Як жителі Снігурівки на Миколаївщині оговтуються від російської окупації? Чому звільнення цього міста є стратегічно важливим для Збройних сил України? Що відбувається на звільнених від російських окупантів територіях області? Чому Миколаїв продовжує потерпати від обстрілів російських військових? Це зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- 10 листопада Сили оборони України звільнили місто Снігурівка Миколаївської області. Інформацію про це оприлюднили військові розвідувального батальйону у своєму зверненні. Також, повідомлення про звільнення населеного пункту опублікували на офіційній фейсбучній сторінці Снігурівської об'єднаної територіальної громади.
- Очільник Миколаївської ОВА Віталій Кім 11 листопада заявив, що вся Миколаївська область, крім Кінбурнської коси, звільнена.
- Тим часом російські війська продовжують обстрілювати Миколаївську область. У ніч проти 11 листопада були обстріляні території громад у Миколаївському та Баштанському районах області. Зафіксоване влучання в промисловий об’єкт, повідомили в обласній військовій адміністрації.
- Продовжуються обстріли і самого Миколаєва. В ніч проти 11 листопада російські війська влучили в п'ятиповерховий житловий будинок. Внаслідок влучання сталося руйнування з п'ятого по перший поверх, повідомила пресслужба ДСНС.
Снігурівка без газу, світла та води
Снігурівка була окупована російськими військами з 19 березня 2022 року. Місто зазнало великих руйнувань від ударів армії РФ.
Наразі у Снігурівці готуються розпочати роботи з перепідключення електроенергії, тепла та видачі гуманітарної допомоги для місцевих жителів. До виконання своїх обов’язків повернеться й адміністративний персонал, повідомив очільник області Віталій Кім. Водночас жителів міста, котрі були вимушені залишити свої домівки, він закликає не поспішати з поверненням додому.
Засновник видання Donbas Frontliner Андрій Дубчак, який побував у деокупованих селах, а також у Снігурівці, розповів «Новинам Приазовʼя», що чимало територій є замінованими, проте люди щасливі, радіють і зустрічають українську армію.
«Люди щасливі, що зайшла українська армія, плачуть, посміхаються. обіймаються. Дуже дякують ЗСУ, що вони зробили таку майже неймовірну річ. Діти раді. Найбільший для мене індикатор, того, що це інакший світ, інакша ментальність, що діти, навіть маленькі, вони щасливі, що зайшла українська армія. Це круто», – поділився враженнями засновник видання Donbas Frontliner.
У селі особливо кабанів крали, машини забиралиЖитель Снігурівки Феофан
Він поспілкувався і з місцевими жителями Снігурівки, з 80-річним паном Феофаном, який розповів, як себе поводили російські військові: «Двері повиламували, прийшли і кажуть: «Перевірка документів». Одразу з ломом документи перевіряють. Запитали, хто живе в сусідньому будинку. Я кажу, що люди повтікали, вас бояться. Тоді вони давай ломати ломом двері, а двері красиві були. Якби був ключ, а ключа не залишили. Крали (окупанти – ред.) все. У селі особливо кабанів крали, машини забирали. І вчора повтікали вони. І танками повтікали туди на Херсон».
Чоловік розповів, що в селі вже давно немає світла, а в хаті холодно через відсутність газопостачання.
«Був природний газ, відключили чи відбили, я не знаю. Ні води нема, ні світла, нічого. Отак. Дев’ятий місяць намучились. Майже людей немає, повтікали, хто куди», – розповів дідусь зі сльозами на очах.
За словами Дубчака, відступаючи зі Снігурівки, російська армія підірвала мости.
Росіяни відходили планово вони підірвали мости. Вони підірвали власні бази, які були. Бачили спалену російську технікуАндрій Дубчак
«У Снігурівці росіяни відходили планово, вони підірвали мости. Вони підірвали власні бази, які були. По дорозі ми бачили спалену російську техніку, спалені російські вантажівки з БК, танки розбиті, навіть в засідках. Саме завдяки тому, що українська армія дуже ефективно атакувала у цьому напрямку впродовж довгого часу, росіяни втратили ці території і пішли назад за Дніпро», – каже Дубчак.
«Жодного вцілілого будинку»
10 листопада також на Миколаївщині повністю деокупували села Шевченківської громади, яка налічує 21 населений пункт. За словами голови громади Олега Пилипенка, частину сіл звільнили ще на початку вересня.
«Ми розташовані між Херсоном і Миколаєвом, фактично посередині. 70% своїх атак на місто Миколаїв будували саме через мою громаду і весь цей час через громаду йшла лінія фронту», – каже він.
Пилипенко повідомив, що головною проблемою жителів звільнених сіл зараз є відсутність електропостачання.
«Росіяни дуже швидко тікали і не встигли остаточно знищити житлові будинки масово, не встигли знищити заклади освіти, але вони встигли знищити трансформаторні підстанції, залишити людей без варіантів відновлення електропостачання», – каже Пилипенко.
