ними порозумілися. Бо то не є хайп, зараз люди кидають донати, як реакцію на певний контент. І якщо ти просто будеш постійно писати: «Дайте гроші для хлопців», то потроху ця хвиля згасає. Потім ми робимо якийсь контент – і всі донатять. Ось ми і ловимо ці хвилі, щоб закуповувати то форму, то автівку, то дрони.
Які пожертви?
За словами волонтера, сума донатів (пожертв – ред.) може бути різною – від 2 гривень до кілька тисяч доларів. Любі кошти, якій люди жертвують, – потрібні і не пропадуть.
– Здивував мене донат у 2 гривні. Я знаю, що Притула (український шоумен, який збирає гроші для ЗСУ – ред.) навіть робив певні відео про це, що 2 гривні це теж донат, але я чому був здивований. Я просто розумію, що людина зробила певні дії, зайшла в мобільний банкінг або на комп'ютері зайшла в банк і вводила паролі, проводила фейс-айді (система розпізнавання обличчя – ред.) і вводила номер карти, відправила 2 гривні. Але гривня до гривні і вже буде більше.
– Найбільший донат був – 8 тисяч доларів. Просто люди прийшли і без зайвих питань: «Ви збираєте донати? Просто дістали гроші, поклали на стіл і пішли. Ми навіть не знаємо, хто це. Ми запитували, що може відмітити в дописах у фейсбуці, але сказали, що нічого не треба. Багато розповідати не буду, бо гроші і донати люблять тишу.
Наприкінці розмови Олексій порадив тим, хто втомився від війни, сходити до шпиталю – зрозуміти, що «попереду ще чимало роботи».
- Агенція Reuters 3 жовтня повідомила, що українські сили досягли найбільшого прориву на півдні від початку повномасштабного вторгнення Росії, прорвавши російську оборону та швидко просуваючись уздовж річки Дніпро. Російська сторона непрямо підтвердила відступ своїх сил на Херсонщині. За даними ЗМІ, карта бойових дій, яку 4 жовтня показало Міністерство оборони РФ, свідчить про відступ російських військ майже на 30 кілометрів на Херсонщині.
- Президент України Володимир Зеленський 4 жовтня повідомив, що за тиждень ЗСУ звільнили десятки населених пунктів на південному і східному напрямках, в тому числі і на Херсонщині.
