Хто з працівників колонії в Оленівці, ймовірно, причетний до катувань українських полонених військовослужбовців? Що і як вдалося з'ясувати журналістам? Що розповідають про полон в Оленівці ті, кому вдалося вижити і потрапити на обмін? чи будуть покарані ті, хто здійснювали над ними тортури? Про все це в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Журналісти встановили імовірних причетних до катувань українських військових у колонії в Оленівці на окупованій території Донецької області. Відділ розслідувань воєнних злочинів видання The Kyiv Independent 30 листопада 2023 рокупрезентував документальний фільм із назвою «Оленівка: куратори зла». Журналісти знайшли в соціальних мережах фото кількох працівників колонії. Потім розслідувачі поговорили із колишніми в'язнями Оленівки, яких вдалося звільнити з полону.
Захисники Маріуполя розповіли на камеру про те, через які випробування довелося пройти в російському полоні, зокрема і в Оленівській колонії.
Це:
- побиття і інші форми насильства,
- тримання у тісних і зацвілих камерах великої кількості людей,
- голод,
- відсутність води для пиття і брак технічної води,
- ненадання медичної допомоги пораненим і хворим.
Військовополонених ночами обмотували скотчем і били, вимагаючи надати свідчення проти командування ЗСУ.
Хто відповідальний за тортури над полоненими?
Команда журналістів зібрала інформацію про те, як функціонувала тюрма, її наглядачів, керівників та кураторів із Росії.
Зокрема, серед причетних до катувань є колишні працівники правоохоронної й пенітенціарної системи України. Також, за даними журналістів, роботою табору для військовополонених в Оленівці, ймовірно, керував перший заступник голови московського відділення Федеральної служби виконання покарань Росії Кирило Попов.
- Офіс Генерального прокурора України у липні 2023 року повідомив про підозру начальнику та інспектору колонії в Оленівці. За даними слідства, начальник колонії віддавав накази про конвой та охорону осіб, які утримувалися на її території, зокрема, про відправлення до «дисциплінарного ізолятора».
- У ньому працівники колонії систематично жорстоко поводилися з військовополоненими. Вони застосовували фізичне, психологічне та сексуальне насильство до не менш ніж 100 військовослужбовців ЗСУ, сказано у повідомленні відомства.
«Ідентифіковані співробітники колонії»
Керівниця відділу розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent Євгенія Моторевська розповіла «Новинам Приазов’я», що інформацію про колонію в Оленівці збирали з різних джерел. Зокрема, журналістам вдалося поспілкуватися з одним із цивільних заручників, який працював у цій установі.
Спочатку в керівництві колонії були колаборанти переважно з Донецька – колишні українські міліціонериЄвгенія Моторевська
«Ми не розкриваємо стать цієї людини. І цій людині вдалося винести документи з Оленівки. Як це відбулося? Цивільних заручників залучали до робіт, тобто це не було добровільно, їх змушували працювати. Хтось працював в адміністрації, хтось працював на городі на території Оленівки, таке там теж було. Вирощували капусту.
І ось ця людина, яка мала певний доступ в будівлю адміністрації, їй вдалося винести деякі внутрішні документи з Оленівки. Саме завдяки цим документам ми змогли зрозуміти, як була побудована структура, як була побудована ієрархія там.
Ну і власне змогли встановити значну кількість співробітників колонії від керівного складу. Спочатку в керівництві колонії були колаборанти переважно з Донецька – колишні українські міліціонери. І також нам вдалося встановити наглядачів, в тому числі тих, хто безпосередньо катував українських військовослужбовців», – повідомила вона.
«Катували годинами»
У фільмі журналісти називають імена і прізвища майже 10-ти співробітників колонії. Але насправді вдалося встановити значно більше осіб, каже Моторевська. Не всі з них безпосередньо причетні до злочинів проти українських військових.
«Якщо говорити про тих людей, які безпосередньо брали участь в катуваннях. Це так само – місцеві, з окупованої Горлівки. Ці чоловіки є колишніми співробітниками української пенітенціарної системи. Тобто співробітниками обох горлівських колоній», – стверджує Моторевська.
