Українські вчені визначили, що останкам кита, що лежать на острові Расмуссен, недалеко від української станції «Академік Вернадський», 1350 років, повідомляє Національний антарктичний центр.
«Це означає, що він помер у сьомому столітті, в епоху вікінгів та цивілізації майя, за три сторіччя до княгині Ольги і князя Володимира», – повідомили у центрі.
Щодо виду, то вчені визначили, що це синій кит – найбільший кит і взагалі тварина в світі.
«За довжиною щелепи встановлено, що цей кит був завдовжки щонайменше 26 метрів. Він належав до південного (антарктичного) підвиду – це найбільший підвид серед синіх китів. Це відкриття має надзвичайне значення, оскільки загалом у музеях світу є лише кілька десятків скелетів синіх китів, і більшість із них належать іншому підвиду. Унаслідок китобійного промислу до 1960-х синій кит був практично повністю винищений. З 1963 року вид перебуває під охороною, але через незаконний (зокрема, радянський та японський) промисел відновлення популяції не відбувалося», – йдеться в повідомленні.
За даними НАНЦ, для вчених важливо зрозуміти, якими були кити до такого «кривавого і смертельного втручання» людини в їхнє життя.
«Наразі, попри всі природоохоронні заходи, антарктичний синій кит все одно залишається дуже рідкісним – його чисельність становить 1,6-3 тисячі особин (такий великий діапазон в оцінці засвідчує, наскільки мало даних ми маємо про цих морських велетнів). Але до відновлення популяції треба ще принаймні 200 років, звісно за умови, що не виникнуть інші загрози», – повідомили у центрі.
Там додали, що наступні дослідження решток кита включатимуть генетичний аналіз, що дозволить знайти нові відомості про еволюцію синіх китів і демографію їхніх давніх, нині знищених стад.
