У Казахстані в місті Караганда розпочались заходи з вшанування 70-х роковин депортації українців.
Участь у заходах бере українська делегація, зокрема науковці і духовенство Української греко-католицької церкви.
У Римо-католицькому храмі у Караганді сьогодні відбулась літургія за жертвами депортації. Учасники вшанування побували у музеї пам’яті політичних репресій у селі Долінка – тут з 1930 до 1959 року розташовувався один із найбільших спецтаборів, через це спецпоселення пройшло близько мільйона людей різних національностей, яких радянська влада вважала «ворогами радянського народу».
«Найстрашніше місце, яке ми відвідали, це «Мамин цвинтар», як тут кажуть, «Мамочкине кладбище», відслужили панахиду за невинними душами. На цьому цвинтарі ховали дітей, зокрема українських переселенок. Бо малюків після народження забирали у матерів у будинки немовляти. Жінок приводили тричі на день погодувати дітей, більшість вмирали від хвороб і недоїдання. І їх хоронили на цвинтарі. Кому пощастило вижити, забирали в інтернат і така дитина навіть не знала своїх батьків», – розповів Радіо Свобода учасник заходів із вшанування роковин депортації отець УГКЦ Юстин Бойко.
Під час міжнародної конференції «Депортація народів на територію Казахстану: історія та сучасність» науковці зазначали про те, що історія депортованих українців не є належно досліджена. На сьогодні більшість архівів у Казахстані закриті.
«Це унікальна нагода звернутись до президента Казахстану, щоб дозволив відкрити частину архівів, щоб українські науковці могли їх вивчити», – зауважив отець Юстин Бойко.
У рамках вшанування 70-х роковин депортації в Казахстан проходить форум «Духовна та культурна ідентичність українців східної Європи та Азії» , який об’єднав близько 60 осіб з України, Казахстану, Росії, Киргизії.
У своєму зверненні до учасників зібрання Глава УГКЦ Святослав Шевчук закликав українців Казахстану не забувати про землю своїх предків, берегти традиції, культуру, мову.
«Є три речі, які допомагають зберегти на чужині власну національну ідентичність – українська родина, школа і церква. Завдяки їм наш народ пережив важкі випробування, яких зазнали наші батьки у XX столітті», – сказав він.
10 вересня 1947 року Рада Міністрів СРСР ухвалила указ «Про виселення з західних областей УРСР в Карагандинську, Архангельську, Вологодську, Кемеровську, Кіровську, Молотовську, Свердловську, Тюменську, Челябінську і Читинську області членів сімей «оунівців» та активних бандитів, арештованих та вбитих у боях». 70 років тому у жовтні на Далекий Схід і Казахстан було виселено, за різними даними, від 70 до 100 тисяч українців.
У жовтні 1947 року розпочався наступний етап виселення українців – переважно це були політичні в’язні, звинувачені за діяльність у національно-визвольному русі.
