Росія продовжила роботу над добудовою газогону Nord Stream-2 в Балтійському морі. Однак швидкість робіт дуже невелика, на тлі посилення санкцій з боку США. Газогін має сполучити Росію та Німеччину в обхід України, Польщі та країн Балтії, тому уряди низки європейських країн, а також США, вважають цей проєкт ще одним російським важелем тиску на регіон. Після посилення санкцій у швидкому будівництві газогону сумніваються не лише опоненти газогону, а й його колишні партнери та навіть представники російського «Газпрому». Втім, на добудові продовжує наполягати влада Німеччини.
Радіо Свобода зібрало основну інформацію про розвиток подій навколо Nord Stream-2 і про те, як ця ситуація стосується України.
Російське судно «Фортуна» 25 січня продовжило будівництво газогону «Північний потік-2» (Nord Stream-2), який прокладають дном Балтійського моря з Росії до Німеччини. Нині він добудований більш ніж на 90%, повідомляє Reuters.
«Фортуна» (разом з кількома допоміжними суднами) поновила роботу у водах Данії, попри те, що Сполучені Штати 19 січня внесли до свого санкційного списку це судно-трубоукладач, а також російську компанію KVT-RUS, яка ним володіє.
Наприкінці 2020 року Конгрес США посилив американські санкції проти «Північного потоку-2», а також «Турецького потоку», та вніс їх до оборонного бюджету країни, який ухвалили 9 грудня.
28 грудня цей закон підписав тодішній президент США Дональд Трамп. Під ці санкції підпадають не лише виконавці проєкту, а й ті компанії, які займаються його фінансуванням, сертифікацією і страхуванням, а також ті, які надаватимуть, орендуватимуть та продаватимуть судна-трубоукладальники для цього проєкту.
19 січня нові санкції проти російського газового проєкту набули чинності: про це заявив державний секретар США Майк Помпео.
«Завершення побудови «Північного потоку 2» надасть Росії можливість повністю обійти Україну, позбавити Україну життєво необхідних фінансових надходжень, а також зробить її вразливою до подальших агресивних дій Росії. Це також надасть можливість використовувати природні ресурси як інструмент політичного тиску та зловмисного впливу проти Західної Європи», – цитує Помпео «Голос Америки».
Водночас Помпео пообіцяв «продовжувати співпрацю із союзниками» для того, щоб Європа мала надійні мережі енергопостачання, які б не шкодили її безпеці.
«Втеча» від санкцій
На американські кроки проти «Північного потоку-2» зреагував бізнес, а також громадські організації та посадовці Німеччини.
- У перші дні Нового року норвезька компанія Det Norske Veritas відмовилася сертифікувати російський газогін – через можливі санкції Сполучених Штатів.
- 18 січня страхова компанія Zurich Insurance Group (Швейцарія) припинила співпрацю з «Північним потоком-2».
- Днями німецький концерн Bilfinger SE вийшов з будівництва «Північного потоку-2», і надіслав відповідні листи до США. Про це пише Bild.
Bilfinger SE мав з росіянами декілька контрактів щодо цього проєкту. Зокрема, він відповідав за «розробку, постачання та пусконалагодження систем безпеки при експлуатації газопроводу».
- 15 січня Німеччина продовжила дозвіл на добудову російського газогону. Але через три дні – призупинила свій дозвіл, щоб розглянути скарги на будівництво німецьких екологічних організацій: Deutsche Umwelthilfe і «Німецького союзу охорони природи та біорізноманіття».
- Навіть російський «Газпром» визнав, що реалізація проєкту «Північний потік- 2» може бути припинена. «У надзвичайних умовах, включно із політичним тиском, такі зміни можуть призвести до призупинення, або зупинки проєкту», наводить позицію російського газового гіганта Reuters. Хоча ще в грудні «Газпром», реагуючи на нові санкції, обіцяв добудувати цей проєкт російськими потужностями.
- Водночас адміністрація німецької землі Мекленбург-Передня Померанія (регіону, де має «фінішувати» російський газогін) створила і частково профінансувала екологічний фонд, одна з цілей якого – сприяти добудові російського «Північного потоку-2». Представники місцевої влади пояснюють своє рішення тим, що природний газ потрібен як безпечне «перехідне паливо» на час, поки Німеччина відмовлятиметься від вугільної та ядерної енергетики.
- Підтримку Nord Stream-2 продовжують висловлювати в МЗС Німеччини.
«Про європейський суверенітет не доведеться говорити, якщо під цим матимуть на увазі, що ми надалі будемо робити все тільки так, як цього хоче Вашингтон. Федеральний уряд не змінить свого ставлення до «Північного потоку-2», – заявив міністр закордонних справ ФРН Гайко Маас.
- Утім, 21 січня Європарламент переважною більшістю голосів ухвалив резолюцію з вимогою зупинити добудову Nord Stream 2. Такою була реакція цього органу, зокрема, на отруєння, а потім арешт в Росії тамтешнього опозиціонера Олексія Навального.
