Анна Целуйко

В Україні є кілька міст, які російська армія обстрілює чи не кожного дня. Причина – загарбники дуже близько. Від щодених атака і ударів потерпають Харків, Херсон, Запоріжжя.

А ще – Нікополь. Це – промислове місто на березі Каховського водосховища, зазнало спустошення через руйнування контрольованої Росією греблі Каховської ГЕС. А тепер стриється з лиця землі обстрілами.

Неподалік від Нікополя – Енергодар та Запорізька атомна станція, окуповані російськими військами. Звідти окупанти й завдають ударів по місту, руйнуючи цивільну інфраструктуру і убиваючи людей.

За два роки повномасштабної війни у Нікополі загинули 39 осіб, 240 людей зазнали поранень, пошкоджені майже п’ять з половиною тисяч будинків. Через постійну небезпеку місто залишила половина його жителів.

Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» у цьому репортажі розповідає про трагедію Нікополя.

Російська армія стоїть за 10 кілометрів від Нікополя. Попри це у місті ще залишаються цивільні, які не хочуть покидати рідні домівки. Як вони живуть під обстрілами?

«Небезпека завжди поруч»

Нікополь розташований на березі Каховського водосховища, на місці якого тепер піски і мілкі озера.

Нижче за течією Дніпра зруйнована гребля Каховської ГЕС. Через річище – Запорізька атомна електростанція, що з березня 2022-го року захоплена російськими окупантами.

З Нікополя ЗАЕС видно неозброєним оком.

Перебувати тут небезпечно, бо будь-якої миті може бути обстріл.

Позиції російської армії так близько, що часу зреагувати на тривогу практично немає. Російські війська б’ють по місту реактивною артилерією – «Градами» та «Ураганами».

На світанку 6 червня 2023 року стало відомо про руйнування дамби Каховської ГЕС. Україна звинувачує у підриві греблі Каховської ГЕС Росію. Кремль назвав руйнування греблі «навмисною диверсією» з боку Києва.

Представники країн Заходу, коментуючи руйнування греблі, прямо не заявляли про те, що її підірвала Росія, проте все ж таки відзначали відповідальність Москви за те, що сталося – оскільки саме Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року й окупувала частину Херсонської області (зокрема і Каховську ГЕС), перетворивши її на зону боїв.

Причиною руйнування Каховської ГЕС, найімовірніше, став вибух у тунелі бетонної основи греблі, написало 16 червня 2022 року американське видання New York Times, прямо вказуючи на те, що це зробила Росія. Руйнування дамби спричинило затоплення значних територій нижче за течією, обміління водосховища вище, нестачу питної води у регіоні. Українська влада оголосила про евакуацію з небезпечних районів Херсонщини. За фактом підриву Каховської ГЕС прокурори порушили справу про екоцид.

«Стіни побиті снарядами»

Місцева жителька Алла показує нам батьківський будинок із доглянутим внутрішнім двориком. Садиба стоїть неподалік спустошеного водосховища.

«У цьому будинку виріс мій син. Це був старий дім, і дідусь захотів, щоб усе залишилося онуку. Ми реконструювали цей будинок. Усе було зроблене з душею, з любов’ю... У нас тут дуже цікаві декоративні рослини», – розповідає жінка зі сльозами на очах.

Усередину цього будиночка прилетів російський снаряд – все зруйноване.

За словами Алли, батьків зі своєю дитиною вони вивезли в інше місто. Каже, якби вони були в будинку, то нікого серед живих не залишилося.

«Снаряд впав у будівлю і здетонував, і всі стіни відійшли від фундаменту. На жаль, тут не можна вже жити».

Руїни доведеться розбирати екскаватором, адже снаряд упав у кімнату й ударною хвилею закрило двері, зайти туди тепер неможливо, всі стіни побиті снарядами, розповідає вона.

«Я ніколи не думала, що я можу відчувати ненависть до людей. Бо одним таким «щелчком» те, що ти робив усе життя, може бути зруйновано. Ми жили, ми ні до кого в гості не ходили й не просилися до них (до РФ – ред.). І ми їх тут не чекаємо».