Вона зазначила, що це були саме у перші кілька місяців роботи колонії в Оленівці. Потім, коли на територію колонії привезли військовополонених із «Азовсталі», переважно військовослужбовціі з полку «Азов», колаборантів замінили на російських наглядачів.
«Тюрма контролювалася переважно росіянами. Оця зміна, яка відповідала за катування цих людей, про яких я згадувала – з Горлівки, вони продовжили працювати й вже за тих часів, коли колонія контролювалася повністю росіянами. Вони катували українських військовослужбовців вже за наказом російського керівництва», – зауважила журналістка.
За її словами, катування українських військовополонених тривало годинами. Для цього була спеціальна кімната в приміщенні так званого дисциплінарного ізолятора на першому поверсі. Це була катівня. А на другому поверсі утримували військовополонених жінок і цивільних заручниць.
Захисників Маріуполя, їх прив'язували скотчем до стільців, столів, що там були, і дуже сильно билиЄвгенія Моторевська
«У це складно повірити, але в Оленівці утримували також просто жінок, які не мали жодного стосунку до бойових дій, які не мали статусу навіть військовослужбовиць, але їх утримували за волонтерську діяльність, за те, що вони чимось не сподобалися росіянам. І це теж був жах...
Ці жінки розповідають про те, що вони не могли спати, дуже важко було морально знаходитися, тому що ночами постійно були крики, звуки ударів, обмотування скотчем. Тому що перед тим, як бити переважно захисників Маріуполя, їх прив'язували скотчем до стільців, столів, що там були, і дуже сильно били», – переказує свідчення очевидців співрозмовниця.
Моторевська повідомила, що редакція The Kyiv Independent передає зібрану інформацію правоохоронним органам України.
Свідчення: «тримали голим на холоді, цькували собаками»
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися із ще одним військовим, який перебував у колонії в Оленівці.
Олексій Стрибков – офіцер бригади «Азов», він потрапив туди разом і іншими військовополоненими після виходу з заводу «Азовсталь». Він свідчить: умови, в яких опинилися українські військові, були жахливими. А ті, хто катував, військовополонених, весь час мінялися.
«Відсутність належної медичної допомоги, вона була дуже формальною насправді, щоб не вмирали у великій кількості. Наприклад, коли нас витягнули на черговий обшук і догола роздягнули, ми стояли там весь світовий день під зливою, промерзли, нас трясло, нас цькували собаками. Після цього у одного з найстарших у нашому бараці стало погано з серцем, потім вивезли. Наскільки я знаю, він помер у Донецьку від серцевої недостатності»
Стрибков розповів, що відбувалося у ніч проти 29 липня, коли один із бараків, де перебували «азовці», був зруйнований і повністю вигорів.
«Бої навколо, артилерійські, вони точилися майже кожної ночі, тому це не була якась надзвичайна подія. Потім я чув крики, розумів, що це трохи позаштатна ситуація. Потім я зранку, вийшов на вулицю, побачив цей підірваний барак. У нього листи, які накривали дах, були розкидані «зірочкою». Таке буває через вибух зсередини. Це я спостерігав і по якійсь інформації став розуміти, що сталося... Дуже хвилювався за своїх хлопців. Ми не знали, хто загинув і в якій кількості загинули», – розповідає військовий.
- В ООН спочатку створили місію із встановлення фактів трагедії в Оленівці, але згодом її розформували, пояснивши свої дії тим, що «не отримали необхідних гарантій безпеки», що доставити експертів до місця події.
Стрибков повернувся на підконтрольну Україні територію разом з іншими військовими 21 вересня 2022 року, коли відбувся обмін. Катування тривали навіть тоді, коли вже везли на обмін, стверджує офіцер.
Нам не давали навіть сходити в туалет півтори добиОлексій Стрибков
«Били електрошокерами... І думка була одна, що ми були в Оленівці, а тепер ми на території РФ, і зараз нас розкидають по різних колоніях далі десь за Уралом, щоб вже і слідів наших ніхто ніколи не знайшов. Але сталося диво, в яке ми не вірили. Ми сіли, як потім виявилося у Москві, хтось вийшов, хтось зайшов, ми сиділи й далі полетіли. Нам не давали навіть сходити в туалет півтори доби.
