У Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» до Міжнародного дня музеїв та всесвітнього дня національного одягу й всеукраїнського дня вишиванки відкрили виставку українських вишиванок кінця ХІХ – початку ХХ століть з різних регіонів України, які на 1933 рік були територією, де стався Голодомор.
Виставка, що має назву «Вишиванка вартістю в життя» розповідає про те, як завдяки вишиванкам деяким українським родинам вдалося вижити в роки геноциду.
Етнолог Валентина Борисенко зазначає, що влада тоді не давала жодного шансу на виживання, тож вишивки, які були тоді майже у кожній хаті, міняли на їжу.
За її словами, за сорочку чи кожух можна було виміняти лише склянку борошна чи трохи пшона, тож цей спадок віддавався за безцінь.
«Побачивши, що люди міняють на харчі свої речі, влада почала, крім їжі, відбирати сорочки рушники, кожухи, плахти, хустки. І ми маємо свідчення про те, що коли люди знали, що йдуть буксирні бригади, жінки одягали на себе по кілька сорочок, плахт, хустин. Вони знімали з людей ці речі і відбирали», – говорить етнолог.
Виставку складають вишиті сорочки та рушники із фондів Меморіалу жертв Голодомору, Музею Івана Гончара та приватної колекції Віктора Ющенка. Виставка триватиме до кінця травня.
В Україні у третій четвер травня проводять День вишиванки. Це відносно нова традиція, започаткована 2007 року. Офіційного статусу цей день немає.
