Канцелярія президента Польщі Анджея Дуди глибоко розчарована результатами переговорів між віце-прем’єр-міністрами України та Польщі, мовиться в повідомленні на сайті голови польської держави.
«Відсутність рішення української сторони щодо основного питання – скасування заборони польських ексгумацій на території України – означає серйозний регрес довіри і не реалізує визначеного президентами обох країн мандату на переговори, що суттєво впливає на взаємні відносини», – мовиться в заяві.
У ній також висловлюється сподівання, що найближчим часом заборону на ексгумацію буде скасовано «в дусі виконання поставлених завдань».
Заяву підписав Кшиштоф Щерський, керівник апарату президента Польщі. Раніше Щерський говорив про розчарування поляків Україною через заборону ексгумації польських жертв на українській території і твердив, що «Європа може вибрати Москву, не Київ».
У п’ятницю, 16 лютого, у Варшаві відбулися польсько-українські перемови щодо вирішення складних історичних питань, які очолювали віце-прем’єр-міністри двох країн: Польщі Пйотр Ґлінський та України Павло Розенко. Такі переговори ведуться за дорученням президентів обох країн.
Після завершення цих переговорів Ґлінський заявив, що вони були складними, але водночас назвав їх «кроком уперед». Розенко після тієї зустрічі висловив «стриманий оптимізм» щодо подальшої спільної роботи з польською стороною, повідомила його прес-служба.
Київ, зі свого боку, вимагає від Варшави, зокрема, «відновлення всіх сплюндрованих і понівечених вандалами українських пам’ятників на території Польщі, незалежно від їхнього статусу», скасування обмежень на в’їзд до Польщі українських діячів і змін до польського закону про Інститут національної пам’яті.
У Польщі знесення місцевою владою деяких пам’ятників українським жертвам, які загинули від рук поляків у роки Другої світової війни, пояснюють тим, що вони не були належним чином легалізовані, інші такі пам’ятники на українських похованнях просто нищать невідомі.
Саме нищення в Польщі українських пам’ятників спричинило запровадження в Україні мораторію на ексгумацію польських жертв, які загинули на нинішній території України. При цьому Київ нагадує, що в разі актів вандалізму проти польських пам’ятників в Україні їх відразу відновлюють, а напади відразу викликають рішучу реакцію – хоча в Україні не врегульований правовий статус 90 відсотків таких польських пам’ятників.
Крім того, Польща в рамках своєї політики «боротьби з бандеризмом» останнього часу (Варшава звинувачує Українську повстанську армію в убивствах поляків, але відкидає розмови про вбивства українців схожим польським повстанським формуванням часів Другої світової війни, Армією крайовою) забороняє в’їзд на свою територію українським діячам, які публічно розвінчують позиції Варшави.
Також у Польщі останнім часом внесли нові зміни до закону про Інститут національної пам’яті, які передбачають запровадження кримінальної відповідальності, серед іншого, за заперечення «злочинів українських націоналістів» проти польських громадян у 1925–1950 роках чи за звинувачення поляків у причетності до злочинів нацизму часів Другої світової війни. Ці зміни різко розкритикували і вимагають скасувати не тільки в Україні, але й у США чи Ізраїлі.
