У Македонії опозиційна партія «Соціал-демократичний союз Македонії» заявила, що зібрала достатньо підписів депутатів за формування урядової коаліції з нею на чолі і передала ці підписи президентові, від якого очікує щойнайшвидшого отримання мандату на формування уряду.
Як заявив Зоран Заєв, лідер цієї партії, що разом із союзниками в лівій виборчій коаліції має 49 місць у парламенті зі 120, він домовився про підтримку з трьома партіями албанської меншини, що дали йому ще 18 підписів, і ці 67 підписів він подав президентові Джорґе Іванову.
За його словами, ці підписи дозволять покласти край кризі в Македонії, і він тепер очікує на «мирну і швидку передачу влади» від дотеперішнього уряду консерваторів.
Але найбільша з цих трьох албанських партій, «Демократичний союз за інтеграцію», що має 10 місць, заявила, що хоча погодилася дати підписи на підтримку Заєва, та ще не вирішила, чи буде входити до його уряду, а чи піде в опозицію. Без голосів цієї партії урядові Заєва не вистачить голосів для створення більшості.
Македонія після парламентських виборів у грудні досі не має нового уряду. Найбільше місць у парламенті – 51 – отримала досі владна консервативно-націоналістична партія «ВМРО-ДПМНЕ» («Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія за македонську національну єдність») дотеперішнього прем’єра Николи Ґруєвського, який відтак отримав мандат на формування уряду. Але в передбачений 20-денний термін він урешті не зміг скласти коаліції, бо відкинув вимогу «Демократичного союзу за інтеграцію» оголосити албанську другою державною мовою країни і залишився без підтримки цієї партії. Консерватори відтак закликали до нових виборів.
Після повідомлень про домовленість Заєва з албанськими партіями Ґруєвський назвав її загрозою єдності й унітарному характерові Македонії, його партія пообіцяла всіма можливими законними засобами не допустити перетворення країни, в якій албанська меншина становить близько чверті населення, на двомовну.
2001 року Македонія була на межі громадянської війни через збройні заворушення представників албанської меншини, що домагалися розширення своїх прав – і частково домоглися.
