Леонід Кондрацький – житель Нової Каховки. За словами його молодшої доньки Ірини Литвиненко, він брав участь в Антитерористичній операції у 2014 році під Авдіївкою на Донбасі та пробув там півтора року. Після окупації Херсонщини чоловіка тричі викрадали, але востаннє так і не відпустили додому, стверджує жінка. Вона розповіла журналістам проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» історію зникнення свого батька.
Перше викрадення
Леонід Кондрацький разом з цивільною дружиною мешкав у Новій Каховці, але після початку війни вони переїхали до його молодшої доньки у сусіднє містечко Таврійськ.
За словами Ірини Литвиненко, ії батько щодня їздив у Нову Каховку на роботу – до муніципальної охорони. Коли міська влада організувала автобуси для евакуації людей з Бериславського району до Нової Каховки, Кондрацький пішов працювати водієм. Саме тоді, на початку березня, окупанти забрали чоловіка вперше.
Ірина каже, що його зупинили на одному з блокпостів поблизу моста через Північно-Кримський канал. Затримали декілька осіб, але лише Кондрацького протримали в полоні десять днів, стверджує жінка.
Йому повернули лише телефон і документи, ключі та гроші не повернули. Дев’ять днів був без душу та без їжі нормальної
– Вони запитали, де зупинити. Він відповів: «Та залиште мене деінде, я сам дійду додому». Вони (окупанти – ред.) йому повернули лише телефон і документи, ключі та гроші не повернули. Привів себе до ладу, бо дев’ять днів без душу, без їжі нормальної. Можливості носити туди (де тримали чоловіка – ред. )якісь продукти на той час не було.
Жінка каже, що після затримання окупанти шукали в телефоні батька контакти його побратимів. Зокрема жителів Нової Каховки. Також вона розповіла, як намагалася цьому завадити.
– Мені надійшло повідомлення, що батько з’явився на зв’язку. Я, звісно ж, набираю, а він скидає. Я розумію, що увімкнули телефон для того, щоб зайти до його переліку контактів. Він підтримував зв’язок з людьми, з якими перебував в АТО. І шукали ще місцевих. Я безперервно набирала батьків номер телефону, не давала їм можливості переглядати телефон. Я розуміла, що вони або вимкнуть телефон, або хоча б дадуть йому сказати декілька слів. Він мені відповів. Каже: «Ірунчик, в мене все нормально, я передзвоню». Я розуміла, що він не передзвонить.
«Шукали звʼязок з Гітлером»
За словами Ірини, вона одразу зрозуміла, що батька били. Проте від обстеження в лікарні чоловік відмовився.
– Він виходив з машини, людині боляче вийти. Почухував ногу нижче коліна, дихав тяжко. В нього була така ґуля велика, синець набряклий, він говорить: «То я впав». Я подивилась, зрозуміла, що він не впав, бо коли падають там інші удари. Я адвокат, я розумію які побої можуть бути. І то було від прикладу автоматного. Воно мало трикутний слід.
Перший день чоловіка тримали у будівлі міськвиконкому, каже жінка. Пристебнули кайданками до батареї в одному з кабінетів.
Очі зав’язували ганчіркою та скотчем, щоб він нікого не бачив
– Коли його переміщували, очі зав’язували ганчіркою та скотчем, щоб він нікого не бачив. Батько розповідав: «Коли мене завели, пристебнули та вже відкрили очі, я зрозумів, що перебуваю в якомусь кабінеті». Сидів, побачив розетку стаціонарного телефону, звісно телефон був обірваний, але не винесений. Там були дроти дуже тонесенькі, але він якось під ’єднався та зателефонував нам на мобільні. Дуже було погано чути, бо, мабуть, глушили зв’язок, але він сказав, що він у міськвиконкомі.
Литвиненко розповіла, що після цього її батька вивезли в напрямку Херсону, де тримали в одному з міських відділів поліції. За її словами, в камері перебувало 14 осіб. Жінка згадала, як намагалася вперше з’ясувати, де утримують батька.
Мені відповіли, що його вже вивезли до Херсону і з ним працює ФСБ
– Я намагалася якось зв’язатися з «міськвиконкомом», Леонтьєв (Володимир Леонтьєв – призначений окупантами керувати захопленою Новою Каховкою – ред.)не відповідав. Якось я додзвонилася до поліції та запитала, як довго його будуть тримати, на що мені відповіли, що його вже вивезли до Херсону і з ним працює ФСБ.
