Відповідальність за фейки: як медіаексперти реагують на ініціативу Бородянського

Намір міністра культури, молоді і спорту Володимира Бородянського запроваджити адміністративної та кримінальної відповідальність за маніпуляції у ЗМІ, який той висловив 6 листопада під час парламентських слухань щодо безпеки журналістів, викликав жваву дискусію у медіасередовищі. Самого законопроєкту ще немає, але незабаром після заяви міністра, 15 листопада, його колеги презентували концепцію нововведень, яка передбачає, зокрема, запровадження інституції омбудсмана з питань інформації, що займатиметься протидією фейкам. Національна спілка журналістів організувала обговорення, на якому медійники та експерти обговорили це питання. За словами голови спілки Сергія Томіленка, до дискусії запросили і самого Бородянського, але у міністерстві відповіли, що організують обговорення за його участі після того, як текст законопроєкту буде готовий. Радіо Свобода записало думки присутніх та подає деякі з них прямою мовою.

Сергій Томіленко, голова НСЖУ:

– Журналістська спільнота стурбована намірами держави жорстко регулювати її діяльність, декларуючи боротьбу з фейками та олігархічними впливами.

Ми вважаємо, що ці ініціативи спрямовані на залякування українських журналістів, принаймні, той формат, з яким виходить сьогодні уряд і міністерство: без підготовленого законопроекту, без механізмів – тільки слайди, тільки загальний напрям. Ми вважаємо, що це хибний напрям, який зводиться до того, що винними у ситуації з інформаційним простором хочуть зробити журналістів.

Окремо ми стривожені через ідею запровадити посаду омбудсмана з інформації, тому що в державі може бути створене агентство з блокування «шкідливої» інформації. Відповідно, ми не хочемо, щоб в Україні створювалася якась надструктура нагляду над українськими журналістами.

Також ми протестуємо проти ініціативи запровадити ліцензування журналістської діяльності. Держава хоче втручатися у журналістську діяльність, ділити медійників на «правильних» і «неправильних», і ми матимемо ситуацію, чиновник буде фільтрувати медіа.

Ми – прихильники журналістського саморегулювання, але потрібно розуміти, що в Україні – надзвичайно складний клімат для виживання українських медіа. Українські журналісти – розсварені. Дуже часто вони розсварені саме через українських політиків. Тому ця ініціатива сприймається як спекуляція на очевидних проблемах українських журналістів, а не спроба їхнього розв’язання.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Бородянський і Ткаченко прокоментували критику медіаспільнотою їхніх «інформаційних» законодавчих ініціатив

Ми пропонуємо владі сфокусуватися на двох основних пріоритетах: перший – це безпека журналістів, і другий – це створення екокомічних стимулів для розвитку ЗМІ.

Валерій Іванов, президент Академії української преси:

– Нова влада пробує контролювати медіа, контролювати контент. Ще нікому це не вдавалося, але це дуже сумна тенденція.

Тут, на мій погляд, є прихований антизахідний дискурс. У західних країнах журналістика – це вільна професія. У Німеччині та Франції дійсно останнім часом були ухвалені закони, які дуже неоднозначно прийняті журналістами. Але вибачте, можна ж проаналізувати досвід. У Франції не було жодного випадку покарання за цим законодавством, у Німеччині – тільки за спробу реклами ісламістських терористичних угруповань. У Франції дійсно існує закон про покарання за образу президента. Але там він востаннє застосувався більш ніж 50 років тому – за президента де Голля.

Тетяна Попова, експертка зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», членкиня Ради з питань свободи слова при президенті:

– Сьогодні у суді слухається справа за позовом Свинарчука проти Дениса Бігуса через журналістське розслідування. І на мій погляд, криміналізація дезінформації, як це називає Бородянський, призведе до того, що корупціонери робитимуть рецидивістами саме журналістів-розслідувачів.

Я думаю, що цього року цей законопроєкт не буде розглянутий у Верховній Раді, і сподіваюсь, що коли цей документ дійде до сесійної зали, контраверсійні пункти з нього виключать.

Наташа Влащенко, телеведуча, членкиня Ради з питань свободи слова при президенті:

– Останні шість років було дуже багато зроблено, щоб роз’єднати журналістський цех, робили це політики, і їм це вдалося. Тому що говорять не про медійний продукт, а про власника ЗМІ, це перенесення відповідальності. Мені здається це неправильним.

Ми сьогодні живемо в інформаційному світі, який застарів, який не може сам собі заробляти, який залежить від олігархів, від грантодавців, ще від когось. Ми живемо в інформаційному світі, де ми не можемо бути незалежними. І мені здається, що завдання номер один – це створення нових незалежних платформ.

Ми маємо думати, як реформуватись, щоб стати дійно незалежними, щоб наздогнати те, що відбувається в інформаційному світі Європи і США, бо там вже інші процеси відбуваються. Всі ці виклики стоять перед нами.

Олександр Доній, колишній народний депутат, політичний експерт, телеведучий:

– Рішення Кабінету міністрів про те, що вони переходять у закритий режим, – це був «перший дзвоник», дуже важливий, і я критично дуже і негативно висловлювався з цього приводу, тому що уряд – це колегіальний орган, рішення приймається спільно, і суспільство має право знати позицію того чи іншого міністра і під час обговорення, і під час голосування. Але суспільство це проковтнуло спокійно.

Ми бачимо, що спроби закритості у цієї влади відбуваються. Але я б хотів також поговорити про гниття журналістського середовища, бо спроби маніпуляції і тиску є, на жаль, з обох боків. Будь-яка влада буде себе захищати, і тут суспільство має визначати, де поставити межі спротиву цій владі, питання – де поставити межі для журналістського середовища, яке піддається маніпуляціям з боку своїх власників, і я особисто не бачу спротиву цьому з боку журналістів.

Читайте ще:

Бородянський і Ткаченко прокоментували критику медіаспільнотою їхніх «інформаційних» законодавчих ініціатив

Держдума Росії підтримала законопроєкт про можливість арешту «іноземних агентів»​