У ніч на 25 березня Україна переходить на літній час. О 3:00 за київським часом стрілки годинників будуть переведені на одну годину вперед.
Переведення годинників регламентується постановою Кабінету міністрів від 1996 року.
Зміна часу в Україні відбувається разом із усім Європейським союзом і більшістю країн Європи двічі на рік: в останню неділю березня країна переходить на літній час, а кожної останньої неділі жовтня повертається на зимовий, тобто свій поясний час.
У 2011 році Верховна Рада намагалася скасувати переведення годинників на зимовий час, щоб повторити схожий крок Росії, але ця постанова була скасована.
В Україні літній час уперше формально з’явився 1916 року – його запровадила Австро-Угорщина, до якої входила західна частина України. 1917 року його запровадив і Тимчасовий уряд Російської республіки, до якої тоді належала інша, більша частина України.
Після низки радянських експериментів із часом літній час стали знову регулярно застосовувати в Україні як на той час частині СРСР із 1981 року.
На початку 1990-х років Україна експериментувала з відмовою від сезонного переходу на літній час, але потім відновила його 1992 року «з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в країнах Європи», і «згідно з рекомендаціями Європейської економічної комісії ООН».
Уперше перехід на літній час здійснили в кількох європейських країнах у 1916 році. Ідея полягає у кращому використанні світлого часу дня, а відтак в економії – в часи Першої світової війни йшлося про заощадження вугілля, в пізніші часи про електроенергію. Водночас такої економії практично немає в місцевостях, розташованих ближче до екватора, та у приполярних регіонах, де сезонний час не має економічного сенсу.
Практика щорічного переходу на літній час і повернення на поясний застосовується зараз у майже 75 країнах чи територіях світу, на всій їхній площі чи частково. При цьому близько 180 країн чи територій не користуються сезонним часом.