Будинок Ольги Каракуши стоїть прямо навпроти позицій окупантів. І хоча є небезпека загинути, Ольга з чоловіком поки не залишають домівку в Нікополі.

«Ми на своєму гіркому досвіді вже знаємо, що до восьмої години маємо кухню покинути, бо вікна виходять на колишнє наше море (водосховище). І запросто можеш потрапити під снаряди, під уламки. Тому, як обстріл – бігом у підвал. Як відстрілялися (російські військові – ред.) – бігом дзвонимо всім сусідам. Три сім’ї на вулиці живе: хто, де, куди, хто живий. Бігом треба бігти рятувати, бо як сусіду прилетіло, дивлюсь в хату прямо й димок, бігом дзвонити: «Давай приїжджай, Серьожа, бо в тебе щось димок в хаті», – ділиться умовами повсякденного життя співрозмовниця.

«Перші прильоти – понад пів сотні снарядів»

Після руйнування греблі Каховської ГЕС жителі залишилися без питної води. Мер Нікополя Олександр Саюк розповідає, як комунальні служби під обстрілами відновлювали водопостачання.

«Каховське водосховище припинило існування. Залишилося річище Дніпра. Усі насосні станції перестали функціонувати теж. І в нас не було іншого вибору. Ми ухвалили рішення робити тимчасові насосні станції саме на річище Дніпра. І під постійними обстрілами ми все ж таки зробили водопостачання до Нікополя. Ну й не тільки Нікополя, а й прилеглих ще селищ», – зазначив він.

Окупанти почали атакувати Нікополь та його околиці в липні 2022 року. Того року 16 липня військові РФ випустили по місту 53 снаряди. Російські військові поцілили у житлові багатоповерхівки. Жителька міста Валентина, яка працює головою ОСББ, каже, що після того обстрілу загинули дві людини.

«Ми жили спокійним життям. У нас було все добре. Люди були не готові, люди були засмучені, люди не знали що робить», – згадує вона.

Військо Росії двічі, з перервою у кілька місяців, вдарило по одному з будинків.

Валентина Петрівна тут за головну. Тільки-но закінчується обстріл – одразу організує прибирання. Вона розповідає, що люди в місті зараз лякаються буквально кожного стуку, постійно відчувають небезпеку і до цього не можна звикнути, каже жінка.

Росія «воює зі школами»

Так зараз виглядає Нікопольська школа №16. Її зруйнувала російська ракета. Під час атаки тут працювали педагоги та технічні співробітники. Понад вісім годин тривала пошукова операція. Тоді з-під завалів зруйнованої гімназії рятувальники дістали тіла чотирьох загиблих. Ще двоє людей отримали поранення.

Директорка школи Ірина Кирилюк була всередині під час удару.

«Ми в підвалі сидимо, все нормально. І тут бабах! А де мої техпрацівники? І я кинулася, але нічого не було видно, бо воно все в пилюці, як туман такий. Я навпомацки з коридору вийшла, а коридор повний світла і розтрощеного. Кабінет, другий, десятий – все, нема нічого. Сходів на другий поверх – немає, нічого немає. Кабінет мій на другий поверх – розбитий. Завуча кабінет, учительська, приймальня – все розбите. Звичайно, то був шок», – згадує керівниця освітнього закладу.

Вона хоче вірити, що колись школу все ж відбудують і тут знову пролунає перший дзвоник.

Мер Нікополя каже, що місцева влада думає, як відновити місто. Домовляється про це з благодійними фондами та європейськими організаціями. Він вважає, що Нікополь має стати регіональним взірцем відбудови.

За два роки від початку повномасштабної війни у місті залишилася половина жителів. Це – приблизно 60 тисяч людей. Інші евакуювалися, повідомляє місцева влада. Ті, хто залишається в Нікополі, кажуть, що їм нема куди їхати, тому вони чекатимуть перемоги України в рідному місті.

• Нікополь та Нікопольський район регулярно зазнають російських обстрілів.
• Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БПЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують і інші українські регіони. Попри докази і свідчення, Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних.