У Львові на будівлі в’язниці, відомої як тюрма «Брегідки», у суботу відкрили меморіальну таблицю на честь бійців Організації українських націоналістів Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Цього дня 85 років тому о 6:30 на тюремному подвір’ї було страчено засуджених оунівців на шибениці.
Згідно з актом обвинувачення, 21- річний Василь Білас і 24- річний Дмитро Данилишин пограбували пошту у Городку, а Дмитро Данилишин нібито поранив співробітника силових структур.
«Прокурор відмовився залучати до процесу 19 свідків. «Наглий суд», як його називали у польській юриспруденції, це фактично був військово-польовий трибунал, який без загальних доказів, свідчень, лави присяжних мав видати смертний вирок. Це був суд без слідства. Наперед вже знали, що чекає на Біласа і Данилишина. Це було свідоме покарання, щоб застрашити інших членів ОУН, щоб не продовжували революційну діяльність. Це не суд був, а виконання вироку. Судовий процес викликав велике зацікавлення і з боку української, і польської громадськості, і тодішньої преси. Були масові акції у Західній Україні, Варшаві, Празі. У день страти оуніців дзвонили церковні дзвони по всіх містах і селах Галичини», – розповів під час відкриття меморівльної дошки історик Микола Посівнич.
Полотно з неї зняли родичі вбитих оунівців.
«Мені батько розповідав про Дмитра Данилишина і Василя Біласа, що їх поляки стратили у Львові. Це був мого батька двоюрідний брат. Вони боролись проти тієї несправедливості і утисків польської влади до українців», – розповів один із них, Роман Данилишин.
Встановлення таблиці погодила робоча група, створена чиновниками Львівської міськради, але з тексту, який запропонували громадські активісти написати на дошці, вилучила слова «страчені польською окупаційною владою і це підтримав виконком міськради».
Сьогодні з нагоди 85-х роковин страти оунівців Дмитра Данилишина і Василя Біласа відбувся також молебен на Янівському цвинтарі.