Через десять діб після затримання чоловіка відпустили.
Батько розповів, що брали відбитки пальців, ДНК, запитували, чим хворів. Йому 63 роки, чим хворіли? Ще в них було запитання… Він у мене Кондрацький Леонід Адольфович, дідусь приїхав колись із Кам’янець Подільського. Вони (окупанти – ред.) намагалися дізнатися, чи він справді правнук Адольфа (Гітлера – ред.). Такий маразм був повний.
Обшук дому
Коли російські військові відпускали Кондрацького, попросили його встановити на телефон «Телеграм». Також йому треба було щодня приходити та відмічатися у відділку поліції, розповіла жінка.
– Вони хотіли, щоб він приходив і звітував, що і як, що робив. Один раз взагалі чотири години чекав. Звісно, деякий час вони його не чіпали. На блокпосту на Північно-Кримському каналі оглядали, а документи не перевіряли, бо вже декілька разів брали. Викликали колег з «муніципальної охорони» та цікавились, чим займається, куди ходить.
Через тиждень після звільнення Кондрацького російські військові прийшли з обшуком до його доньки, намагаючись знайти там і самого чоловіка.
Я бачу, що над моїм будинком літає дрон, вони сканували
– Там «захват» був, чесно кажучи. Вони шукали його та його однодумців. Дім стоїть у мене біля центру в Таврійську, там поруч і магазин «АТБ», і маленький риночок. Ми з батьком якраз вийшли купити цукру та хліба. Коли я на ринок поверталася, мені дівчина підбігає та каже: «Там ваш будинок оточили». А я бачу, що над моїм будинком літає дрон, вони сканували. Батька звісно я не пустила зі мною піти, кажу: «Я жінка, вони мені нічого не зроблять, а ти стій тут». Я його залишила в натовпі на ринку.
Під час обшуку окупанти знайшли мобільний телефон Кондрацького, а в ньому фото, які їм не сподобались.
– АТОвці збиралися, їздили до Херсону, збори якісь були. Вони (окупанти – ред.) знайшли у фотографіях, де він (Кондрацький – ред.) стоїть з побратимами та тримає прапор УПА червоно-чорний. І вони за це зачепились: «Що це таке, де він взагалі, телефонуйте йому». Вони також вважали, що в мене вдома перебуває хтось з його однодумців.
Обшук тривав три години, але ані гроші, ані коштовності окупанти не забрали. Після цього випадку Кондрацький наполіг на тому, щоб донька разом з дитиною покинули місто.
Окупанти дуже спекулюють дітьми й онуками. Я взагалі не збиралася нікуди виїжджати, але, все ж таки, зібралася та виїхала
– Коли сидиш на підвалі, вони (окупанти – ред.)дуже спекулюють дітьми й онуками. Батько казав, що не переживе цього. Ми десь тиждень це обговорювали. Я взагалі не збиралася нікуди виїжджати, але, все ж таки, зібралася та виїхала.
Ірина впевнена, що російські військові знали всю необхідну їм інформацію ще до обшуку в неї вдома.
– Вони зайшли обізнані. Ставили запитання та просто хотіли отримати відповідь, яку вже знали. В будинку перебувало близько 12 осіб, людей 5-6 на вулиці, всі інші були за парканом. На парканах всі висіли, контролюючи вихід з дому. БТРи з усіх сторін. Страшно було звісно, але паніки в мене не було, треба було це пережити.
Ірина не виключає того, що на батька була «наводка» когось з місцевих. Вона згадує, що деякі знайомі після початку повномасштабного вторгнення та окупації Нової Каховки перестали з нею вітатися.
– Декілька людей просто від мене відвертали обличчя. Не розумію, чому? Я завжди була за Україну, я дуже люблю свою державу. Батько у вишиванці ходив, кожного тижня він одягав якусь вишиванку. Не всі люди розуміли цього.
Знову у полон
Наступного разу чоловіка також забрали на блокпосту, але на той момент його донька разом з дитиною вже виїхали з окупації.