Приземлилися у Білорусі, потім нас витягнули та посадили в автобуси. Аж тоді дозволили сходити в туалет. Потім в машинах ми їхали зі зав’язаними очима. Нічого не бачили. Ви бачили, мабуть, на деяких інтерв’ю, одразу після полону люди виходять з ранами на переніссі. Це накручується скотч навколо голови з такою силою, що прорізаються і відмирають тканини шкіри», – розповідає Стрибков.
Як покарати катів?
Адвокатка Української правової консультативної групи Аліна Павлюк розповіла «Новинам Приазов'я», що чому важливо належно встановлювати осіб, причетних до катувань українських полонених, оскільки вони мають понести відповідальність за свої дії.
Найбільше навантаження із розслідування воєнних злочинів наразі покладається саме на національну систему правосуддя, каже юристка. Втім, ефективність цих процесів залишається під питанням.
«75% проваджень за такою категорією злочинів відбувається за відсутністю підозрюваних і звинувачених. Тобто, це заочний процес. Якщо не буде їх затримано, то Україна може далі переслідувати їх заочно і слухати цю справу. Але тут же залишаються і ризики. Тому що те, що в нас є на рівні кримінального процесуального законодавства зараз, по цій процедурі, воно не відповідає міжнародним стандартам. В першу чергу, не відповідає гарантіям права на справедливе судочинство»
Другий момент, на який вказує Павлюк – це те, хто ж саме буде підлягати відповідальності? Чи це будуть безпосередні виконавці, чи це командири, чи це якісь особи вищого рівня.
«Тут теж в національній системі є обмеження, тому що, до верху цієї ланки національний суд не зможе дотягнутися. По-третє, також є питання до кваліфікації. Тому що єдина можлива кваліфікація, яка зараз є – це стаття 438 про порушення законів і звичаї ведення війни», – додала правозахисниця.
Що очікувати від Міжнародного суду?
Покарати за воєнні злочини може Міжнародний кримінальний суд. Втім, його більше будуть цікавити не безпосередні виконавці, а посадовці високого рівня, розповідає адвокатка.
Очікувати від МКС, що він буде братися абсолютно за всі злочини на території України, не вартоАліна Павлюк
«Ми маємо вже два оголошених ордери на арешт по факту вчинення депортації дітей на території Російської Федерації. Але з Міжнародним кримінальним судом знову ж виникають питання. Бо йому цікаві особи більш високого рівня, ми знову ж бачимо це по ордерах на арешт Путіна і Львової-Бєлової, тобто це не безпосередні виконавці злочину. Можливість кваліфікації знову ж більша, і воєнні злочини проти людяності за Римським статутом безпосередньо можуть переслідуватися. Але очікувати від Міжнародного кримінального суду, що він буде братися абсолютно за всі злочини на території України, не варто, через обмеженість його ресурсів», – каже Павлюк.
Адвокатка наголошує, що універсальної системи для покарання всіх причетних до воєнних злочинів осіб не існує. За її даними, наразі вже відкрито більше ста тисяч кримінальних проваджень – лише за фактами, ймовірно, воєнних злочинів після 24 лютого 2022 року.
Правоохоронна система з цим не може справитися. Немає навіть такої кількості слідчих. Тому лише невеликий відсоток справ передано до суду.
Тому Україна просить допомоги у інших країн, міжнародних організацій і структур.
- Європол створив нову Оперативну робочу групу для надання допомоги в поточних розслідуваннях основних міжнародних злочинів, скоєних в Україні після вторгнення в країну російських збройних сил у лютому 2022 року. Наразі 14 країн погодилися призначити спеціальні OSINT-підрозділи робочій групі для підтримки пріоритетних запитів від України, інших країн та Міжнародного кримінального суду.
- З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну зафіксовано понад 102 тисячі воєнних злочинів, скоєних російськими військовими, заявив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. «В середньому це по 160 (злочинів – ред.) щодня», – сказав міністр. За його словами, постійно наповнюється спеціальна база «Воєнний злочинець», куди вносять дані всіх ідентифікованих осіб, які беруть участь у військовій агресії РФ – наразі у реєстрі є понад 240 тисяч записів.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум