Тисячі людей протестували 20 березня в Туреччині, закликаючи президента Реджепа Таїпа Ердогана переглянути рішення, яким він вивів країну з основоположного європейського договору «Про запобігання та протидію насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Стамбульська конвенція).
Протести відбулися в Стамбулі, Анкарі й Ізмірі. Один із протестувальників у Стамбулі тримав портрети вбитих у Туреччині жінок. На одному з них писало: «Жінки переможуть у цій війні».
Туреччина була першою країною, яка підписала конвенцію Ради Європи про запобігання та протидію насильству проти жінок та домашньому насильству на засіданні комітету міністрів у Стамбулі в 2011 році. Закон набрав чинності в 2014 році, а конституція Туреччини передбачає, що міжнародні угоди мають силу закон.
Указ Ердогана про скасування ратифікації Туреччиною Стамбульської конвенції є ударом для захисників прав жінок, які вважають, що угода має вирішальне значення для боротьби з домашнім насильством, і перемогою консерваторів у націоналістичній партії Ердогана та їхніх союзників, які стверджували, що договір порушує єдність сім’ї.
Генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчиновіч-Бурич назвала це рішення «руйнівним».
Міністерство закордонних справ Німеччини заявило, що рішення влади Туреччини «послало поганий сигнал Європі, і насамперед турецьким жінкам», тоді як Франція заявила, що «цей відступ від прав викликає занепокоєння».
У Стамбульській конвенції мовиться, що чоловіки і жінки мають рівні права, вона зобов’язує державні органи вживати заходів для запобігання гендерного насильства щодо жінок, захисту жертв і судового переслідування винних.
За інформацією правозахисних груп, у Туреччині зростає насильство щодо жінок та кількість вбивств. Згідно з даними We Will Stop Femicide Platform, з початку року у країні вбито 77 жінок, минулого року – щонайменше 409.
Міністр Туреччини з питань сім’ї, праці і соціальної політики написав у твіттері, що права жінок, як і раніше, захищені турецькими законами, а судова система «досить динамічна і сильна», щоб ухвалювати нові постанови.
Деякі юристи стверджують, що договір все ще діє, стверджуючи, що президент не може вийти з нього без схвалення парламенту, який ратифікував його в 2012 році. Однак Ердоган отримав широкі повноваження після свого переобрання у 2018 році, поклавши початок переходу Туреччини від парламентської до президентської форми правління.