Знову брали відбитки, знову з ним працювало ФСБ, брали ДНК-аналіз, вимірювали повністю, допит вели
– Нам повідомила сусідка, що батька на блокпосту забрали разом з автівкою. Знову ж таки замотали очі ганчіркою та скотчем батьку та його цивільній дружині та десь повезли. Цивільну дружину тримали дві години, потім відпустили, машину кинули біля під’їзду, де вони мешкають. Дізналися, що його тримають у підвалі приміщення поліції. Знову брали відбитки, знову з ним працювало ФСБ, брали ДНК-аналіз, вимірювали повністю, допит вели. Коли він там був вдруге, били не дуже сильно. Один раз він написав записку, що «все добре, не переживай».
Вдруге Леонід Кондрацький провів у полоні окупантів 17 діб – із середини квітня до початку травня, повідомила Ірина.
– Казав, що буряти дуже жорстокі, просто не дають спати. Їм треба забігти, відкрити, пересмикнути затвор автомата, просто взяти та ляснути металевим засувом. Ти наче засинаєш, а вони забігають і починають.
Вивезли до Росії?
Втретє українця забрали в полон 7 жовтня близько 17-ї години вечора. Окупанти прийшли за Кондрацьким додому, розповіла його донька.
– У дворі поралась голова ОСББ, вони спитали де Леонід Кондрацький проживає та дістали його фотографію, яка була зроблена на фоні триколору. Тобто вони, коли його опрацьовували, посадили, бо ще був зимовий одяг, сфотографували для особової справи. Коли зайшли до хати, дружина сказала, що його вже забирали два рази. І вони самі здивувалися. Один вийшов комусь зателефонував. Якось невпевнено, але все одно його забрали.
За словами Ірини, втретє чоловіка утримували в будівлі СБУ у Новій Каховці до 18 жовтня.
Зранку 19 жовтня дізнались, що напередодні ввечері його вивезли. 19 жовтня, коли прийшли, в приміщенні було порожньо
– Пішли віднести йому продукти, речі. Там якийсь обшук був. Щось вони (окупанти – ред.) метушились і не передали продукти, поставили біля паркану. Сказали, що треба зачекати, поки головний обшукує приміщення. Ну і звісно ж зранку 19 жовтня дізнались, що напередодні ввечері його вивезли. 19 жовтня, коли прийшли, в приміщенні було порожньо. Вікна відкриті, двері відкриті. Вони там не стояли.
Слідчий, призначений окупантами у Новій Каховці, розповів рідним Кондрацького, що його вивезли до Росії.
– Для них Росія – це і «ДНР», і «ЛНР» (окуповані частини Донбасу, де діють угруповання «ЛДНР» – ред.), і Крим теж Росія, вони так вважають. Куди саме, не знаю. Порадили пошукати в Горностаївській поліції десь на підвалі. Мені вдалося зв’язатися з людиною, яка через кілька днів сказала, що «кадирівці» всіх відпустили, бо щось не поділили з місцевою владою. Якби він там був, він би якось зв’язався, повідомив про себе. Але дзвінків не було, значить його там не було.
Ірина згадує, що коли передавали батьку їжу, він кілька разів передавав записки. Востаннє таке повідомлення сім’я отримала за кілька днів до того, як чоловік зник.
– Остання була така: «Ти не переживай, все буде добре». Я не знаю, може якесь передчуття, я чомусь поміркувала про те, що щось не те. Я знала, що вони його не відпустять, але не так. Хотілося б, щоб він був хоча б поруч. Я просто хочу дізнатись, де він та якось посприяти. Я шукаю, де можу, пишу в соціальні групи (соцмережі – ред.)
За словами доньки полоненого українця, російські військові затримували чоловіка, щоб схилити до співпраці.
– Вперше вони хотіли, щоб він з ними співпрацював, розповідав де, хто, що. Звісно, щоб якусь інформацію надав. Шукали деяких осіб. Він сказав: «Я не знав, що в мене стільки друзів у лапках. Ті, кого я вважав, що вони добрі знайомі, мене і здали, що я за Україну, що я в АТО був». Вдруге, мабуть, його забрали просто, щоб нагадати, що треба співпрацювати.
Зараз жителька Нової Каховки шукає будь-яку зачіпку, щоб з’ясувати, куди саме вивезли її батька.
З огляду на бойові дії та окупацію Росією частини півдня України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
- 9 листопада російське військове керівництво оголосило про відведення військ з міста Херсон та з правого берега Дніпра.
- 11 листопада Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Зараз у місті тривають стабілізаційні заходи, запрацювала ОВА, зайшли силовики і рятувальники.
- Лівобережна частина Херсонщини, де також розташована Нова Каховка, залишається під російською окупаціюєю.
