Ввечері 13 червня в Музеї Голокосту в Дніпрі відбулося відкриття виставки подружжя художників Андрія та Лії Достлєвих, присвяченої пам’яті про Голодомор – «Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор».
Кілька десятків робіт, створених чоловіком та дружиною, пропонують незвичний погляд на проблему пам’яті та пост-пам’яті, травматичний досвід предків і його вплив на світогляд майбутніх поколінь.
Їхні твори – це чорно-білі колажі, які поєднують в собі відбитки викинутої їжі з пейзажами української глибинки.
Як розповіла Радіо Свобода Лія Достлєва, її бабуся та бабуся її чоловіка пережили голод 1932-33 років у різних регіонах – на Полтавщині та Луганщині. Обидві не боялись розповідати про ті події дітям і внукам.
Читайте також: «Голодомор-33 в Україні – це витончене, продумане масове вбивство» – чеські історики
«Ми обоє в дитинстві слухали ці історії. Бабуся чоловіка розповідала більш драматичні речі: як все село вимерло від голоду. Я слухала від бабусі Віри, яка прожила 93 роки, про рецепти оладок з лободи, як знайти їжу тощо. Це була частина нашого досвіду. Як художниця я працюю з темою психологічної травми. Це моя «точка входу», бо це історія моєї родини. На картинах – відбитки чорнилом їжі, яку ми викидали. Ми «документували» цю їжу упродовж двох місяців. Це – сліди травми, які у буденності не видно, – ми хотіли зробити їх видимими. Мені досі незручно викидати їжу, хоча я можу дозволити собі не доїдати все, що покладене на тарілку. Це і називається пост-пам’яттю», – сказала Радіо Свобода Лія Достлєва.
Роботи подружжя, представлені на виставці, невдовзі мають вийти друком у вигляді альбому.
Лія Достлєва – художниця, есеїстка, антропологиня культури. Учасниця виставок в Україні, Польщі, Литві, Чехії, Австрії, Італії, Іспанії, Нідерландах. Андрій Достлєв – художник, дослідник фотографії. З 2012-го року мешкає в Польщі. Учасник виставок в Україні, Польщі, Чехії, Франції, Австрії, Італії, Норвегії, Туреччині.
Україна з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932–33 років становить майже 4 мільйони осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять понад 6 мільйонів.
У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.
