Десятки активістів, дослідників репресій у СРСР та постраждалих від них вшанували пам’ять жертв так званого «Великого терору», розпочатого Йосипом Сталіним 5 серпня 1937 року. Учасники акції пам’яті з українськими державними прапорами та світлинами репресованих прийшли спершу до хреста жертвам «Великого терору» поруч із Міжнародним центром культури і мистецтв Федерації профспілок України (колишній Жовтневий палац), а потім приїхали до меморіального комплексу в заповіднику «Биківнянські могили».
У серпні 1937 року саме в будівлі Жовтневого палацу за наказом Сталіна почали розстрілювати підозрюваних в антирадянській діяльності, а потім – таємно вивозили і ховали в лісі поблизу селища Биківня, яке нині в межах Києва.
На території національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» – найбільше поховання репресованих в Україні, зауважив у коментарі Радіо Свобода директор заповідника Богдан Біляшівський.
«5 серпня – це фактичний початок виконання в Україні сумнозвісного наказу НКВС про репресування колишніх куркулів, «антирадянських елементів» та карних злочинців. Власне, за інформацією, яку ми нині маємо, масові арешти почалися значно раніше, але саме в ці дні почалася робота так званих «позасудових трійок» і масове знищення людей у плановому порядку, – наголошує Біляшівський.
За його словами, у Биківні ховали людей, розстріляних «спеціальними органами правопорядку» з літа 1937-го і аж до взяття Києва нацистами у вересні 1941 року.
«Це ще неоране поле для дослідників, і ми маємо цю інформацію дослідити дуже ретельно. Ми можемо говорити, що в Биківні поховано від 30 тисяч людей. Верхню планку дослідники називають – до 100 тисяч», – додає Біляшівський.
Директор заповідника «Биківнянські могили» уточнює, що інформація про розстріляних та похованих тут була засекречена та частково знищена, окрім того, частина розстрілів після 1938 року не обліковувалася.
Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
«Великий терор» тривав 15 місяців і був офіційно припинений за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 17 листопада 1938 року, хоча репресії в менших масштабах тривали й надалі.
За два роки партійна верхівка арештувала 1,5 мільйона людей, 680 тисяч із них були вбиті.
На території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 тисяч 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.
