Генеральний прокурор України Юрій Луценко повідомив, що суд за поданням Київського обласного прокурора реабілітував останніх із засуджених радянською владою до розстрілу отаманів Холодного Яру – І. Грисюка-Гайового, М. Куценка, Г. Олійника, І. Мельниченка, П. Олійника, М. Забудського, П. Троценка, П. Савенка, К. Ніколаєнка, Г. Галущенка.
«Суд встановив, що обвинувачення, яке сформульоване у вироку трибуналу, вказує на те, що холодноярці засуджені за боротьбу, в тому числі і збройну, проти радянської влади, за прагнення створення незалежної української держави, за участь у збройних загонах Української народної республіки та інші дії, які стверджують їхню участь у боротьбі за незалежність України», – повідомив Луценко у фейсбуці.
Він назвав це «найкращим подарунком» на його день народження й зауважив: «Саме сьогодні виконано зобов’язання, яке я собі встановив у камері Лук’янівської в’язниці, де тримали перед стратою багатьох холодноярців».
«Тепер гасло холодноярців звучатиме ще впевненіше: Слава Україні!» – додав Луценко.
Першу групу отаманів Холодного Яру і Чорного Лісу Апеляційний суд Київської області реабілітував у середині жовтня.
У серпні Апеляційний суд Київської області відкрив провадження у справі щодо реабілітації найвищого військового керівництва Холодного Яру, отаманів, які загинули в Лук’янівській в’язниці.
Вперше питання про їхню реабілітацію постало на початку 1990-х. Тоді прокуратура визнала вирок «революційного трибуналу» легітимним, а отаманів-«холодноярців» винними.
У лютому 1923 року в Лук’янівській в’язниці Києва повстали ув’язнені і засуджені до страти козаки та отамани Холодного Яру. Тоді загинуло близько 40 людей.
Холодноярська республіка (1919–1922 роки) – утворення на території України (на той час УНР), в Чигиринському районі Черкаської області, в районі лісового урочища Холодний Яр. Його бійці вели збройну боротьбу проти більшовицької влади у складі повстанських загонів, організованих за козацьким принципом; загонами керували отамани.
Серед холодноярців було поширене вітання «Слава Україні!», відповіддю в ті часи було «Україні слава!» чи «Навіки слава!»
Схоже утворення, республіка Чорного Лісу, існувало в ті самі 1919–1922 роки на території нинішнього Олександрівського району Кіровоградської області.
