Військова ситуація на півдні України, частина якого окупована російськими військовими, загострюється щодня. Більшість аналітиків кажуть про ймовірність рішучих наступальних дій як з боку ЗСУ, так і армії РФ. Разом із цим російські чиновники продовжують свої вояжі на окуповану територію. «В них просто немає вибору» – саме так пояснив ці поїздки проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» російський політемігрант, колишній аналітик партії «Єдина Росія» Леонід Власюк.
«Показати, що ситуація під контролем»
Нещодавно на окупованій частині півдня знов побував російський віцепремʼєр Марат Хуснуллін. Він зробив кілька заяв у своєму відрядженні. Леонід Власюк пояснив причину відрядження російського чиновника в умовах активізації дій ЗСУ.
– Це спроба показати, що ситуація під контролем, заспокоїти чиновників та війська, що панікують, про те, що все гаразд і так і має бути.
Попри те, що зараз окупована частина півдня – потенційно небезпечне місце, Хуснуллін мусить туди їздити, бо в нього «немає вибору», стверджує Власюк.
Поїхав Хуснуллін, тобто гравець другого, а то й третього рівня, – бо його не шкода і він не має вибору
– Чому не Кирієнко (заступник голови адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко – ред.) поїхав знову, як перед цим їздив (його ледь не вбили), а поїхав Хуснуллін, тобто гравець другого, а то й третього рівня, – бо його не шкода і він не має вибору. Йому наказали – він поїхав. Якби він відмовився – він би втратив абсолютно все. Але ж хтось повинен їхати.
– Якби вбили Кирієнка – це був удар, а так – втрати на війні, високопоставлені, але втрати на війні. Уб’ють чи не уб’ють – це ще бабуся надвоє сказала (ділити – ред.). Якби він (Хуснуллін – ред.) не приїхав, це б говорило про те, що війська, які там перебувають, кинули, і їм час просто валити. Вони й так уже там викупили всі човни, надувні матраци і збираються займатися форсуванням водних перешкод.
«Вірний заручник Путіна»
Разом із цим колишній аналітик партії «Єдина Росія» впевнений, що російські чиновники та їхні місцеві ставленики не стануть «до останнього» триматися за окуповані території.
Питання життя в такому випадку є вкрай важливим. Саме тому Хуснуллін і приїхав, щоб їх швидше не підтримати, а налякати
– Для них питання життя в такому випадку є вкрай важливим. Саме тому Хуснуллін і приїхав, щоб їх швидше не підтримати, а налякати. Ось це дуже важлива частина такого їхнього життя – це добробут, гроші і ні за що не відповідати. Але як тільки відчують що, відповідальність неминуча, вони, звісно, побіжать.
На думку Власюка, в Росії настав час, коли просто піти у відставку вже неможливо.
– Хуснуллін – вірний заручник Путіна. Він і не радий, що він у все це вплутався, я так думаю. Ці люди всі недурні, але чудово розуміють, що настав час, коли не можна просто піти у відставку. Чубайс (Анатолій Чубайс, який залишив посаду спеціального представника президента Росії з питань сталого розвитку та виїхав з країни – ред.) не просто так у лікарню потрапив – це як нагадування решті, що з корабля зістрибнути вже не вийде. На кожному є мотузочка, на кожній шиї, яка у якийсь момент просто буде затягнута. Він не має вибору. Він змушений уже так і чинити.
Політичний експерт також зазначив, що не все в окупованих регіонах вирішується воєнним шляхом. Саме тому туди вимушені їхати російські політики та чиновники.
Існує господарська діяльність та адміністрація, яка має показати фортецю нинішньої влади та має продемонструвати всім, що боятися нема чого
– Не всі питання вирішуються за допомогою збройних сил. Існує господарська діяльність та адміністрація, яка має показати фортецю нинішньої влади та має продемонструвати всім, що боятися нема чого. Військові ніколи не займатимуться відновленням електрики, ніколи не займатимуться лікарнями, лікарями, розподілом (грошових коштів – ред.). У військових одна функція – війна. Вони повинні воювати, вони повинні перемагати, вони повинні вигравати, і завдяки цьому вони можуть лише в такому разі чогось досягти. Якщо військові ще займатимуться цим: цивільними, адміністративними справами, то це вже не війна, тому існує таке поняття «військово-цивільна адміністрація».
- 27 липня Збройні сили України завдали точкових ударів по Антонівському автомобільному мосту та зруйнували логістичні й транспортні шляхи російських військ. 30 липня оперативне командування «Південь» повідомило, що українські військові також завдали удару по залізничному мосту через Дніпро в районі Херсону (Антонівський залізничний міст, – ред.), заблокувавши і його використання російськими військами.
- Російські окупаційні сили планують відремонтувати Антонівський міст біля Херсону і відкрити його наступного тижня, заявив 3 серпня віцепрем'єр Росії Марат Хуснуллін, який відвідав цього тижня окуповані території Херсонської і Запорізької областей.
- Британська розвідка раніше повідомляла, що російські війська побудували біля Херсону два понтонні мости і обладнали поромну переправу, щоб компенсувати пошкодження Антонівських мостів.
- Українські військові в ніч на 8 серпня знов завдали ударів по Антонівському і Каховському мостах на території Херсонщини, окупованій російськими військами, повідомила начальниця координаційного пресцентру сил охорони та оборони «Півдня» Наталя Гуменюк.
- За інформацією російського видання «Медуза», Сергій Кирієнко зараз є одним з наближених до Путіна людей та займається питаннями окупованої частини України (не тільки Донбасом, але й захопленими частинами Херсонської та Запорізької областей).
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