Вони там все замінували. Є тільки одна дорога, якою можна безпечно проїхатиОлег Пилипенко
«В одному з сіл перебитий газопровід, тому інші населенні пункти не отримують газопостачання. Дуже складна ситуація з замінуванням. Там перебували дуже довгий час російські підрозділи і вони там все замінували. Є тільки одна дорога, якою можна безпечно проїхати, ми сьогодні нею їхали і вона в жахливому стані через те, що там були постійні артобстріли», – розповів голова громади «Новинам Приазовʼя».
Він також додав, що в деяких селах взагалі не залишилось ні вцілілих будинків, ні жителів: «Найбільш постраждалими все ж таки є населенні пункти, які були на лінії зіткнення, тобто там, де зараз немає людей. У нас в 5 населених пунктах немає жодної людини і вони фактично перестали існувати, тому що вони знищені до фундаменту. Там немає жодного вцілілого будинку, немає жодного вцілілого об'єкта інфраструктури».
Обстріли продовжуються
Тим часом російські війська продовжують обстрілювати Миколаївську область. У ніч проти 11 листопада були обстріляні території громад у Миколаївському та Баштанському районах області. Зафіксоване влучання в промисловий об’єкт, повідомили в обласній військовій адміністрації.
Продовжуються обстріли і самого Миколаєва. В ніч проти 11 листопада Російські війська влучили в п'ятиповерховий житловий будинок. Внаслідок влучання сталося руйнування з п'ятого по перший поверх, повідомила пресслужба ДСНС.
Про ситуацію в Миколаївській області «Новинам Приазовʼя» розповів спікер Миколаївської ОВА Дмитро Плетенчук. Він зазначив, що в більшості деокупованих населених пунктах області досить складна ситуація – вони постійно перебували під обстрілами.
Окупанти постійно глушили сигнал в прифронтових селах, як правило, працює РЕПДмитро Плетенчук
«Достеменно ситуація буде зрозуміла, коли буде досягнуто відповідний рівень безпеки в цих населених пунктах. Тому що зв'язок був досі складним через те, що окупанти постійно глушили сигнал у прифронтових селах, як правило, працює РЕБ, причому працює з обох боків. І, відповідно, нормального мобільного зв'язку там не було, тому про ситуацію казати поки зарано. З тієї інформації, що ми мали до деокупації, ми знаємо, що там є проблеми як зі зв'язком, так і з електрикою, з іншими мережами. Тому все це буде днями вже оприлюднено і зрозуміло», – сказав Плетенчук.
Однією з гострих проблем для Миколаївщини є водопостачання. Плетенчук зазначив, що воно залежить від деокупації Херсонщини, адже зокрема Миколаїв забезпечувався питною водою через Херсонську область з річки Дніпро.
Спікер Миколаївської ОВА каже, що близько двох тижнів тому знизилась інтенсивність обстрілів Миколаєва. Проте навіть звільнення правобережної частини Херсонщини не гарантує припинення вогню, зазначив Плетенчук.
«Можу зауважити, що, навіть, в разі повного звільнення правого берега, в принципі, для Миколаєва критично або якось сильно ситуація не зміниться, тому що засоби, якими вони вели обстріли Миколаєва, це такі ракетні системи залпового вогню, як «Торнадо-С» модифікований «Смерч», або модифіковані ракети ППО «С-300», тим більше ракети, які запускаються з носіїв стратегічного рівня бомбардувальників з акваторії Каспійського або Чорного моря, або з Криму, вони мають досить велику відстань і в цьому випадку зі звільненням правого берега (Херсонщини – ред.)критично ситуація не зміниться», – додав він.
Обрізані шляхи наступу
Військовий експерт, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук зазначив, що звільнена Снігурівка на Миколаївщині є важливим населеним пунктом для Збройних сил України.
«З самого початку захоплення противником Херсону, захоплення Снігурівки відкривало два шляхи: на Миколаїв і на північ – на Кривий Ріг. Власне кажучи, цей блокпост нам дійсно муляв. Не тільки тому, що чим ближче до Миколаєва, тим більше обстрілів противника, ближче зіткнення. Зараз ситуація змінилась радикально», – каже експерт.
Він каже, що тепер ситуація на південному напрямку, з урахуванням звільнення від окупантів правобережної частини Херсонщини, кардинально зміниться як для української, так і для російської армії.
Це ставить хрест на спробах противника просуватись через Миколаїв до Одеси та на півночі у бік Кривого РогуПавло Лакійчук
«Що стосується південного напрямку, по-перше – ми відсуваємо фронт взагалі від херсонського правобережного плацдарму, це ставить хрест на спробах противника просуватись через Миколаїв до Одеси та на півночі у бік Кривого Рогу. По-друге, засоби ураження противника, якими він кошмарив, також відсуваються за лівий берег, можливості значно зменшуються. Якщо ми входимо на правий берег Дніпра, то наші «Хаймарси» вже можуть наносити удари по півночі Криму, кримських перешийках», – пояснив Лакійчук.
Проте експерт також наголосив, що звільнення правого берега Херсонщини не гарантує припинення вогню по Миколаєву з більш важкої зброї. До щільних обстрілів з боку російської армії слід готуватися і Херсону, вважає Лакійчук.
Коли «солдати плачуть»: як жителі Снігурівки зустрічали ЗСУ (фотосвідчення)
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
