У Дніпропетровську, в музеї «Літературне Придніпров’я», відкрилась міні-виставка, присвячена поету-дисиденту Іванові Сокульському, якому б 13 липня виповнилось 75 років від дня народження.
За словами співробітників музею, її назвою стали рядки Василя Стуса – «Нам шлях прослався вгору…».
На міні-виставці експонується творчий доробок Івана Сокульського, який віддзеркалив його поетичну творчість.
Як зазначають літературознавці, Іван Сокульський (1940–1992) був одним із зачинателів демократичного руху на Дніпропетровщині.
«Навіть стислий перелік його біографічних відомостей (повоєнне дитинство на степовому хуторі Синельниківського району, навчання у Львівському і Дніпропетровському університетах, перерване виключенням за неблагонадійність, активна громадська і правозахисна діяльність) свідчить про ранню світоглядну визначеність, послідовність поглядів, відсутність пресловутого їх перебудовування, вірність внутрішній правді. А літературна праця, якої не змогли припинити навіть багаторічні репресії – 13,5 років тюрем, карцерів та таборів – говорить про цілеспрямоване поєднання життя і творчості», – зазначають у музеї.
Поет і громадський діяч Іван Сокульський відомий також як один із авторів «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська» – улітку 1968 року, коли на Дніпропетровщині була розгорнута «антисоборна кампанія», він з однодумцями пише «Листа…» на захист роману Олеся Гончара «Собор», проти русифікації. За лист Сокульський був засуджений до 4 з половиною років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
У кінці 1980-х років, уже після свого другого ув’язнення, Іван Сокульський повернувся до Дніпропетровська й став засновником і головним редактором громадсько-політичного і літературно-мистецького альманаху «Пороги», де, зокрема, активно друкував твори Василя Стуса та матеріали про нього. Був співзасновником дніпропетровських обласних організацій Товариства української мови імені Шевченка та «Меморіалу». Помер 1992 року, похований у Дніпропетровську.
Президент України Віктор Ющенко нагородив посмертно Сокульського орденом Свободи. Відзнака була присвоєна через 18 років після його смерті.
