У Німеччині заявили, що робота для створення так званої «дорожньої карти» виконання мінських домовленостей про врегулювання на частині українського Донбасу відбувається з великими труднощами й доволі повільно.
«Іноді робляться кроки вперед, іноді – і, на жаль, майже так само часто – кроки назад», – сказав на прес-конференції в Берліні речник Міністерства закордонних справ Німеччини Мартін Шефер щодо документа, що, за його словами, має об’єднати нині різні тлумачення мінських домовленостей.
Крім того, сказав він, дуже багато роботи залишається щодо рішення озброїти спостережну місію ОБСЄ напередодні саміту Організації з безпеки і співпраці в Європі, призначеного на 8–9 грудня в німецькому Гамбурзі. За словами речника, і Україна, і Росія мають подати німецькому головуванню в ОБСЄ конструктивні пропозиції, щоб можна було розробити план, прийнятний для всіх.
Речник МЗС Німеччини також звернув увагу, що й після саміту в «нормандському форматі» 20 жовтня в Берліні число порушень режиму припинення вогню на лінії контакту сторін на Донбасі значно зросло. Тому, за його словами, немає ніяких підстав вважати, що кризу в регіоні подолано.
Мартін Шефер також повідомив, що «в передбачуваному майбутньому» очікується зустріч міністрів закордонних справ чотирьох країн-учасниць «нормандського формату»: України, Німеччини, Франції і Росії. Але точніших термінів він не уточнив.
У Києві в Адміністрації президента України повідомили, що про зустріч «нормандських» голів МЗС уже наприкінці листопада домовилися в телефонній розмові Петро Порошенко і канцлер Німеччини Анґела Меркель.
Через те, що мінські домовленості практично не визначають послідовності виконання їхніх пунктів, керівники держав «нормандського формату» – України, Німеччини, Франції і Росії – домовилися на зустрічі в Берліні, яка завершилася в ніч із 19 на 20 жовтня, що голови МЗС цих країн мають підготувати «дорожню карту», яка узгодила б цю послідовність виконання пунктів усіх трьох головних мінських угод: Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року і Мінського комплексу заходів від 12 лютого 2015 року.
При цьому, за словами Києва, головною метою має бути домогтися від Росії виконання її зобов’язань за всіма цими мінськими угодами, включно з графіком і відповідальністю за виконання. Київ також наполягає на тому, що політичні питання неможливо виконувати до виконання питань безпеки.
Москва ж заявляє, що вимагає від України швидкого поступу до політичних аспектів мінських угод – таких, як місцевих виборів на цій території і «амністії» бойовиків, – іще до вирішення безпекових і гуманітарних питань – таких, як виведення з окупованих територій російських військ і озброєння, роззброєння незаконних збройних формувань, звільнення всіх заручників і незаконно утримуваних осіб чи передачі непідконтрольної нині Києву ділянки українсько-російського кордону під контроль ОБСЄ.
Крім того, непростим питанням є можливість створити озброєну місію ОБСЄ для забезпечення безпеки в перебігу кампанії передбачених мінськими угодами місцевих виборів за українським законодавством на окупованій частині Донбасу, а також для контролю за нині непідконтрольною ділянкою українсько-російського кордону і створення там зони безпеки по обидва його боки, як того вимагає Мінський протокол від 5 вересня 2014 року. Досі ОБСЄ ніколи не здійснювала озброєних місій.
