У понеділок, 13 липня, у Дніпрі вшанували пам’ять поета, громадського діяча, правозахисника-дисидента Івана Сокульського. Цього дня виповнилось 80 років з дня його народження.
На жалобний захід, організований обласним Товариством політв’язнів і репресованих біля могили Сокульського на цвинтарі в Чаплях, зібрались його близькі – вдова Орина Сокульська, багаторічні друзі, товариші по громадських організаціях, однодумці.
«Для мене особисто й для родини сьогодні – це є сумне свято… Прошу Господа, щоб дав мені хоч кілька років часу, бо дуже величезні є архіви. Це вже мусять працювати над цими архівами дослідники, поети, митці, бо надзвичайно цікаві й унікальні є думки, які потребують ще свого опрацювання», – сказала Сокульська.
За словами голови обласного Товариства політв’язнів і репресованих Івана Дремлюги, об’єднання зверталось до мерії Дніпра з пропозицією присвоєння Сокульському звання почесного громадянина міста, однак отримало відмову з посиланням на положення, ухвалене міськрадою. За документом, такі звання надають тільки тоді, коли людина жива.
«На мій погляд, це безглуздо. Тільки в часі визначається, чого людина варта», – сказав Дремлюга.
Як зазначила поетеса Леся Степовичка, за життя Сокульський не був почутий як поет і не був гідно пошанований.
«За життя мало що склалось у мистецькому плані. Він творив, але книжка жодна не вийшла за життя, в Спілку прийняли посмертно, на 40-й день після поховання прийшов документ про реабілітацію. Всі нагороди, все – сталося після… У 70-80 роки його знало дуже мало людей, місто не знало його: його знали КДБісти й невелика купа соратників. А його справжнє пришестя, друге пришестя митця вже приходить посмертно. З 1992-го року прийшла його посмертна слава», – заявила Степовичка.
Священник відслужив панахиду. Учасники зібрання разом заспівали гімн України.
Вшанування пам’яті Сокульського продовжили на вечорі-реквіємі в будівлі Товариства «Просвіта». Музей «Літературне Придніпров’я» також презентував віртуальну виставку «Означення волі Івана Сокульського».
Поет і громадський діяч Іван Сокульський відомий також як один із авторів «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська» – улітку 1968 року, коли на Дніпропетровщині була розгорнута «антисоборна кампанія», він з однодумцями пише «Листа…» на захист роману Олеся Гончара «Собор», проти русифікації. За лист Сокульський був засуджений до 4 з половиною років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
У кінці 1980-х років, вже після свого другого ув’язнення, Сокульський повернувся до Дніпропетровська й став засновником і головним редактором громадсько-політичного і літературно-мистецького альманаху «Пороги», де, зокрема, активно друкував твори Василя Стуса та матеріали про нього. Був співзасновником дніпропетровських обласних організацій Товариства української мови імені Шевченка та «Меморіалу». Помер 1992 року, похований у Дніпропетровську.
Третій президент України Віктор Ющенко нагородив посмертно Сокульського орденом Свободи. Відзнака була присвоєна через 18 років після його смерті.