Що таке «Північний потік-2» і як він впливає на Україну
«Північний потік-2» (Nord Stream 2) – це друга черга російсько-німецького газогону, яку прокладають дном Балтійського моря. В разі добудови ця система газогонів зможе експортувати з Росії до ЄС до 110 мільярдів кубометрів газу на рік, що дає змогу повністю припинити транзит блакитного палива через Україну.
За розрахунками експертів, для України це означатиме втрату доходів від транзиту (близько трьох мільярдів доларів на рік, або понад 2% ВВП), а також необхідність екстренно перебудовувати українську газотранспортну систему для потреб реверсу.
«Якщо газогін добудують – то додаткові витрати і падіння ВВП відчує і українська економіка, і прості українці», – припускає енергетичний експерт Сергій Дяченко.
Вартість будівництва «Північного потоку-2» – близько 10 мільярдів євро, і первинно половину коштів для цього планували надати європейські інвестори, половину – Росія. Однак санкції змінили ці плани.
В Україні, Польщі, США та ще в низці країн ЄС його вважають геополітичним, а не економічним проєктом, оскільки навіть наявні газогони між Росією та ЄС завантажені газом не більше ніж наполовину.
94% довжини газопроводу Nord Stream-2, який має загальну довжину 1234 кілометри, вже завершено: США посилили санкції тоді, коли залишилося вкласти на дно моря лише 160 кілометрів труб.
Російська «труба» у Балтиці: чи добудують?
Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар наводить свої розрахунки: російське судно-трубоукладальник «Фортуна», на відміну від більш сучасних західних суден такого типу, працює дуже повільно: в останні дні безперервної роботи він вкладав на дно по 200 метрів газогону на добу. Тож, навіть не роблячи зупинок, судно прокладатиме 160 кілометрів газогону не менше двох років, а отже добудова цього проєкту, та ще й в умовах санкцій, має дуже невизначені перспективи, підсумовує експерт.
Експерт з питань енергетики Сергій Дяченко, оцінюючи характер санкцій з боку США та динаміку їхнього посилення, прогнозує, що, найімовірніше, «Північний потік-2» «не дадуть добудувати».
Те, що російський газогін ніколи не добудують, прогнозує також колишня заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль.
На її думку, попри бадьорі заяви Росії, газогін неможливо запустити без страхування, сертифікації та інших речей, які Росія зробити самостійно не здатна.
«Навіть якщо вони поклали трубу, то вони її не зможуть використати і запустити, бо немає сертифікації. І якщо немає сертифікації, то ніколи в житті німці не видадуть дозвіл на її експлуатацію», – пояснює Олена Зеркаль в одному зі своїх інтерв'ю.
Заяви місцевої та центральної влади Німеччини про сприяння добудові «Північного потоку-2» не означають, що його добудують: це є елементом підготовки до переговорів з адміністрацією нового президента США про поглиблення співпраці, так оцінює активність німецької сторони Сергій Дяченко.
Чим більше зараз збудують – тим більш аргументованою буде позиція Німеччини на майбутніх переговорах зі СШАСергій Дяченко
«Німецька сторона пожвавилася, очікуючи, що нова американська адміністрація Джозефа Байдена шукатиме поліпшення стосунків із Берліном. І нинішня активність є елементом торгу: чим більше зараз збудують – тим більш аргументованою буде позиція Німеччини на майбутніх переговорах про співпрацю, і тим більшим буде її поле для дипломатичного маневру, – припускає експерт. – Втім, я не думаю, що в підсумку Німеччина домовиться зі США про добудову цього російського газогону. Як виглядає, позиція Байдена щодо нього в останні роки є незмінною».
Але зрештою, сформується спільна євроатлантична позиція щодо російських енергетичних проєктів, сподівається Сергій Дяченко.
Саме розколювання Європи та євроатлантичної єдності, а не економічний зиски має на меті «Північний потік-2», і в умовах санкцій навіть транзит в обхід України, Словаччини та Польщі відходить на другий план, зазначає Михайло Гончар.
Зараз – це просто укладання грошей «Газпрому» на дно БалтикиМихайло Гончар
«Зверніть увагу: західні партнери дистанціюються від цього проєкту. Останній приклад – про це заявила данська інжинірингова фірма «Рамболь». Постає питання: хто робитиме ці складні роботи у підводних умовах? І навіть якщо «Газпром» це робитиме «самопально», і колись-таки добудує – то постане питання сертифікації. Зараз – це просто укладання грошей «Газпрому» на дно Балтики, – пояснює Гончар. – Чому ж Росія це продовжує? Її головна мета – не скільки добудувати, скільки показати «кузькіну мать» американцям та всім іншим. Продовжуючи цей проєкт, Росія підтримує створений нею розкол у трансатлантичній солідарності між Америкою та Європою, а саме між США та Німеччиною».
Михайло Гончар припускає, що саме підтримання цього розколу нині стало завданням номер один для президента Росії Володимира Путіна.
