27 вересня на Львівщині вшанували 120-річчя відновлення студійського монашого уставу Української греко-католицької церкви. У селі Волсвин, неподалік Червонограда, де були перші монахи-студити, встановили пам’ятний кам’яний хрест. На ньому написано: «Тут 22 вересня 1898 року отець Андрій Шептицький, відкрив перший новіціят монахів студійського уставу».
Спершу у цьому селі розташовувався з 1628 до 1754 років монастир монахів-василіан, які переселились неподалік у Кристинопіль (нині Червоноград), але наприкінці XVIII століття цей монастир у Волсвині ліквідували. Лише у 1898 році тоді отець-монах Василіанського чину Андрей Шептицький заопікувався молодими вихідцями з села, які виявили бажання стати ченцями.
Відтоді почалось відродження студійського монашого уставу УГКЦ. Донедавна про цю сторінку в історії церкви було невідомо. Про відродження студитського чину описано в рукописній хроніці, яку віднайдено в архіві.
Власне ці ченці-студити у 1901 році були переведені у Скнилівську лавру, де до них долучився екзарх греко-католиків у Росії отець Леонід Фьодоров. Але у 1918 році у час польсько-української війни польські солдати спалили лавру, кілька монахів загинули, а решта з 1919 році перейшли у засновану Унівську лавру, яка існує до сьогодні.
З осені 1917 року монахами-студитами опікувався блаженний Климентій Шептицький, рідний брат митрополита Андрея, аж до часу ліквідації греко-католицької церкви на псевдособорі у 1946 році.
